Постанова 4805 № 277/876/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №277/876/25 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В. Категорія 41 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М., розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 277/876/25 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Заполовського В.В. у селищі Ємільчине, в с т а н о в и в : У липні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал», Товариство, позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 820290682 від 28 травня 2021 року у розмірі 32 164,81 грн. Також просив стягнути із відповідача судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 травня 2021 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" кредитний договір №820290682. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового персонального ідентифікатора (MNV6W3Q7). Згідно умов вказаного договору відповідач отримав кредит у сумі 8000,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, перерахувавши через банк провайдер 28 травня 2021 року на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 8000,00 грн. У подальшому від первісного кредитора за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткових угод до нього про продовження строку дії договору право вимоги до відповідача було передано ТОВ «Таліон плюс». Згідно договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а від останнього до ТОВ «Юніт Капітал» - за договором №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року. Представник позивача зазначав, що ТОВ «ФК`Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Також вказував, що станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Крім того, наголошував, що згідно з умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконував свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. З огляду на зазначене, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на день звернення до суду з вказаним позовом становить 32 164,81 грн і складається із: 7 999,40 грн - заборгованість по тілу кредиту, 24 165,41 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено в зв`язку із закінченням строків позовної давності. Не погоджуючись із судовим рішенням, представник ТОВ «Юніт Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6056 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Вказує, що місцевим судом встановлено та належним чином підтверджено факт укладення сторонами кредитного договору із використанням одноразового ідентифікатора. Крім того, судом встановлено факт укладення договорів факторингу, за якими передбачено перехід права вимоги до Скаржника, що підтверджується відповідними реєстрами передачі. Представник апелянта зазначає, що 28 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 820290682 згідно якого відповідачу надано грошові кошти (кредит) в сумі 8 000,00 грн строком на 30 днів. Таким чином, кінцева дата повернення кредиту визначається 27 червня 2021 року. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до статті 261 ЦК України. Тобто, відлік початку позовної давності починається саме 27 червня 2021 року. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 27 червня 2025 року. Звертає увагу суду, що Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23 серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 18 серпня 2023 року до 14 лютого 2024 року, з 14 лютого 2024 року до 14 травня 2024 року, з 14 травня 2024 року до 12 серпня 2024року та з 12 серпня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб. Крім того, зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23. Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Враховуючи, що законодавець зупинив перебіг позовної давності, Товариство дотрималось її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. А тому вважає, що строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився. У відзиві ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав і просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо погашення кредиту , ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» мало право від дня завершення строку кредиту 27 червня 2021 року та протягом наступних трьох років до 22 червня 2024 року звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права. Однак, ТОВ «Юніт Капітал» позовну заяву подано до суду лише 15 липня 2025 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке. Судом встановлено, що 28 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомого» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №820290682, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 8000,000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 процентів річних, що становить 0,01 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним (а.с. 98-100). Кредитний договір №820290682від 28 травня 2021 року підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор MNV6W3Q7 було відправлено позичальнику 28 травня 2021 року, о 14:26:36 год, на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів 0632038415, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 28 травня 2021 року, о 14:27:43 год, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/Підписати»», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій (а.с.100 зворот). У заявці про отримання грошових коштів в кредит від 28 травня 2021 року міститься інформація про особисті дані позичальника, про розмір бажаного кредиту, який становить 8000,00 грн та номер карти позичальника № 4149-62ХХ-ХХХХ-5019 (а.с.85). З платіжного доручення № 17019ffc-3807-4f15-b430-8e3c4cefc34 від 28 травня 2021 року вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 8000,00 грн. У графі «призначення» вказано про перерахування коштів за договором № 820290682від 28 травня 2021 року (а.с.75). Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується випискою за договором б/н за період 28.05.2021-02.06.2021 наданою АТ КБ «ПриватБанк». Вказаній виписці міститься інформація про зарахування на картку № НОМЕР_2 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 28 травня 2021 року коштів в сумі 8000,00 грн (а.с. 115). Згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та витягу з реєстру прав вимоги №148 від 25 серпня 2021 року до вказаного договору факторингу, які укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №820290682 від 28 травня 2021 року (43-48). Відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року до вказаного договору факторингу, які укладено між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон плюс», до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №820290682 від 28 травня 2021 року (43-48). Також 04 червня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників. (а.с. 28-31). Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №820290682 від 28 травня 2021 року в сумі 32 164,81 грн. (а.с.26-27). Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №820290682 від 28 травня 2021 року в розмірі 32 164,81 грн. Щодо застосування строку позовної давності. За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини. У справі, що переглядається, кредитний договір №820290682 укладено 28 травня 2021 на 30 днів. Протягом вказаного часу борг не було повернуто боржником. Отже, позивач дізнався про порушення свого права і до 27 червня 2021 року мав законне право звернутись з вимогою до ОСОБА_1 , тобто протягом 3 років. Із розрахунку за вищевказаним кредитним договором вбачається, що 25 червня 2021 року відповідачем було перераховано на погашення заборгованості 0,60 грн та 22,40 грн на відсотки, а також 75 грн на відсотки було сплачено ним 28 липня 2021 року (а.с. 19 зворот), відтак перебіг позовної давності закінчувався 28 липня 2024 року. Посилання представника ТОВ «Юніт Капітал» на Закон №4434-ІХ є безпідставним, виходячи з наступного. Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Так, дійсно Законом №4434-ІХ були внесені зміни до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення« ЦК України. Вказаний Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Крім того, вказаний Закон бу опублікований в газеті «Голос України» 03 червня 2025 року та набрав чинності 04 вересня 2025 року. Таким чином на момент подання позову (15 липня 2025 року) норма пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення« ЦК України ще діяла. З огляду на зазначене та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що позивач звернувшись до суду з даним позовом 15 липня 2025 року не пропустив строків звернення до суду - позовну давність. А відтак, висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем позовної давності та застосування її наслідків є помилковим. Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до положень статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За приписами статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Згідно положень частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Статтею 3 Закону встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору від 28 травня 2021 року. Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №820290682 від 28 травня 2021. При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Також, як вбачається з матеріалів справи, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01. Згідно п.2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу. Пунктом 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін. 31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2021 року. 31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року. 31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року. 31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року. Відповідно до реєстру прав вимоги №148 від 25 серпня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 21 493,39 грн, яка складається 7 999,40 грн заборгованості за основною сумою боргу та 13 493,99 грн заборгованості по несплаченим відсоткам. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року. 03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року. 30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 30 грудня 2024 року. Відповідно до реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 32 164,81 грн, яка складається з 7 999,40 грн заборгованості за основною сумою боргу та 24 165,41 грн заборгованості по несплаченим відсоткам. У подальшому, 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №820290682 від 28 травня 2021 року у загальному розмірі 32 164,81 грн. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №14/02/2022-01 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 32 164,81 грн, яка складається з 7 999,40 грн заборгованості за основною сумою боргу та 24 165,41 грн заборгованості по несплаченим відсоткам. За правилами частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. Пунктом 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Згідно пункту 1.4. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили. Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами. Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс». Копія договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт Капітал». Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Звертаючись до суду з позовом, представник ТОВ «Юніт Капітал» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 32 164,81 з яких: 7 999,40 грн - заборгованість по кредиту та 24 165,41 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 8000,00 грн. Таким чином заборгованість по тілу кредиту складає 8000,00 грн. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів, а тому вказана сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню з останньої на користь ТОВ «Юніт Капітал». Щодо стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за кредитним договором. Заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 24 165,41 грн, ТОВ «Юніт Капітал» обчислило їх на день набуття ним права вимоги за договором. Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Відповідно до п.1.7 договору кредитної лінії кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором. Згідно платіжної інструкції ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти в сумі 8000,00 грн 28 травня 2021 року, тобто в день укладення договору (а.с.75). Відповідно до п.1.9.1. проценти за користування кредитом нараховуються виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору та здійснюються щоденно за дисконтною процентною ставкою, що становить 3,65 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Враховуючи, що надання першого траншу відбулося в день укладення договору 28 травня 2021 року, то строк дії кредитної лінії автоматично не продовжився та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 8 760,00 грн за період з 28 травня 2021 року по 27 червня 2021 року, виходячи з розрахунку: 8000,00 грн (тіло кредиту) х 3,65% х 30 днів (строк позики). Відтак, заборгованість ОСОБА_1 за несплаченими відсотками у сумі 15 405,41 грн є необґрунтованою та не відповідає умовам укладеного кредитного договору. Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, надані позивачем розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників до договору факторингу не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості у сумі 32 164,81 грн. Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем кредитних коштів, отриманих на підставі договору кредитної лінії № 820290682від 28 травня 2021 року. Відтак, із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 8 760,00 грн, а всього 16 760,00 грн, що відповідає наданому позивачем розрахунку заборгованості. Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за строками позовної давності. Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його. За приписами статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Крім того, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. Відповідно до частини 1 пункту 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно частини 1 статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Частиною 1 статті 137 ЦПК України, встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За приписами пунктів 1, 2 частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року; копію додаткової угоди №25770529910 до договору про надання правової допомоги; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року на суму 7 000 грн; копію виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Колегія суддів вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на корить ТОВ «Юніт Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 3 647,00 грн із розрахунку: ціна позову 32 164,81 грн, задоволено 16 760,00 грн = 52,10% х 7000,00 грн : 100% = 3 647,00грн, що відповідає пропорційності розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позову ТОВ «Юніт Капітал» сплачено 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги 3633,60 грн. Враховуючи, що позовні вимоги та апеляційну скаргу задоволено частково на 52,10 %, то із ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 3 155,17 грн. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково. Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 820290682від 28 травня 2021 року у розмірі 16 760,00 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн та 8 760,00 грн заборгованості за відсотками. Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 3 155,17 грн судового збору та 3 647 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді