Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/9130/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/9130/25 Суддя (судді) першої інстанції: Каліновська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23 липня 2025 року №971010176232 про відмову у здійсненні переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідці Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №М-969/00-1006/6-25 від 07 липня 2025 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року відмовлено в задоволені позову. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, судом неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт зазначила про те, що при зверненні з заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ нею дотримано всіх умов визначених законом та надано всі необхідні документи, а тому висновки суду першої інстанції є помилковими. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та 17 березня 2009 року отримувала пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, з 01 березня 2022 року переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 16 липня 2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-VI на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23 липня 2025 року №971010176232 відмовлено ОСОБА_1 у призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ оскільки право на перехід для особам, котрим вже призначена пенсія за спеціальними законами не передбачено. Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернулась до суду з позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач фактично просить перевести її назад з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію відповідно до Закону №3723-XII, однак метою такого переведення є здійснення саме перерахунку такої пенсії, у зв`язку зі збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців та з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07 липня 2025 року №М-969/00-1006/6-25, відповідно, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є правомірним та не підлягає до скасування. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ). З 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII). Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім того, п. 1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622) також, аналогічно до положень ст. 90 Закону № 889-VІІІ, визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також колегія суддів зазначає, що пп. 1 п. 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон № 3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічні положення закріплені у Порядку №

622. Відповідно до п. 2 вказаного Порядку, згідно з п.п. 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855. Як встановлено судом першої інстанцій, позивачу з 17 березня 2009 року була призначена пенсія за віком за нормами Закону № 3723-ХІІ, яку вона отримувала до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (до 01 березня 2022 року). 16 липня 2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою, у якій просила перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, додавши документи для призначення пенсії державного службовця. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оскаржуваним рішенням у переведенні на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ відмовив з тих підстав, що пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ їй уже було призначено з 17 березня 2009 року, а проведення перерахунків пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців чинним законодавством не передбачене. Колегія суддів звертає увагу, що порушене у справі питання правомірності повторного переведення особи на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, а також можливості її перерахунку на підставі нових довідок про складові заробітної плати вже було предметом розгляду Верховним Судом. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №300/936/23 викладено правовий висновок, згідно з яким ані Закон №889-VIII, ані Закон №1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону №3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям. Верховний Суд у згаданій постанові також наголосив на принципі прямої дії закону в часі: до правовідносин щодо перерахунку пенсій підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком або переведенням, а не те, що діяло на час первинного призначення пенсії. Отже, законодавство, чинне на момент звернення позивача, не передбачало можливості проведення перерахунку пенсії державного службовця, зокрема на підставі поданих нею довідок про оновлені складові заробітної плати. У зв`язку з викладеним вище, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про наявності у неї правових умов для реалізації права на отримання пенсії державного службовця відповідно до п. 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII та ст. 37 Закону України №3723-XІІ, оскільки зазначені положення не передбачають можливості повторного призначення або перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку із зміною складових заробітної плати після припинення державної служби. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2025 року у справі №140/5363/24. У контексті розгляду даної справи суд апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №?3-р/2022 у справі №?3-132/2018 (5462/17), ухваленому за конституційною скаргою щодо перевірки на відповідність Конституції України пп. 1 п. 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №?889-VIII. У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у частині, в якій воно унеможливлювало здійснення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XІІ зі змінами. Водночас суд наголосив на обов`язку Верховної Ради України внести відповідні законодавчі зміни з метою врегулювання порядку і механізму перерахунку пенсій, призначених за зазначеною нормою, з урахуванням приписів Конституції України, принципу правової визначеності та висновків цього Рішення. Таким чином, Конституційний Суд України підтвердив необхідність законодавчого унормування механізму реалізації права на перерахунок пенсії державного службовця, однак до моменту такого врегулювання саме по собі визнання норми неконституційною не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку без відповідного законодавчого механізму. Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 520/6418/21. Отже враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, водночас доводи апелянта не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку