Постанова 4852 № 280/5141/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/5141/25 Головуючий суддя І інстанції Чернова Ж.М. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 в адміністративній справі №280/5141/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною, скасування обмежень, визнання постанови незаконною та стягнення моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо невиконання доручення Міністерства юстиції №60912/Ш від 30.04.2025 та нескасування незаконних заходів примусового впливу після завершення виконавчого провадження; Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - щодо неприйняття рішення про зняття арештів та обмежень після винесення постанови від 09.09.2024 про завершення ВП №69606927. - визнати незаконною постанову державного виконавця від 16.06.2025 про відкриття ВП №78260846 після спливу строку пред`явлення виконавчого документа; - зобов`язати: - Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати: арешт рахунків, накладений у межах ВП №69606927; заборону на виїзд за кордон; включення позивача з Єдиного реєстру боржників. - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити контроль за вжиттям заходів щодо усунення виявлених порушень і надати письмове підтвердження. - Заборонити відповідачам відкривати нові ВП щодо виконавчого документа №Ф-16722-13 У, строк дії якого завершено 15.12.2023. - Стягнути з обох відповідачів солідарно компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. за грубе порушення прав позивача, зокрема: обмеження права на вільне пересування; незаконне блокування банківських рахунків; включення до ЄРБ; ігнорування скарг; відкриття нового ВП на завершений документ. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції було проігноровано той факт, що постанова КМУ №753 від 16.07.2022, не передбачає автоматичного продовження строків виконавчих документів, а стосується лише територій на яких ведуться активні бойові дії або є окупованими військами РФ. Територія міста Запоріжжя під ці категорії не підпадає. Вказано, що суд першої інстанції безпідставно не витребував судове рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження. Хортицьким відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. 28.10.2025 року позивачем було подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував відносно доводів, зазначених відповідачем у відзиві на позов і просив задовольнити апеляційну скаргу. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Як було встановлено судом першої інстанції, на виконанні Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), перебували виконавчі провадження з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн. 09.02.2021 до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 04.02.2021 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн. 10.02.2021 державним виконавцем Відділу Гінатуліною А.Р. було відкрито виконавче провадження №64430055 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа. Про позивача як про боржника було внесено відомості до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 3 558,87 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 198,29 грн. Внаслідок проведення виконавчих дій щодо виявлення належного боржнику майна (коштів), на яке можливо звернути стягнення, державний виконавець встановив, що позивач має відкритий рахунок в АТ КБ «Приватбанк». Державний виконавець вжив заходів щодо звернення стягнення на належні боржнику кошти шляхом винесення 01.09.2021 постанови про арешт коштів. Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (39 345,90 грн). 30.12.2021 виконавче провадження №64430055 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону, про що було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Стягувачу було роз`яснено порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлено в строк до 30.03.2022. Стягувач ГУ ДПС у Запорізькій області повторно пред`явило вимогу № Ф-16722-13 У, видану 12.11.2020 ГУ, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, згідно заяви від 24.06.2022. Виконавче провадження № 69606927 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн., було відкрито 07.10.2022 державним виконавцем Відділу Головко В.О. Про позивача як про боржника було внесено відомості до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 3 558,87 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 198,29 грн. За підсумками проведення виконавчих дій щодо виявлення належного позивачу майна (коштів), на яке можливо звернути стягнення, державний виконавець встановив, що боржник має відкриті рахунки в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк». Державний виконавець вжив заходів щодо звернення стягнення на належні боржнику кошти шляхом винесення 28.03.2023, 23.11.2023 та 02.05.2024 постанов про арешт коштів. Вказаними постановами накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (39 345,90 грн). 09.09.2024 виконавче провадження № 69606927 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону, про що було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.09.2024 №69606927 було направлено стягувачу, та було роз`яснено порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. Стягувач ГУ ДПС у Запорізькій області повторно пред`явило вимогу № Ф-16722-13 У, видану 12.11.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн., згідно заяви від 03.06.2025. Виконавче провадження № 78260846 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн., було відкрито 16.06.2025 державним виконавцем Відділу Гришуновим Д.В. 30.04.2025 до Управління з Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України надійшов лист за вих. № 60912/Ш-10101/20.3.1 від 30.04.2025 про пересилання для розгляду за належністю скарги ОСОБА_1 від 25.04.2025, що аналогічна за змістом скарзі, яка надійшла до Управління 28.04.2025. За результатами перевірки фактів, викладених у скаргах ОСОБА_1 , інформації, що міститься в автоматизовані системі виконавчого провадження, а також інформації, наданої Хортицьким відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управлінням 08.05.2025 за вих. № 2086/Ш-2609-26.2/26-52 було надано заявнику відповідь, в якій роз`яснено норми чинного законодавства, що регулюють питання, порушені заявником, з посиланням на конкретні норми чинного законодавства; роз`яснено підстави та умови застосування та скасування заходів примусового виконання у виконавчих провадженнях, за якими позивач є боржником, тощо. Копію вказаної відповіді направлено Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України. Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо невиконання доручення Міністерства юстиції №60912/Ш від 30.04.2025 та нескасування незаконних заходів примусового впливу після завершення виконавчого провадження, та бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення про зняття арештів та обмежень після винесення постанови від 09.09.2024 про завершення ВП №69606927, звернувся з даним позовом до суду. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII. Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) а сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 7 частини першої статті 3 Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами (у редакції на час виникнення спірних відносин). Відповідно до статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Отже, з огляду на вказані правові приписи, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16722-13-У від 12.11.2020 є виконавчим документом, яка може бути пред`явлена до примусового виконання. Пунктом 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1). Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У відповідності до частини першої-другої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону). За вимогами статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Як свідчать встановлені обставини справи, до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 04.02.2021 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн. Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16722-13 У від 12.11.2020 набрала чинності 15.12.2020, тобто може бути звернена до виконання до 15.03.2021. 10.02.2021 державним виконавцем Відділу Гінатуліною А.Р. було відкрито виконавче провадження №64430055 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа. 30.12.2021 виконавче провадження №64430055 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону, про що було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Стягувачу було роз`яснено порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлено в строк до 30.03.2022. Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області повторно пред`явило вимогу № Ф-16722-13 У, видану 12.11.2020 ГУ, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, згідно заяви від 24.06.2022. Виконавче провадження № 69606927 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, було відкрито 07.10.2022. 09.09.2024 виконавче провадження № 69606927 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону, про що було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, стягувачу було роз`яснено порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. Стягувач ГУ ДПС у Запорізькій області повторно пред`явило вимогу № Ф-16722-13 У, видану 12.11.2020 ГУ, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, згідно заяви від 03.06.2025. Виконавче провадження № 78260846 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, було відкрито 16.06.2025. Виконавчі провадження № 64430055, № 69606927 щодо позивача були завершені на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди. Приписами частини 4 та 5 статті 12 Закону №1404-VІІІ визначено, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. При цьому час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону №1404-VIII. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.09.2021 у справі №240/10258/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Отже, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення новий строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання строку у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа до виконання встановлюється з дня його повернення та перебіг такого строку починається заново з дня, наступного після повернення виконавчого документа, без врахування часу, що минув до переривання строку. Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що обов`язковою умовою для встановлення нового строку пред`явлення виконавчого документа до виконання згідно положень частини п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII є факт повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати виконавчий документ. Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні. Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 №2129-IX, який набрав чинності 26.03.2022 (далі Закон №2129-IX), Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, яким, зокрема, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Отже, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки, у тому числі строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що стягувачем не було пропущено строк пред`явлення виконавчого документа, визначений частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем спірної постанови про відкриття виконавчого провадження. Що стосується правомірності накладення арешту на майно позивача, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Як свідчать встановлені обставини справи, 10.02.2021 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 64430055. Відомості про позивача як про боржника було внесено до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 3 558,87 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 198,29 грн. Внаслідок проведення виконавчих дій щодо виявлення належного боржнику майна (коштів), на яке можливо звернути стягнення, державний виконавець встановив, що позивач має відкритий рахунок в АТ КБ «Приватбанк». Державний виконавець вжив передбачених статтями 10, 18, 48, 56 Закону заходів щодо звернення стягнення на належні боржнику кошти шляхом винесення 01.09.2021 постанови про арешт коштів. Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (39 345,90 грн). Постанову про арешт коштів від 01.09.2021 прийнято АТ КБ «Приватбанк» до виконання. Будь-які повідомлення щодо заборони звертати стягнення на належні боржнику кошти на рахунку від вказаної банківської установи не надходили. 30.12.2021 виконавче провадження № 64430055 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII. В подальшому, виконавче провадження № 69606927 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, було відкрито 07.10.2022. Про позивача як про боржника було внесено відомості до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 3 558,87 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 198,29 грн. За підсумками проведення виконавчих дій щодо виявлення належного майна (коштів), на яке можливо звернути стягнення, державний виконавець встановив, що боржник має відкриті рахунки в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк». Державний виконавець вжив передбачених статтями 10, 18, 48, 56 Закону заходів щодо звернення стягнення на належні боржнику кошти шляхом винесення 28.03.2023, 23.11.2023 та 02.05.2024 постанов про арешт коштів. Вказаними постановами накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (39 345,90 грн). Постанови про арешт коштів прийнято АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк» до виконання. Повідомлення щодо заборони звертати стягнення на належні ОСОБА_1 кошти на рахунку від вказаних банківських установ не надходили. 09.09.2024 виконавче провадження № 69606927 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII. ГУ ДПС у Запорізькій області повторно пред`явило вимогу № Ф-16722-13 У, видану 12.11.2020, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, згідно заяви від 03.06.2025. Виконавче провадження № 78260846 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, було відкрито 16.06.2025 державним виконавцем. Як видно з пояснень Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відображених у відзиві на адміністративний позов, арешти на рахунки боржника які містяться у банківських установах та на рухоме/ нерухоме майно у ВП №78260846 державним виконавцем не накладались. Так, Велика Палата Верховного Суду 14 травня 2025 року (cправа № 2/1522/11652/11) зазначила, що законодавцем чітко передбачено випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: - у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій); - у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові зазначила, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII). Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII у державного виконавця були відсутні законодавчо вмотивовані підстави для зняття арешту з майна боржника. Щодо правомірності визнання протиправною бездіяльності відносно не виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 5, 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Відомості про боржника за рішенням про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про накладення штрафу на боржника. Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Отже, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". В інших випадках повернення виконавчого документа нормативно мотивованих підстав для безумовного виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників законодавством не передбачені. При цьому, що стосується посилань позивача на те, що внесення відомостей про особу до Єдиного реєстру боржників та накладення арештів можливе виключно на підставі судового рішення, яке в межах даної справи відсутнє, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки в силу приписів ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Відтак, наведеною правовою нормою визначено обов`язок державного виконавця внести інформацію щодо боржника до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, наведеною правовою нормою не визначено, що такі дії вчиняються державним виконавцем виключно при примусовому виконанні тільки судових рішень. Щодо правомірності скасування обмеження у праві виїзду за межі України, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів Так, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства, оскільки позивачем не надано жодного доказу про застосування державними виконавцями стосовно нього заходів примусового виконання у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у виконавчих провадженнях № 64430055, № 69606927, № 78260846. Стосовно позовних вимог про бездіяльність відповідача, що полягає у невиконанні «доручення Міністерства юстиції № 60912/Ш від 30.04.2025 та нескасування незаконних заходів примусового впливу після завершення виконавчого провадження», то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки за результатами перевірки фактів, викладених у скаргах позивача, інформації, що міститься в автоматизовані системі виконавчого провадження, а також інформації, наданої Хортицьким відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управлінням 08.05.2025 за вих. № 2086/Ш-2609-26.2/26-52 було надано позивачу вичерпну відповідь, де було детально роз`яснено норми чинного законодавства, що регулюють питання, порушені заявником, з посиланням на конкретні норми чинного законодавства, роз`яснено підстави та умови застосування та скасування заходів примусового виконання у виконавчих провадженнях, за якими позивач є боржником, тощо. Копію вказаної відповіді було направлено Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України. Також, з огляду на встановлення факту правомірності наведених постанов відповідача, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо відсутності у позивача права на стягнення з відповідачів моральної шкоди. Що стосується клопотання позивача про витребування у відповідача засвідченої копії судового рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №78260846, або офіційне письмове підтвердження про відсутність такого рішення, то колегія суддів апеляційного суду вважає його безпідставним, оскільки як було встановлено судом апеляційної інстанції, виконавче провадження здійснюється з примусового виконання вимоги про сплату недоїмки, яка є самостійним виконавчим документом, а не судового рішення. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 в адміністративній справі №280/5141/25 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко