Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/6873/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6873/22 Суддя (судді) першої інстанції: Т.В. Смішлива ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2025 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати з врахуванням всіх сум, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за весь час затримки, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, у якому просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: - визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у м. Києві № 224 від 23.03.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до капітана поліції ОСОБА_1 », яким за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушені вимог п. 14 ч. 3 ст. 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», п. 3 розділу IV, абз. 6 п. 3 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівників поліції, до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 (з обслуговування житлового масиву «Південна Борщагівка») Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 (0059770) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби; - визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у м. Києві № 497 о/с від 25.03.2022 в частині звільнення відповідно до Закону України «Про національну поліцію» зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 капітана поліції ОСОБА_1 (0059770) та поновити ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції України; - зобов`язати відповідача виплатити нараховану та невиплачену позивачу в день звільнення заробітну плату з врахуванням належних йому всіх сум; - зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу на день ухвалення судового рішення та за весь час затримки належних звільненому ОСОБА_1 сум по день фактичного розрахунку; - зобов`язати відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 позов задоволено частково: зобов`язано Головне управління Національної поліції України у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 26 березня 2022 року по 29 квітня 2022 року включно; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Головного управління Національної поліції у м. Києві (місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, ідентифікаційний код 40108583) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок). Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що виплата остаточного розрахунку при звільненні проведена відповідачем у визначеному спеціальним законодавством строк. Також, відповідач вважає, що стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн є необґрунтованим. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційних скарг, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 07.11.2015 проходив службу в поліції. Начальник ВКЗ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Сергій Ковальчук рапортом від 21.03.2022 повідомив начальника Святошинського УП ГУНП у м. Києві про те, що 21.03.2022 здійснено перевірку дотримання особовим складом службової дисципліни. Під час перевірки на службі виявлено, зокрема, ДОП Святошинського УП капітана поліції Соловей О.В., який перебував з ознаками алкогольного сп`яніння, однак від освідування за допомогою алкотестера «Drager» відмовився, про що складено акт. Згідно з актом № 1318/125/54-2022 від 21.03.2022, складеним начальником ВКЗ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Сергієм Ковальчуком в присутності свідків, позивач 21.03.2022 о 22 год. 03 хв. перебував у Святошинському УП ГУНП у м. Києві з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Наказом начальника ГУНП в Київській області № 419 від 22.03.2022 призначено проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Святошинського УП ГУНП у м. Києві, викладеним у доповідній записці начальника ВКЗ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Сергія Ковальчука, утворено дисциплінарну комісію у складі: голови комісії полковника поліції Петра Токаря, начальника Святошинського УП, членів комісії: полковника поліції Олега Перекреста, першого заступника начальника Святошинського УП, майора поліції Сергія Ковальчука, начальника відділу кадрового забезпечення Святошинського УП, старшого лейтенанта поліції Юрія Дмитренка, старшого інспектора відділу службових розслідувань управління головної інспекції. В межах проведення службового розслідування начальником відділу кадрового забезпечення Святошинського УП Сергієм Ковальчуком 22.03.2022 відібрано пояснення, у яких позивач власноруч зазначив, що 21.03.2022 о 08 год. 00 хв. він заступив на чергування на блок-пост, де ніс службу спільно з працівниками прикордонної служби України. Близько 15 год. 00 хв. знаходячись за місцем несення служби та здійснюючи пропускний режим він зустрів свого знайомого на ім`я ОСОБА_2 . Останній під час бесіди повідомив, що має пляшку крафтового пива, 0,33 л, та у подальшому вирішив його подарувати позивачу. Прибувши до Святошинського УП після несення служби близько 19 год. 00 хв. позивач в кімнаті відпочинку випив подароване пиво. У подальшому, близько 22 год. 30 хв. до кімнати відпочинку зайшов заступник начальника Святошинського УП з перевіркою та спитав у позивача чи вживав він алкоголь, про що позивач повідомив вищевикладене. Також позивачем зазначено, що у подальшому він зобов`язується утримуватись від вживання алкогольних напоїв під час несення служби та на період дії воєнного стану. За результатами службового розслідування начальником ГУНП у м. Києві 23.03.2022 затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Святошинського управління поліції. Відповідно до зазначеного висновку службового розслідування від 23.03.2022 дисциплінарною комісією встановлено, що 21.03.2022 об 22.00 у Святошинському управлінні поліції під час проведення перевірки дотримання службової дисципліни працівниками цього ж управління виявлено зокрема, позивача з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, у зв`язку з чим було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Drager» № ARNK 0698, у приміщенні Святошинського УП. Позивач від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Drager» відмовився, про що складено акт. З пояснень позивача встановлено, що 21.03.2022 під час чергування знайомий на ім`я ОСОБА_2 подарував йому пляшку крафтового пива, 0,33 л. Повернувшись до Святошинського УП після несення служби близько 19 год. 00 хв. в кімнаті відпочинку він вжив подароване пиво, вину визнав, зобов`язався дотримуватись службової дисципліни. Висновок службового розслідування містить пропозицію: за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог п. 14 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 3 розділу IV, абз. 6 п. 3 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівника поліції до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 (з обслуговування житлового масиву «Південна Борщагівка») Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (пункт 4 Висновку). Наказом начальника ГУНП у м. Києві № 224 від 23.03.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до, зокрема, капітана поліції ОСОБА_1 » за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог п. 14 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 3 розділу IV, абз. 6 п. 3 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівника поліції до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 (з обслуговування житлового масиву «Південна Борщагівка») Святошинського Ууправління поліції ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом начальника ГУНП у м. Києві № 497 о/с від 25.03.2022 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 капітана поліції ОСОБА_1 (0059770 старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 (з обслуговування житлового масиву «Південна Борщагівка») Святошинського управління поліції, 25.03.2022. Невикористана частина щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік становить 6 діб. Підстава: наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 23.03.2022 №

