Постанова 4852 № 160/18123/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18123/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Дєєв М.В.) в адміністративній справі №160/18123/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 20.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014 - 2016 роки; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, за 2016-2018 роки, починаючи з 02.10.2019 р. та з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення ОСОБА_1 , індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197, 1,0796 та 1,115; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 , із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197, 1,0796 та 1,115 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 28 грудня 2024 року. В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем, при розрахунку пенсії позивача протиправно застосовано показник заробітної плати для обчислення розміру пенсії за віком за 2014-2016 роки, а не за 2016-2018 роки, оскільки пенсія позивачу відповідно до Закону №1058-ІV з 12.03.2025 року призначена вперше. Також, вказує, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу з 02.10.2019 р., то відповідач мав застосувати показник за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн. із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197, 1,0796 та 1,115. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014 - 2016 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, за 2016-2018 роки, починаючи з 20.12.2024 року та з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Позивач посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їй в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197, 1,0796 та 1,115. Вказує, що під час розгляду справи відповідачем так і не було доведено правомірність та законність проведеної їм індексації пенсії позивача, а, навпаки, підтверджено незаконність проведення такої індексації, а саме, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки в розмірі 3764,40 грн. Відповідач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та в прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що оскільки позивач, починаючи з 2014 року стала учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за вислугу років, яка є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону № 1058, підстави для здійснення перерахунку призначеної пенсії у 2019 році за нормами частини другої ст. 40, 42 Закону № 1058 відсутні. Позивач та відповідач правом подання відзивів на апеляційні скарги не скористались. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а скарга відповідача - не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивачу 03.11.2014 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». 02.10.2019 позивача, за особистою заявою, призначено пенсію за віком з 02.10.2019 відповідно до Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У відповідь на заяву позивача щодо пенсійного забезпечення відповідач надіслав лист від 22.04.2025 №0400-010307-8/78378, в якому зазначив що, згідно ст. 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Враховуючи викладене, для проведення розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2018 роки при переведенні на пенсію за віком, немає підстав. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незастосування при призначені пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки та непровелення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197, 1,0796 та 1,115, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що обчислюючи розмір пенсії за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки, відповідач діяв протиправно, тому з метою належного захисту та відновлення порушеного права позивача є необхідним зобов`язати відповідача здійснити з 20.12.2024 перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки, та з урахуванням раніше проведених платежів. Щодо позовних вимог про здійснення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014 2016 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197, 1,0796 та 1,115, то суд першої інстанції дійшов до висновку про їх передчасність. Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне. Щодо наявності у позивача права на перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Статтею 1 Закону №1058-ІVвизначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. За змістом частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом №1058-IV (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. При цьому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення вперше пенсії саме згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відтак, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з 03.11.2014 їй була призначення пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, а починаючи з 02.10.2019 - призначена пенсія за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Суд звертає увагу, що за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV позивач вперше звернулась саме у жовтні 2019 року. До 02.10.2019 вона отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку має місце саме призначення позивачу з 02.10.2019 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, а не переведення її з одного виду пенсії на інший в розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, відтак, для визначення розміру пенсії позивача мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше відповідно до Закону №1058-IV. За наведених обставин, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку пенсії та виплати пенсії за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016, 2017 та 2018 роки, починаючи з 20.12.2024, відповідач діяв протиправно. Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 18.08.2020 у справі №263/6611/17, від 12.06.2020 у справі №400/293/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18). Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач неправомірно нарахувував та виплачував позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки, а не за 2016, 2017 та 2018 роки (із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-IV), відповідають зазначеним правовим позиціям Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування судового рішення в цій частині - відсутні. Щодо наявності у позивача права на проведення індексації та перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197, 1,0796 та 1,115, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відмовляючи у задоволенні означених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не здійснено перерахунок пенсії за віком позивача відповідно до Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, за 2016-2018 роки, станом на час розгляду цієї справи та прийняття рішення між сторонами відсутній спір про здійснення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197, 1,0796 та 1,115. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, адже позовна вимога щодо проведення індексації пенсії у даному випадку є самостійною вимогою немайнового характеру. Так, приписами частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. На реалізацію положень статті 42 Закону № 1058-IV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.02.2019 №124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124). Приписами пункту 1 та 2 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту 5 Порядку №124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону, пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії. Отже, в силу приписів пункту 5 Порядку №124, у 2019 році при перерахунку пенсій застосовувався показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року. Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону); - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку). У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, положення пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у справі №160/28752/23 (постанова від 13.01.2025), у справі №400/4663/24 (постанова від 28.01.2025), у справі №160/6686/24 (постанова від 26.02.2025) та інших. Варто зауважити, що Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 не знайшов підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де він застосований. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення у 2019 - 2025 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема: У 2019 році 1,17 згідно з постановою №124; У 2020 році 1,11 згідно з постановою №251; У 2021 році 1,11 згідно з постановою №127; у 2022 році 1,14 згідно з постановою № 118; у 2023 році 1,197 згідно із постановою № 168; у 2024 році 1, 0796 згідно з постановою № 185; у 2025 році 1,115 згідно з постановою №209. Таким чином, індексація пенсій у 2019 - 2025 роках повинна проводитись відповідно до постанови №124, постанови №251, постанови №127, постанови № 118, постанови № 168, постанови № 185, постанови №209, Порядку № 124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, відповідно. З урахуванням наведених законодавчих норм, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що відповідач, здійснюючи в 2019-2025 роках перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши їй щомісячні доплати до пенсії, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому в даному випадку з метою захисту порушених прав останньої є необхідним зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії за віком позивача провівши індексацію показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016-2018 роки, який враховувався для обрахування пенсії на коефіцієнти збільшення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 починаючи з 20.12.2024 та провівши індексацію показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016-2018 роки на коефіцієнти збільшення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 починаючи з 01.03.2025 та провести виплату пенсії із урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. На користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позову у сумі 1453,44грн (1937,92-484,48) та за подання апеляційної скарги у сумі 2906,88грн. Всього 4360,32грн. Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/18123/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197, 1,0796 та 1,115 та забов`язання здійснити переархунок пенсії посинаючи з 28.12.2024. В цій частині прийнято нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення ОСОБА_1 , індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197, 1,0796 та 1,115. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнти збільшення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197, 1,0796 та зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 20.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 та в зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2025, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти вимог позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/18123/25 залишити без змін. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4360,32грн(чотири тисячі триста шістдесят гривень 32 копійки). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак