Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/30858/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/30858/25 Провадження № 33/820/859/25 Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., захисника Винту Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Винту Є.Ю., подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 листопада 2025, в с т а н о в и л а: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави, 605 гривень 60 копійок судового збору. Роз`яснено право на апеляційне оскарження і порядок сплати штрафу. За постановою суду, 18.10.2025 близько 01 год. 01 хв., ОСОБА_1 , рухаючись по вул. І. Полюя, 11/2, у м. Хмельницькому, в порушення п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом Audi A6, номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням спеціального технічного приладу - газоаналізатора алкотест «Drager ARLM 0397» (тест 858) - результат 1,04 проміле. Указаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Винту Є.Ю. просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апелянт вказує, що суд безпідставно дійшов висновку, що відеозаписи повністю замінюють показання службової особи, хоча такі відео не містять відповіді на технічні та процесуальні питання, які можуть бути надані лише свідком. Відмова у виклику ключового свідка є істотним порушенням права на захист, передбаченого ст.268 КУпАП та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім цього, суд розглянув справу за відсутності як ОСОБА_1 , так і його захисника, незважаючи на подане клопотання про відкладення та необхідність виклику свідка. Сторона захисту стверджує, що процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння була проведена з істотними порушеннями ст.266 КУпАП та Інструкції МВС. Також суд не встановив, чи дотримано усіх технічних вимог до роботи газоаналізатора Драгер 7510, зокрема не перевірено температурний режим, проведення перевірки нульової точки, наявність свідків, умови продування та перерви між тестами. Апелянт вказує, що акт огляду містить вказівки на «згоду з результатом», однак він був підписаний у нічний час, без роз`яснення суті документа, наслідків його підписання, та не може вважатися добровільним визнанням вини. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може вважатися беззаперечним доказом вини, оскільки не підтверджує дотримання процедури огляду. Відеозапис не містить безперервної фіксації всіх етапів тестування. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника Винту Є.Ю., на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, уважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, однак не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За змістом ст. 280 КУпАПсуддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши докази, прийшов до обгрунтованого та належним чином мотивованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи, з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАПположень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що в результаті огляду, проведеного поліцейським за допомогою технічного засобу, було встановлено, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки результат тесту становив 1,04 % проміле. Відповідно до вимог п.2.9а ПДРУкраїни, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.1 ст.130 КУпАПкерування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №486524 від 18.10.2025, слідує, що ОСОБА_1 18.10.2025 близько 01 год. 01 хв., рухаючись по вул. І. Полюя, 11/2, у м. Хмельницькому, в порушення п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом Audi A6, номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки у встановленому законом порядку проводився із застосуванням спеціального технічного приладу - газоаналізатора алкотест «Drager ARLM 0397» (тест 858) - результат 1,04‰ (а.с. 1), чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП. Апеляційною інстанцією не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Окрім того, вина ОСОБА_1 підтверджується і іншими доказами, зокрема даними: - відомостей тестування на алкоголь від 18.10.2025 за допомогою приладу «Драгер алкотест 7510» (результат тесту № 858 1,04 проміле); - акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (огляд проведено у зв`язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, невідповідна обстановці поведінка); - направлення на огляд ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу до медичного закладу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння від 18.10.2025; - відеозапису, на якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення. У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, місцевим судом та судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Ці обставини адміністративної справи давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9 а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначені докази є належними, допустимими, у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та спростовують твердження апелянта про незгоду його з результатами проведеного огляду на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер алкотест 7510». Суд відхиляє доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказаний протокол складено уповноваженою службовою особою з дотриманням вимог закону та він містить відомості, отримані безпосередньо під час фіксації правопорушень. Крім того, наведені в протоколі обставини підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, наявними у справі, що у сукупності свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення. Щодо тверджень апелянта про нездійснення суддею першої інстанції допиту свідка, то такі апеляційний суд не вбачає підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки виклик у судове засідання та допит свідків є правом, а не обов`язком суду, а щодо ОСОБА_1 , то він, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд, в судове засідання не з`явився, чим фактично позбавив себе можливості безпосередню приймати участь в судовому засіданні. Поряд з тим, у матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 18.10.2025, які між собою взаємоузгоджуються, є чіткими, несуперечливими, відтак сумнівів не викликають та не потребують додаткового виклику зазначених осіб у судове засідання для дачі пояснень. В частині доводів про порушення права на захист та необґрунтований розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 слід вказати наступне. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ч. 2ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді. Відповідно до статті 6 ЄСПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Окрім того, право ОСОБА_1 на захист було відновлене апеляційним судом, його інтереси захищав захисник Винту Є.Ю., якому надано право давати пояснення, заявляти клопотання, брати безпосередню участь у судому засіданні, збирати і подавати суду докази на підтвердження невинуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Твердження апелянта щодо не безперервності наданого відеозапису, суд звертає увагу на те, що він є безперервним у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд звертає увагу на те, що дійсно п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов`язків. Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов`язковості надання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов`язків. На думку суду, наданий суду фрагмент відеозапису, на якому зафіксована розмова поліцейського з ОСОБА_1 , з`ясування обставин для складання протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські об`єктивно доводить факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Безпідставними є твердження апелянта з приводу того, що ОСОБА_1 не було роз`яснено права на повторний огляд в разі незгоди з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, в медичному закладі, оскільки огляд в закладі охорони здоров`я проводиться у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (п.7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735). Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та не заперечував результатів огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу. Крім того, проставлення ОСОБА_1 підпису в графі акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів «з результатами згоден» підтверджує факт його згоди з результатами проведеного огляду. Доводи апелянта про те, що процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння була проведена з істотними порушеннями інструкції, колегія суддів вважає необґрунтованими. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння безпосередньо закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами) і являє собою процедуру направлення водіїв т/з для проведення огляду з метою виявлення зазначеного стану і проведення такого огляду. Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у присутності 2-х свідків; 2) у відповідному закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення і огляд проводиться в присутності поліцейського. Так, ОСОБА_1 особисто поставив підпис у відповідній графі, в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, погодившись з його результатом. Після чого, без будь-яких зауважень чи застережень він підписав роздруківку приладу «Драгер», що свідчить про відсутність, на час вчинення цих дій, чітко висловленої незгоди з результатами огляду. На долученому до матеріалів справи відеозаписі відображені всі суттєві моменти складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього. Після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не озвучив працівникам поліції будь-яких претензій щодо результату огляду та бажання пройти огляд в закладі охорони здоров`я, що дає апеляційному суду достатньо підстав для висновку, що ОСОБА_1 дійсно не висловлював працівникам поліції свої незгоди з результатом огляду. Твердження апелянта з приводу того, що під час використання алкотестеру «Drager Alcotest» не перевірено температурний режим, є безпідставними, так як така позиція не обґрунтована нормами права, якими таке передбачено, зокрема, якою нормою права передбачено застосування температурного показника, як правильно визначати температурний показник, а також обов`язок у поліцейських враховувати температурний показник при вимірюванні вмісту алкоголю в крові (проміле) за допомогою алкотестера тощо. Суд першої інстанції перевірив фактичні обставини справи про адміністративне правопорушення та прийшов до правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, так як він розумів суть висунутого йому обвинувачення та здійснював захист від нього. Всі інші доводи, наведені стороною захисту в апеляційній скарзі та в судовому засіданні, були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять. Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі. При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. На переконання суду апеляційної інстанції позиція ОСОБА_1 , свідчить про його намагання уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а відповідні твердження апеляційної скарги є способом його самозахисту. Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено. Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.9 а ПДРУкраїни та вірно кваліфіковані його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладене на ОСОБА_1 стягнення є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень. З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, п о с т а н о в и л а: Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 листопада 2025 стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Винту Є.Ю. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Л.М.Кулеша