Постанова Харківський апеляційний суд № 645/7235/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/7235/23 Головуючий суддя І інстанції Ульяніч І. В. Провадження № 22-ц/818/3870/25 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: за заповітом П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Коваля Олександра Юрійовича, на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 01 травня 2025 року у справі № 645/7235/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа: Харківська міська рада,- в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточненої позовної заяви просив визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за позивачем право власності на 3/8 частину вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову позивач зазначає, що батьки позивача, батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у шлюбі, під час якого народився позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою від 10.06.1976 року, за № 1-4422, та зареєстрованого в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 23.03.1977 року, за № 42511, ОСОБА_1 став належати житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Таким чином, в період зареєстрованого шлюбу в інтересах сім`ї, батьками позивача був придбаний зазначений житловий будинок, загальною площею 50,7 кв.м., з надвірними будівлями спорудами, що розташовані на земельній ділянці розміром 600 м2. Це майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя на підставі ст.22 КоБС України, який діяв на той час. Тобто зазначений житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами на праві спільної сумісної власності належить - ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_4 . Отже, майно, яке набуте батьками позивача під час перебування у шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності. 25.07.1979 року шлюб між батьками позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був розірваний Червонозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 372. 13.08.2021 року мати позивача ОСОБА_4 склала заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Нескородовою О.А., зареєстрованого в реєстрі за №3686,3687, відповідно до якого заповіла все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складало і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті та на, що вона за законом матиме право, матір заповіла позивачу. ІНФОРМАЦІЯ_5 мати позивача ОСОБА_4 померла. Позивач зазначає, що після її смерті він прийняв спадщину, як спадкоємець за заповітом, який постійно був зареєстрований разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України. З заявою про відмову від прийняття спадщини позивач до нотаріальної контори не звертався. Відповідач ОСОБА_2 є єдинокровною сестрою позивача по матері, яка була народжена матір`ю у попередньому шлюбі. На час смерті матері ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що є всі підстави для того, щоб визнати спірний житловий будинок з надвірними будівлями, зареєстрований на праві власності на ім`я батька позивача - ОСОБА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в якому матері позивача ОСОБА_4 , як дружині, має належати 1/2 його частина. 21.02.2021 року позивач звернувся до Приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області В.В.Пейчевої з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 . До спадкової маси входить частина житлового будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Однак отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса позивач не зміг. Приватним нотаріусом ХМНО Харківської області 18.12.2023 року вих.№286/02-14 був складений інформаційний лист «щодо оформлення спадкових прав», в якому позивачу надано роз`яснення, що нотаріальна дія з видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті матері - ОСОБА_4 , не можлива у зв`язку з тим, що не подано документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, а саме оригіналів документів, що посвідчують право власності на спадкове майно, які знаходяться у ОСОБА_1 . При відмові у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність необхідних для спадкування документів, Приватний нотаріус ХМНО Харківської області В.В.Пейчева роз`яснила позивачу, процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, з посиланням на п. 3 Розділу 1 Глави 7 Порядку вчинення нотаріальної дії нотаріусами України, затвердженого Наказом міністерства юстиції від 22.02.2012 за №296/5, про що зазначено в вищезгаданій постанові. Позивач зазначає, що задоволення позовних вимог надасть йому право на отримання спадщини за заповітом після смерті матері та державної реєстрації права власності на отримане в спадок нерухоме майно відповідно до вимог чинного законодавства. Тому позивач змушений звернутись до суду з цією позовною заявою. Рішенням Немишлянського районного суду м.Харкова від 01 травня 2025 року позов задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності на 3/8 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2820,6 гривень. Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 адвокат Коваль О.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати рішення та новим рішенням відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивовано тим, що фактичні шлюбні відносини між Відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були припинені в 1975 році, після того як ОСОБА_1 переїхав проживати до своїх батьків. Майно, яке належало подружжю до укладення шлюбу, а також одержане ними під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них. Тому, якщо за рахунок зазначеного майна ким-небудь із подружжя зроблені вкладення для придбання спільного майна, то ці вкладення мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст.28 КпШС). Майно, нажите кожним з подружжя під час роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, судом відповідно до правил ст.28 КпШС може бути визнано власністю кожного з них. В свою чергу, за життя ОСОБА_4 не скористалась правом на поділ спільного сумісного майна подружжя та не заявляла позову про це в межах строку позовної давності. Отже, 3 річний строк позовної давності за вимогами про визнання спірного будинку спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в усіх варіантах підрахунку сплив. З огляду на зазначене, ОСОБА_4 не набула права власності на спірний житловий будинок, отже він не входить до спадкової маси після її смерті. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності сторін, належним чином повідомлених про судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Наведеним вимогам рішення суду відповідає. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що встановлено, що спірний будинок був придбаний ОСОБА_6 в період зареєстрованого шлюбу тобто є їх спільною сумісною власністю. Крім показань відповідачів, достатніх та переконливих доказів того, що даний будинок був придбаний за кошти батьків відповідача ОСОБА_1 матеріали справи не містять, як і не містять доказів отримання відповідачем ОСОБА_1 цього будинку в дар або у спадок. Доказів того, що на час придбання майна подружжя ОСОБА_6 проживало окремо та фактично припинили шлюб, матеріали справи не містять, розлучення відбулось в 1979 році, надані довідки про проживання ОСОБА_4 із дітьми за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджує їх проживання за вказаною адресою в 1980 та в 1989 році. Так як позивач, спадщину прийняв, позбавлений можливості в інший позасудовий спосіб визнати право власності в порядку спадкування за законом на частку в будинку, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_4 проживала в спірному будинку, була там зареєстрована. В будинку вона мала кімнату, якою користувалась та особисті речі, що не оспорював в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 .. Не проживала в спірному будинку ОСОБА_4 останні пів року свого життя з травня по листопад 2021 року, що не оспорювали сторони в судовому засіданні, як зазначив позивач, то після лікарні його мати ОСОБА_4 відповідачі не пустили до спірного будинку. Дослідивши надані докази, суд вважає, що у справі досить доказів, які підтверджують факт того спірний будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_4 заповіла усе своє майно позивачу по справі, що позивач ОСОБА_3 , після смерті матері прийняв спадщину, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.10.1967 року, їх шлюб був розірваний 25.07.1979 року Червонозаводським відділом РАГСУ у м.Харкові, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 /а.с.10, 171/ Відповідно до Договору купівлі-продажу від 10.06.1976 року, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Харківською державною нотаріальною конторою за № 1-4422, зареєстрованого в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 23.03.1977 р. № 42511, відповідач ОСОБА_1 під час спільного шлюбу з ОСОБА_4 придбав спірний житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . /а.с.11-12, 125-126/. 13.08.2021 року ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Нескородовою О.А., зареєстрованого в реєстрі за №№3686,3 згідно якого заповіла все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складало взагалі все те, що буде належати їй на день смерті та на, що вона за законом матиме право, ОСОБА_4 заповіла сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . /а.с.16/ ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 /а.с.6/ Згідно спадкової справи із заявою від 29.11.2021 року про прийняття спадщини до нотаріуса звернулась донька ОСОБА_2 21.02.2022 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом в межах 6-ти місячного строку для прийняття спадщини до нотаріуса звернувся позивач ОСОБА_3 . Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м.Харкова станом на 17.11.2021 року (дата смерті ОСОБА_4 ) за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . /а.с.182/ Відповідно до Довідки про зареєстрованих осіб від 22.12.2023 року, за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 з 15.08.1989 р., ОСОБА_1 (дата реєстрації відсутня) та ОСОБА_2 зареєстрована з 03.04.2001 р. /а.с.18/ Також судом встановлено, що в 1980 та в 1989 році ОСОБА_4 разом зі своїми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , проживали та були зареєстровані у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , який ОСОБА_3 винаймала у ОСОБА_7 , що підтверджується довідкою про склад родини, договором найму житла та довідками від 16.04.1980 року та від 28.03.1989 року. /а.с.72-74/ Інформаційним листом від 18.12.2023 року за №286/02-14 приватний нотаріус ХМНО Харківської області Пейчева В.В. роз`яснила ОСОБА_3 про те, що нотаріальна дія з видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті матері - ОСОБА_4 , не можлива у зв`язку з тим, що не подано оригіналів документів, що посвідчують право власності на спадкове майно, які знаходяться у ОСОБА_1 . При відмові у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність необхідних для спадкування документів нотаріус роз`яснила позивачу, процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, з посиланням на п.З Розділу 1 Глави 7 Порядку вчинення нотаріальної дії нотаріусами України, затвердженого Наказом міністерства юстиції від 22.02.2012 за №296/5./а.с.186/ Відповідачем ОСОБА_1 були надані копії накладних, квитанцій на придбання будівельних матеріалів, а в судовому засіданні відповідачем та його представником було зазначено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , переобладнався, добудовувався, в нього були вкладені кошти відповідача і це не той будинок, що був під час придбання (а.с.118-122). Але із зазначених копій накладних та квитанцій не вбачається хто був покупцем цих будівельних матеріалів та за якою адресою вони були використані. Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім"ю, який був чинним на час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в шлюбі та придбання майна, було передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Статтею 24 цього кодексу було передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Згідно ст. 28, 29 Кодексу про шлюб та сім`ю було передбачено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Згідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Виходячи з наведених обставин суд першої інстанції правильно відповідно до ст. 89 ЦПК України оцінив їх у сукупності та взаємному зв`язку та вказав, що спірний будинок був придбаний ОСОБА_6 в період зареєстрованого шлюбу тобто є їх спільною сумісною власністю. Крім показань відповідачів, достатніх та переконливих доказів того, що даний будинок був придбаний за кошти батьків відповідача ОСОБА_1 матеріали справи не містять, як і не містять доказів отримання відповідачем ОСОБА_1 цього будинку в дар або у спадок. Доказів того, що на час придбання майна подружжя ОСОБА_6 проживало окремо та фактично припинили шлюб, матеріали справи не містять, розлучення відбулось в 1979 році, надані довідки про проживання ОСОБА_4 із дітьми за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджує їх проживання за вказаною адресою в 1980 та в 1989 році. За відсутності належних та допустимих у даному випадку письмових доказів суд обґрунтовано вважав недоведеними заперечення відповідача ОСОБА_1 про те, що спірний будинок був придбаний за кошти, які належали йому, та що він здійснив реконструкцію чи перебудову спірного житлового будинку, яка істотно чи збільшила його вартість, суд першої інстанції обґрунтовано вважав ці заперечення недоведеними. У справі також відсутні належні, допустимі та достатні докази, що на день придбання спірного житлового будинку спільний шлюб подружжя ОСОБА_6 припинився. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з тим, що спірний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які є приналежності головної речі, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . - є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . З огляду на це суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до вказаних норм матеріального права визнав за ОСОБА_3 , право власності на 3/8 частини спірного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 . Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Передбачених у ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат не встановлено. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Коваля Олександра Юрійовича залишити без задоволення. Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 01 травня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 22 грудня 2025 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді колегії Ю.М.Мальований. Н.П.Пилипчук.