224. Згідно копії розписки, наданої представником відповідача, позивач 26.03.2022 отримав витяг з наказу про звільнення № 497 о/с від 25.03.2022. Згідно довідки про складові та розмір грошового забезпечення позивача за період з 01.01. по 30.04.2022 позивачу нараховано за березень 2022 року та сплачено у квітні 2022 року 9 129,96 грн, а саме посадовий оклад - 2 096,77 грн (з розрахунку 2 600 грн), оклад за спеціальним званням - 1 451,61 грн (з розрахунку 1 800 грн), надбавка за стаж служби 709,68 грн (з розрахунку 880 грн), надбавка за специфічні умови проходження служби - 1 916,13 грн, компенсація за відпустку - 1 531,20 грн. Вважаючи вказані накази протиправними, а свої права - порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині, суд першої інстанції прийшов до висновку про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 26 березня по 29 квітня 2022 року включно. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимогу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріали службового розслідування є достатніми доказами, які підтверджують факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння. Також, керівник ГУНП у м. Києві правомірно обрав позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади, адже вчинений позивачем проступок є таким, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, і такий захід дисциплінарного впливу застосовано обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований. Вимоги про виплати на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на день ухвалення судового рішення суд визнає безпідставними, так як суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його поновлення. Вирішуючи питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені позивачем до відшкодування 23 000 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). На переконання суду першої інстанції, сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню до 2 000 грн. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII). Частини 2 та 3 статті 77 Закону № 580-VIII встановлюють, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) встановлює, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 затверджено Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). Відповідно до п. 11 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання. За приписами п. 13 розділу І Порядку № 260 виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць. Згідно із п. 15 розділу І Порядку № 260 при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно. На виконання абзаців 7 та 8 п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Як встановлено вище, позивача звільнено зі служби в поліції наказом від 25.03.2022 № 497 о/с з 25.03.2022, що є останнім днем служби. Як вбачається з Довідки про складові та розмір грошового забезпечення та не заперечується відповідачем, за період з 01.01. по 30.04.2022, грошове забезпечення позивача за 25 днів березня 2025 року нараховано та сплачено у квітні 2022 року. Згідно роздруківки з Додатку «Приват24», заробітну плату за березень 2022 року позивач отримав 27.04.2022 у сумі 1 508,23 грн та 29.04.2022 у сумі 7 484,78 грн. Як вірно вказує суд першої інстанції, питання щодо дати проведення остаточного розрахунку з поліцейськими при звільненні із служби в поліції, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських із служби в поліції, зокрема, за затримку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки, - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час спірні питання врегульовані Кодексом Законів про Працю України. Керуючись ч. 1 ст. 47 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. За приписами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.02.2020 в справі № 821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в том у разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч. 1 ст. 117 КЗпП України). У цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення. Так, відповідачем не надано суду першої чи апеляційної інстанції доказів, що позивач був відсутній на службі в день його звільнення, то колегія суддів приходить до висновку, що належні виплати мали бути виплачені позивачу в день звільнення із служби в поліції - 25.03.2022. Як не заперечується сторонами у справі, належний розрахунок при звільненні здійснений відповідачем - 27 та 29 квітня 2022 року, тобто вже після його звільнення зі служби в поліції. Враховуючи вказані норми та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 26 березня по 29 квітня 2022 року включно. Зважаючи на вказане вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача. Зважаючи на те, що сторони у справі не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не надає оцінки цій частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в частині, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга не містить. Доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як не спростовують висновки суду першої інстанцій. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо стягнення завищеної суми витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: Договір № 30/03/22 про надання правничої (правової) допомоги від 30.03.2022, розрахунок судових витрат від 23.04.2022, копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1184282, Акт приймання-передачі наданих послуг № 02-08-01/22 від 02.08.2022, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16. Так, на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17. На виконання вказаних вище положень та обов`язку доказування було надано відповідні докази. Дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про їх відповідність вимогам статей 73 - 76 КАС України. Колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ч. 7 ст. 139 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В свою чергу, апелянтом хоч і зазначено про завищення витрат на правничу допомогу, проте апеляційна скарга не містить належного обґрунтованого спростування суми визначених судом витрат на правничу допомогу, їх не співмірності або завищеності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, що свідчить про безпідставність таких доводів апелянта. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97). В контексті викладеного вище, судова колегія, враховуючи предмет та ціну позову, складність справи, обсяг виконаної роботи представником позивача, погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування на користь позивача частини судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі в розмірі 2 000 грн. Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати з врахуванням всіх сум, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за весь час затримки, стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко