Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/33107/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/33107/24 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М. за участю секретаря Сови Є.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Укрвугілля" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною відмови,- ВСТАНОВИВ : Державне підприємство "Укрвугілля" (далі позивач) звернулося з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому просить: -визнати протиправною відмову відповідача в здійснені зарахування коштів за поданою заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені (J1302002) від 03.06.2024 року; -зобов`язати відповідача здійснити зарахування 4 370 434,00 грн надмірно сплачених як частину чистого прибутку в рахунок сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість ДП "Укрвугілля". Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апелянт зазначив, що частина чистого прибутку не є грошовим зобов`язанням платника податку у розумінні Податкового кодексу України. У зв`язку з цим, зазначена сума переплати не є надміру сплаченими коштами, стаття 43 ПК України на частину чистого прибутку (доходу) не поширюється. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначив, що він просив повернути переплачену суму грошового зобов`язання не на банківський рахунок, а зарахувати в рахунок погашення грошового зобов`язання з ПДВ. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність податкового боргу, як на підставу відмови в здійсненні зарахування переплаченого грошового зобов`язання є не тільки безпідставним, а також не може бути використано відповідачем для обґрунтування правомірності відмови позивачу у виконанні його заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державне підприємство "Укрвугілля" є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.01.2020 за № 10721020000044480 та створене відповідно до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 14.01.2020 №13. З 01.01.2023 позивач знаходиться на обліку у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, як платник податків за основним місцем обліку. Станом на 05.06.2024 за позивачем обліковується податковий борг у розмірі 39 942 958, 61 грн., який виник з причини несплати самостійно задекларованих зобов`язань. У зв`язку із несплатою позивачем податкових зобов`язань, відповідачем було сформовано податкову вимогу серія «Ю» від 02.05.2024 року № 0000080-1301-3100 та застосовано податкову заставу наявне майно позивача в розмірі співмірному з податковим боргом. Враховуючи відсутність грошових коштів для погашення вказаного податкового боргу, позивач з метою часткового погашення боргу звернувся до контролюючого органу із заявою від 03.06.2024, в якій просив наявну у нього переплату у розмірі 4 370 434,00 грн. (код бюджетної класифікації: «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону») перерахувати «на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС». Листом від 06.06.2024 № 7453/6/31-00-04-04-03-06 відповідач повідомив про відмову у повернені коштів, зазначених у поданій позивачем заяві. Позивач не погоджуючись з такою відмовою відповідача, звернувся до суду з позовом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі ПК України). Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. За змістом норм п. п. 43.3, 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку, на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. В розумінні пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. З наведених норм Податкового кодексу України слідує висновок, що платник податків має право на повернення грошового зобов`язання, яке сплачене до відповідного бюджету. Судом встановлено, що єдиним напрямком за яким ДП "Укрвугілля" здійснювало відвантаження вугілля були ТЕС ПАТ "Центренерго" (Зміївська та Трипільська ТЕС) на підставі договору № 111/11 від 29.12.2023. Внаслідок форс-мажорних обставин, які виникли у березні-квітні 2024 року, а саме пожежі на об`єктах ПАТ "Центренерго" у зв`язку із потраплянням боєприпасів та їх уламків під час ведення бойових дій, виконання умов договору ускладнилось. Настання форс-мажорних обставин у ПАТ "Центренерго" підтверджується висновком Київської торгово-промислової палати № 3000-24-1013 за договором № 111/11 від 29.12.2023 та сертифікатами Київської торгово-промислової палати №3000-24-1128, №3000-24-1129, №3000-24-1130. Станом на 01.05.2024 за даними акта звірки взаємних розрахунків за період квітень 2024 року, підписаного між ДП "Укрвугілля" та ПАТ "Центренерго", останній має заборгованість перед позивачем у розмірі 548 414 701,50 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - березень 2024 року на загальну суму 32 453 157,00 грн та податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - квітень 2024 року на загальну суму 13 528 996,00 грн. У зв`язку із несплатою позивачем податкових зобов`язань, відповідачем винесено податкову вимогу серія "Ю" від 02.05.2024 № 0000080-1301-3100, відповідно до якої станом на 01.05.2024 сума податкового боргу становить 31 413 962,61 грн. При цьому згідно витягом з інформаційно-комунікаційної системи ДПС у позивача наявна переплата по частині чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, в сумі 4 370 434,00 грн, що не заперечується відповідачем. Позивач з метою часткового погашення боргу звернувся до контролюючого органу із заявою від 03.06.2024, в якій просив наявну у нього переплату у розмірі 4 370 434,00 грн перерахувати на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів. В листі від 06.06.2024 відповідач зазначив, що частина чистого прибутку не є грошовим зобов`язанням платника податку у розумінні Кодексу. У зв`язку з цим, зазначена сума переплати не є надмiру сплаченими коштами Підприємства. Колегія суддів зазначає, що у переліку податків і зборів, визначеному статтями 9 і 10 Податкового кодексу України відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що сплачується до державного бюджету відповідно до закону. При цьому п.2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі - Порядок № 138), передбачено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений Податковим кодексом України. Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, затвердженої Мінфіном (п. 3 Порядку № 138). Такий розрахунок разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до контролюючих органів у строк, передбачений Податковим кодексом України. Згідно п. 4 Порядку № 138 сплачена відповідно до цього Порядку частина чистого прибутку (доходу) зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах Державної казначейської служби. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, а саме: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність. Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації. Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання. Дивіденди на державну частку та частина чистого прибутку (доходу), що сплачуються державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна частка, відповідно до Податкового кодексу України (ПКУ), прирівнюються до податкових платежів. Стаття 38 Податкового кодексу України визначає, що грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафні (фінансові) санкції, передбачені ПКУ та іншим законодавством, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. Оскільки ці платежі є обов`язковими, періодичними та справляються до бюджету, вони набувають статусу грошового зобов`язання в розумінні податкового законодавства. Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки у позивача наявна переплата частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 4 370 434,00 грн, у розумінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України такий платіж вважається надміру сплаченим грошовим зобов`язанням. Факт надмірної/помилкової сплати позивачем частини чистого прибутку обумовлює повернення цих коштів податковим органом у передбаченому законодавством порядку. Отже належним способом захисту порушеного права позивача є покладення обов`язку на податковий орган повернути помилково сплачені суми позивачу за його заявою відповідно до законодавчо встановлених норм. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242 244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 10.12.2025. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків