Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/7600/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" грудня 2025 р. Справа № 910/7600/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сибіги О.М. суддів: Тищенко О.В. Гончарова С.А. секретар судового засідання: Михайленко С.О. представники сторін: не з`явилися Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 повний текст рішення складено 06.10.2025 у справі № 910/7600/25 (суддя Чебикіна С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Топ Трейдінг Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум про стягнення 2 273 636,23 грн., - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Трейдінг Агро" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум (відповідач) про стягнення 2 273 636,23 грн., з них: основного боргу - 2 230 524,00 грн., інфляційних втрат - 34 846,81 грн. та 3% річних - 8265,42 грн. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 15-04 від 15.04.2025 в частині оплати поставленого товару. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7600/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/7600/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Топ Трейдінг Агро 2 230 524,00 грн. основного боргу, 34 846,81 грн. інфляційних втрат, 8265,42 грн. 3% річних та 27 283,63 грн. судового збору. В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 15-04 від 15.04.2025, відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань відповідно до умов договору у встановлений строк суду не надав. При цьому, перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/7600/25, 14.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/7600/25 в частині стягнення 3% річних та інфляційний втрат, прийняти в цій частині нове, яким у задоволенні позовної заяви в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в період дії форс-мажорних обставин (введення на території України воєнного стану) є неправомірним. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум у справі № 910/7600/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7600/25. 30.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 910/7600/25. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/7600/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги. 17.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7600/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 та призначено розгляд справи на 18.12.2025. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум слід задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/7600/25 змінити в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, з наступних підстав. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 15.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Топ Трейдінг Агро" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 15-04 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати, у власність покупця олію соняшникову, нерафіновану, невиморожену першого гатунку, (пресова) (товар), відповідно до специфікації(ій), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Відповідно до п. 1.2. договору товар поставляється партіями. Найменування товару, умови поставки, кількість, ціна за одиницю, а також загальна вартість товару, кожної партії, вказуються в специфікаціях до цього договору, які набирають чинності з моменту підписання обома сторонами, і є його невід`ємною частиною. За умовами п. 3.3. договору оплата проводиться покупцем в залежності від виконання постачальником своїх зобов`язань в наступному порядку: (п. 3.3.1.) при наданні постачальником покупцю протягом 10 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "Зареєстрована в ЄРПН", покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати, зазначеної у підписаній сторонами видатковій (товарній) накладній; (п. 3.3.2.) при наданні постачальником покупцю в строк понад 10 календарних днів, але не більше 15 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "Зареєстрована в ЄРПН", покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Згідно з п. 3.4. договору для повної оплати покупцем відповідної партії товару обов`язковою є умова на момент оплати складання постачальником та реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкової накладної (отримання накладною статусу "Зареєстрована в ЄРПН") та/або розрахунку коригування, який збільшує податкові зобов`язання постачальника. В п. 3.6. договору визначено, що у специфікації сторони можуть узгодити інші умови оплати відповідної партії товару. В разі узгодження сторонами у специфікації інших умов оплати, оплата відповідної партії товару здійснюється у порядку визначеному саме у специфікацією. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.1. договору). До договору поставки № 15-04 від 15.04.2025 підписано специфікацією № 1 від 15.04.2025 на поставку товару - Олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого гатунку (пресова) у кількості 48,50 мт на загальну суму 2 688 840,00 грн. у строк до 25.04.2025 (включно). В п. 4 специфікації визначено, що оплата товару здійснюється на умовах, визначених в пункті 3.3. договору. На виконання умов договору поставки № 15-04 від 15.04.2025 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 680 524,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 311 від 22.04.2025 на суму 1 383 228,00 грн., № 312 від 23.04.2025 на суму 1 297 296,00 грн., та товарно-транспортними накладними: № Р311 від 22.04.2025 та № Р312 від 23.04.2025. Додатково підтвердженням поставки товару за договором поставки № 15-04 від 15.04.2025 є зареєстровані позивачем податкові накладні № 2/1 від 22.04.2025 та № 3/1 від 23.04.2025 на загальну суму 2 680 524,00 грн. На оплату переданого товару позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 96 від 22.04.2025 на суму 1 383 228,00 грн. та № 98 від 23.04.2025 на суму 1 297 296,00 грн. За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 450 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № 635 від 04.06.2025, № 682 від 25.06.2025, № 833 від 10.07.2025 та банківською випискою від 11.08.2025. Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором поставки № 15-04 від 15.04.2025 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 2 230 524,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 8265,42 грн. та інфляційні витрати у розмірі 34 846,81 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 8265,42 грн. та інфляційний втрат у розмірі 34 846,81 грн., колегія суддів переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судового рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 2 230 524,00 грн. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Верховним Судом неодноразово наголошено, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 ). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21). Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 846,81 грн. інфляційних втрат та 8265,42 грн. 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який здійснено у відповідності до умов договору та вимог закону. Однак, з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 34 846,81 грн. інфляційних втрат та 8265,42 грн. 3% річних колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Згідно з вимогами пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються. Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом до позовної заяви позивачем додано розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з якого вбачається, що позивач здійснює відповідні нарахування на суму боргу 1 383 228,00 грн. за період з 07.05.2025 до 13.06.2025, згідно з яким розмір 3% річних становить 4320,22 грн., а інфляційних втрат 17 981,96 грн. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність. Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1ст. 14 ГПК України). Частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З аналізу змісту наведених статей вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат, зокрема, визначення суми заборгованості та періодів нарахування є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення таких сум. Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків. Однак, суд не має права самостійно замість позивача складати розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, зокрема, визначати період нарахування таких сум тощо. У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду». Так, колегією суддів встановлено, що інфляційні втрати та 3% річних позивач нараховує на суму боргу 1 383 228,00 грн., що відповідає сумі поставленого товару за видатковою накладною № 311 від 22.04.2025. Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що правомірним є стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 17 981,96 грн. та 3% річних у розмірі 4095,57 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 224,65 грн. позивачу належить відмовити. При цьому, колегією суддів встановлено, що обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу 1 297 296,00 грн. (вартість поставленого товару за видатковою накладною № 312 від 23.04.2025) із зазначенням періодів нарахування «з» - «по» позивачем до позову не додано. Колегія суддів відмічає, що за відсутності обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу 1 297 296,00 грн., перевірити правильність їх нарахування є неможливим. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 34 846,81 грн. та 3% річних у розмірі 8265,42 грн. підлягає зміні в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум. Щодо доводів відповідача про безпідставність нарахування та стягнення 3% річних, а також інфляційних втрат в період дії форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 6.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком дії форс-мажорних обставин. Під форс-мажорними обставинами розуміються обставини, які виникли після підписання цього договору, в результаті непередбачуваних сторонами подій надзвичайного характеру, а саме: стихійні лиха, війни чи військові дії, страйки, акти органів державної влади або управління, які мають загальнодержавний маштаб, що роблять неможливим виконанням стороною зобов`язань за цим договором. Початок і закінчення дії форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати України (її регіональними відділеннями). Недотримання даної умови позбавляє сторону права посилатися на форс-мажор (п. 6.4. договору). Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17). Отже, введення воєнного стану не може бути належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. Ситуації, що виникають внаслідок збройної агресії, мають безпосередньо впливати на можливість сторони виконати свої зобов`язання. Тому сторона, яка посилається на ці обставини, повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовою агресією. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в Регламенті (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5). Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажори обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Положеннями пункту 3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), встановлено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Відповідно до п. 6.1. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014), а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Згідно з п. 6.2. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів. Відповідно до п. 6.11.6., 6.11.7. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат. Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо. За встановлених обставин, враховуючи, що договір між сторонами укладений в умовах воєнного стану, відповідач при здійсненні підприємницької діяльності мав усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, останній мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17). Таким чином, твердження відповідача про існування форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання з оплати товару не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин. Крім того, колегія суддів відмічає, що сертифікату Торгово-промислової палати України у підтвердження форс-мажорних обставин для відповідача за договором поставки № 15-04 від 15.04.2025 матеріали справи не містять. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України). При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних. Судові витрати Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позовної заяви покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за подачу апеляційної скарги - на Товариство з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Хоум на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/7600/25 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/7600/25 змінити в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум" (ідентифікаційний код 39182454, адреса: 03028, м. Київ, пр-т Науки, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Трейдінг Агро" (ідентифікаційний код 44558483, адреса: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 29 Вересня, 10/24) 2 230 524,00 грн. (два мільйона двісті тридцять тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні) основного боргу, 17 981,96 грн. (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна гривня 96 копійок) інфляційних втрат, 4095,57 грн. (чотири тисячі дев`яносто п`ять гривень 57 копійок) 3% річних та 27 031,21 грн. (двадцять сім тисяч тридцять одна гривня 21 копійка) судового збору. В іншій частині позову відмовити.».

4. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником.

5. Матеріали справи № 910/7600/25 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання даної постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2025. Головуючий суддя О.М. Сибіга Судді О.В. Тищенко С.А. Гончаров