Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/28477/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2025 р. Справа № 520/28477/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 р. (постановлену суддею Горшковою О.О.) по справі № 520/28477/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу в періоди з 29.01.2020 р. по 20.05.2023 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 20.05.2023 р., а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №

44. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 р. у справі № 520/28477/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати в належному розмірі грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 р. по 03.01.2023 р., з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017р.; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 р. по 01.03.2023 р., з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 р. та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 р. виправлено описку, допущену в тексті судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 р. по справі №520/28477/24, зазначивши вірний період нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 : "з 29.01.2020 р. по 20.05.2023 р.". Відповідач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про виправлення описки в рішенні суду від 04.02.2025, згідно якої просив: виправити описку, допущену в тексті судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 р. по справі № 520/28477/24, зазначивши вірний період перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 : "з 29.01.2020 р.. по 06.04.2023 р."; виправити помилку у виконавчому документі, виданому 29.08.2025 р. Харківським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист у справі № 520/28477/24 зазначивши вірний період перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 : "з 29.01.2020 р. по 06.04.2023 р.". В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) від 06.04.2023 р. № 94 (по стройовій частині), який також надавався до суду під час розгляду справи №520/28477/24, майор ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) 06.04.2023 р., а тому зазначений кінцевий період перерахунку грошового забезпечення "по 20.05.2023 р.", зазначений в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 р. у справі № 520/28477/24 про виправлення описки за заявою представника позивача не відповідає фактичним обставинам справи. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача про виправлення описки в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 р. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 р. та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 р. у справі № 520/28477/24 про відмову у задоволення заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) від 17.11.2025 про виправлення описки у судовому рішенні; ухвалити нове судове рішення, яким задовільнити заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про виправлення описки у судовому рішенні від 04.02.2025 р. у справі № 520/28477/24, зазначивши вірний період перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 : "з 29.01.2020 р. по 06.04.2023 р." В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що судом досліджувались спірні правовідносини, які виникли за період з 29.01.2020 р. по 20.05.2025 р., у зв`язку з чим у разі не згоди відповідача із вищевказаним рішенням суду, останній не позбавлений права звертатися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою для його оскарження. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що поняття описки і очевидної арифметичної помилки, визначає, що опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Так, суд може допустити помилку у найменуванні органу чи особи, у назві та реквізитах рішення, яке визнано протиправним, тощо. Очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при розрахунках завданої шкоди, невиплаченої зарплати тощо. Така помилка може призвести до неправильного визначення розміру задоволення позовних вимог грошового характеру. Під опискою необхідно розуміти помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може ускладнити виконання судового рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття. При цьому, виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Як вбачається зі змісту заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), відповідач просить зазначити період перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 : «з 29.01.2020 р. по 06.04.2023 р.», а під час розгляду справи № 520/28477/24 досліджувались спірні правовідносини, які виникли за період з 29.01.2020 р. по 20.05.2025 р., тобто, фактично, відповідач не погоджується з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 р. та просить змінити його резолютивну частину. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстав для задоволення заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про виправлення описки в рішенні Харківського окружного адміністративного суду 04.02.2025 р. у справі № 520/28477/24. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 р. без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 р. по справі № 520/28477/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич