Постанова Хмельницький апеляційний суд № 680/750/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2025 року м. Хмельницький Справа № 680/750/25 Провадження № 33/820/887/25 Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Дюг А.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року, в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. На підставі ч.3 ст.30 КУпАП до накладеного адміністративного стягнення приєднано невідбуту частину адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами відповідно до постанови Чернівецького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2023 року у справі №150/317/23 за ч.5 ст.126 КУпАП, яка набрала законної сили 25 вересня 2023 року, у вигляді 9 років 7 місяців та 15 днів позбавлення права керування транспортними засобами та остаточно визначено ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 12 (дванадцять) років 5 (п`ять) місяців 7 (сім) днів. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 605 грн 60 коп. За постановою судді, 15 жовтня 2025 року о 01 год 55 хв у селищі Нова Ушиця, траса Т 2308 91 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Чернівецького районного суду Вінницької області №150/317/23 від 12 вересня 2023 року, чим порушив п.2.1 «а» ПДР України та ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух». В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову судді Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення. Уважав, що суд першої інстанції допустив неповноту, однобічність у дослідженні доказів у справі, не надав їм належної оцінки в їх сукупності. Звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та неправильно застосовано норми процесуального права. Окрім того, вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що би вказували на факт керування ним транспортним засобом (відсутня відео-фіксація даного факту), не взяв до уваги і заяву про безпричинну, а тому незаконну зупинку працівниками поліції його транспортного засобу. Також указував на факти законності надання документів, що посвідчують особу, яка перебуває у транспортному засобі. Не взято до уваги обставини, які стали підставою неправомірного вимагання документів, що посвідчують особу поліцейських. Тому працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним таких положень Правил дорожнього руху України, які би відповідно до ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням. На його думку, суд першої інстанції недостатньо аргументовано мотивував своє рішення на суперечливих доказах, постановив його на припущеннях, допустив неповноту та однобічність у дослідженні доказів у справі, не надав їм належної оцінки в сукупності, а також допустив неправильність при застосуванні норм права, бо постанова винесена з грубим порушення норм процесуального права та ст.6, ст.13, ст.17 Конвенції «Про захист прав і основних свобод громадянина і людини». У силу принципу презумпції невинуватості, що діє при розгляді справ про адміністративне правопорушення, всі сумніви у винності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведення невинуватості. Тому відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, приходжу до висновку про таке. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам. Доказами відповідно до ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з вимогами ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення дотримався. Диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 , що полягає в повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Санкція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає стягнення за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Згідно з п.п. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Обставини вчиненого ОСОБА_1 порушення п.п. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджені: - відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №483676 від 15 жовтня 2025 року, яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення; - постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3945285 від 27 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП; - рапортом поліцейського Я.Щура про те, що перебуваючи у складі наряду Сапфір 0710 за порушення комендантської години було зупинено транспортний засіб Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 у ході перевірки документів по базам ІПНП було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом, однак 15 жовтня 2025 року о 01 год 55 хв керував транспортним засобом, будучи позбавлений такого права; - відеозаписом події, яка підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. З довідки інспектора ВАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП К.Загородньої, встановлено, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував та неодноразово притягався до відповідальності, зокрема, за керування транспортними засобами без посвідчення водія. Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області №150/317/23 від 12 вересня 2023 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 9 років 7 місяців 15 днів без оплатного вилучення транспортного засобу. Отже, враховуючи відомості вищезазначених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Крім того, апеляційний суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що він не керував транспортним засобом, бо такі є неспроможними та спростовані відеозаписом, долученим до цього протоколу. Із відеозапису чітко вбачається, що на автомобільній дорозі рухався лише один транспортний засіб, за яким їхали працівники поліції, і після зупинки цього транспортного засобу, у передбачений законом спосіб було встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 , який повідомив, що рухається у напрямку міста Кам`янця-Подільського (15/10/2025, 01:55, 476108). ОСОБА_1 особисто підписав протокол, що об`єктивно свідчить про безпідставність його доводів у частині невідповідності протоколу чинному законодавству. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №483676 від 15 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 були застосовані технічні засоби відеозапису: 476108, 476373, 476416. Відеозапис факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не є єдиним джерелом доказів правопорушення, враховано також й інші докази в справі, які походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють один одного, що свідчить про їх об`єктивність. Отже, така процесуальна позиція ОСОБА_1 з урахуванням усіх доказів, що долучені до матеріалів цієї справи, розцінюється судом як обраний спосіб захисту та уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Також відхиляється твердження ОСОБА_1 про неналежність і недопустимість наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, в якому, зі слів останнього, містяться неточні відомості щодо встановлення особи відповідно до посвідчення водія. Указані доводи повністю спростовуються належними, достовірними та допустимими доказами, зокрема, відеозаписами, з яких випливає, що за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 , що він сам визнавав, до того ж у комендантську годину, що також нівелює аргумент про відсутність у працівників поліції підстав для зупинки транспортного засобу. Стосовно посилання на безпідставну зупинки транспортного засобу слід зазначити таке. Оцінюючи доводи про те, що жодних підстав, визначених ст.35 ЗУ «Про національну поліції», для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у працівників поліції не було, слід визнати необґрунтованими. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно з п.п.5, 6, 7 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - встановлювати, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; - перевіряти, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Згідно з вимогами п.24 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, відповідно до покладених на неї завдань, бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. Із наведеного вбачається, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Установлено, що водія ОСОБА_1 було зупинено на підставі руху транспортного засобу, яким він керував, під час дії комендантської години. Переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили його в можливостях ефективно використати свої права, та не ставлять під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність. Відомості, зазначені у вказаному протоколі (який складений відповідно до вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення), відповідають тим фактичним обставинам, які встановлені в ході розгляду справи. За таких обставин ОСОБА_1 не надано доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, не містять їх і матеріали справи. Не є підставою для скасування постанови місцевого суду, не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_1 те, що суд першої інстанції в постанові зазначив неправильний номер та дату постанови Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 вересня 2025 року у справі № 150/317/25 замість 12 вересня 2023 року у справі № 150/317/23. Окрім цього, слід визнати технічною помилкою у протоколі, а саме у графі

5. Особу встановлено: Посвідчення водія НОМЕР_3 , замість належного номеру НОМЕР_4 . У такому випадку належним чином слід урахувати та звернути увагу на те, що інші персональні дані особи, як фото особи, прізвище, ім`я, по-батькові, стать, дата народження та дійсність документу є правильні та за ними можливо встановити особу. Указані обставини не є визначальними і не впливають на доведення вини ОСОБА_1 . З огляду на викладене, зібрані у справі докази в їх сукупності підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, що не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому відсутні підстави для її задоволення скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі на підставі ст.247 КУпАП. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41). Отже, у ході апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП, воно відповідає положенням ст.ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Судом першої інстанції належним чином ураховано, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, положення ч.3 ст.30 КУпАП щодо загального строку позбавлення права керування транспортним засобом. Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було. З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови місцевого суду та закриття провадження у справі немає. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Постанову судді Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С.