Постанова Київський апеляційний суд № 761/10840/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2025 року м. Київ Унікальний номер справи № 761/10840/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/17927/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Військового інституту телекомунікаційних та інформацій та інформатизації імені Героїв Крут на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Аббасової Н.В., у справі за заявою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу дублікату виконавчого листа, - в с т а н о в и в : У вересні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва від представника Військового інституту телекомунікаційних та інформацій та інформатизації імені Героїв Крут - Зінчук К.М. надійшла заява про видачу дублікату виконавчого листа на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року по справі № 761/10840/17 про стягнення заборгованості, пов`язаної з утриманням ОСОБА_1 у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 37 287,47 грн., а також 16000 грн. судового збору (а.с. 54-56). Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року заяву Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа, - повернуто заявнику без розгляду (а.с. 77-78). Не погодившись з ухвалою районного суду, 15 жовтня 2025 року представник Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут - Зінчук К.М. направила до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу, а заяву направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 80-83). На обґрунтування скарги зазначала, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам чинного законодавства, є незаконною та необґрунтованою, всупереч ст.. 263 ЦПК України, так як ухвалена на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказувала, що заявник повідомив Шевченківський районний суду м. Києва про об`єктивну неможливість виконання вимоги поштового направлення заяви боржнику (відповідачу), у зв`язку із останнім відомим місцем його проживання на тимчасово окупованій території, а саме АДРЕСА_1 . А також просив відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. - №1207-11 (із змінами) повідомити відповідача щодо відповідних процесуальних дій через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Зі змісту позовної заяви вбачалося, що останнім відомим позивачеві місцем проживання відповідача було селище яке є тимчасово окупованою територію та відповідно не має поштового або іншого сполучення. Статтею 12-1 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб- порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на ТОТ і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб­адресу такого судового рішення в ЄДРСР або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до реєстру. І з моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення. Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на ТОТ, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов`язків. З огляду на викладене, спроби суду повернути позовну заяву з підстав ненадання доказів надсилання її копії особі, яка перебуває на ТОТ, можуть розцінюватися як прояв надмірного формалізму та по своїй суті є об`єктивною перешкодою у доступі до судочинства. Таким чином, суд неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме заявник не може направити заяву про поновлення виконавчого листазаінтересованій особі, оскільки він зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с. 80-83). Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючивикладене. Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва від представника Військового інституту телекомунікаційних та інформацій та інформатизації імені Героїв Крут - Зінчук К.М. надійшла заява про видачу дублікату виконавчого листа, в якій остання просила видати дублікат виконавчого листа на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року по справі № 761/10840/17 про стягнення заборгованості, пов`язаної з утриманням ОСОБА_1 у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 37 287,47 грн., а також 16000 грн. судового збору (а.с. 54-56). В заяві представник Військового інституту телекомунікаційних та інформацій та інформатизації імені Героїв Крут - Зінчук К.М. зазначила про об`єктивну неможливість виконання вимоги поштового направлення цієї заяви боржнику (відповідачу ОСОБА_1 ), оскільки останнє відоме місце його проживання на тимчасово окупованій території: АДРЕСА_1 . Разом з тим, просила суд відповідно до ст.. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VІІ (зі змінами) повідомити відповідача щодо відповідних процесуальних дій через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (а.с. 54-56). Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року заяву Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа, - повернуто заявнику без розгляду (а.с. 77-78). Повертаючи вказану заяву про видачу буді кату виконавчого листа, суд виходив з того, що заявником до заяви не додано належних доказів, які підтверджують факт направлення заявником заяви про видачу дублікату виконавчого листа. Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року) Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, заява № 39843/98; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальний дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Згідно з ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. За обставинами даної справи останнім відомим місцем проживання боржника відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , що є тимчасово непідконтрольною територією та унеможливлює направлення йому кореспонденції в паперовій формі листом з описом вкладення. Згідно із розміщеним повідомленням ПАТ «Укрпошта»: «Починаючи з 27 березня 2014 року поштові відправлення, які направлені УДППЗ «Укрпошта» з материкової частини України, не приймаються поштою АР Крим та м. Севастополя повертаються у зворотному напрямку. За даних обставин УДППЗ «Укрпошта» не має можливості пересилати поштові відправлення до півострова Крим. Укрпошта призупинила приймання поштових відправлень в напрямку півострова Крим». Листом від 04 квітня 2014 року за № 33-20-603 УДППЗ «Укрпошта» було повідомлено національні суди про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, з метою дотримання норм законодавства України. Отже, враховуючи те, що останньою відомою адресою місця проживання/реєстрації відповідача ОСОБА_1 є Автономна Республіка Крим, а поштові засоби зв`язку тимчасово призупинили пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів АР Крим та м. Севастополь, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про об`єктивну неможливість заявника направити поштою будь-які документи на одержувачам до населених пунктів АР Крим. При цьому, про вказані обставини заявник повідомив суд у заяві про видачу дубліката виконавчого листа, проте, суд вказаним доводам заявника будь-якої оцінки в оскаржуваній ухвалі не надав. Згідно частини 4 статі 10 ЦПК України суд повинен застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, відповідно до частини 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення протягом розумного строку, не порушуючи при цьому строки, встановлені законом, вирішувати справи із неухильним і точним дотриманням норм матеріального та процесуального права з метою ухвалення законних і обґрунтованих судових рішень. Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі надмірний формалізм суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване пунктом 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 19 Розділу Розділ XIII «Перехідні положення» ЦПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». Забезпечення права на участь боржників при розгляді заяви про видачу дублікатів виконавчих листів відбувається в порядку, встановленому ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. Згідно з ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Військового інституту телекомунікаційних та інформацій та інформатизації імені Героїв Крут - задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року - скасувати. Справу за заявою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу дублікату виконавчого листа, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов