LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4801127/17213/25

від 17.12.2025 ·

Справа № 127/17213/25 Провадження № 22-ц/801/2635/2025 Категорія: 10 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2025 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б., суддів Сопруна В. В., Стадника І. М., розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року в частині зупинення провадження в справі, постановлену під головуванням судді Іщук Т. П. у залі суду в м. Вінниця, повний текст ухвали складений 14 листопада 2025 року, в цивільній справі № 127/17213/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, встановив: Короткий зміст вимог У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в Вінницький міський суд Вінницької області із позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя. У підготовчому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Войнаровська Д. М. заявила клопотання про передачу справи за підсудністю до Пересипського районного суду м. Одеси, мотивуючи тим, що відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України на посаді офіцерського складу строком до оголошення демобілізації та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 31 травня 2024 року. Перевіркою її житлових умов встановлено, що вона мешкає в АДРЕСА_1 , яку вона винаймає, що територіально відноситься до Пересипського району міста Одеси. Посилаючись на положення статті 27 ЦПК України та вважаючи, що має місце порушення правил підсудності, просила передати справу до Пересипського районного суду м. Одеси. При цьому звертає увагу також на положення статті 251 ЦПК України про необхідність зупинення провадження в справі, зважаючи, що вона перебуває на військовій службі у Збройних Силах України. При цьому представник просила зупинити провадження в справі у разі відсутності підстав для передачі справи за підсудністю до іншого суду. Представник позивача адвокат Хайнацька І. О. заперечувала щодо задоволення цього клопотання, надавши письмові заперечення, які підтримані в підготовчому засіданні. При цьому вказувала, що відповідач має зареєстроване місце проживання саме в м. Вінниці та будь-яких складнощів неможливості розгляду справи у Вінницькому міському суді Вінницької області під час розгляду іншої справи не було. Також звертала увагу, що ОСОБА_3 участі в бойових діях не приймає, не залучена в районі ведення бойових дій та не заявляла самостійні вимоги щодо предмету позову, а тому відсутні підстави для зупинення провадження в справі. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Слободян А. О. про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя за підсудністю до іншого суду. Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя зупинене до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Зобов`язано ОСОБА_3 повідомити суд про усунення причин, які стали підставою для зупинення провадження у даній справі. Відмовляючи в задоволенні клопотання про передачу цивільної справи за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів положень ч. 1 ст. 27, ст. 28 ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання/перебування, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення, тому наразі відсутні підстави для застосування винятків з вказаних норм. Щодо зупинення провадження в справі, то місцевим судом установлено, що відповідач ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 31 травня 2024 року, що підтверджується відповідною довідкою. Враховуючи перебування відповідача на військовій службі у військові частині НОМЕР_1 , тобто в складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, дійшов висновку, що наявні підстави для зупинення провадження. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Хайнацьку І. О., подав апеляційну скаргу, оскільки не погоджується з ухвалою суду першої інстанції в частині зупинення провадження, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її в цій частині скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Сопрун В. В., Стадник І. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано з суду першої інстанції матеріали справи, необхідні для розгляду апеляційної скарги. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що довідка від 17.10.2025 року №443, видана командиром військової частини НОМЕР_1 , не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки у ній відсутня інформація про те, що військова частина НОМЕР_1 , в якій проходить військову службу відповідач ОСОБА_3 , переведена на воєнний стан або залучена до ведення бойових дій та проведення антитерористичної операції, що є обов`язковою умовою при вирішенні питання про зупинення провадження з саме з цих підстав. Представник апелянта вказує, що з наданої довідки від 17.10.2025 №443 також не вбачається, що ОСОБА_3 залучена та приймає участь у бойових діях (Додаток 6 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 685 від 07.07.2023; в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 887 від 22.08.2023 зі змінами). При цьому зауважує, що Верховний Суд сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження в справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, у матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань (ухвала Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2022 у справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі 461/5209/19). Також Касаційний цивільний суд Верховного Суду визначив, що належними письмовим доказом для зупинення провадження в зв`язку з перебуванням сторони в складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку п.12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 N 1153/2008. Інші докази (довідки, листи з військової частини) слід визнавати недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (постанова від 29.03.2023 по справі 756/3462/20). Крім того, зазначає, що відповідач ОСОБА_3 , здійснює свої повноваження через свого представника - адвоката Войнаровську Д. М., що також підтверджує відсутність підстав для зупинення провадження в справі. На підставі викладеного, з огляду на положення законодавства та позицію Верховного Суду, представник апелянта вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження в справі є помилковими. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Войнаровська Д. М. просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Також просить визнати поважними та такими що не залежали від волі відповідача по справі обставини неподання доказів до суду першої інстанції, які долучені до відзиву, та прийняти такі до розгляду апеляційним судом. Зокрема вказує, на підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України, а саме військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 31 травня 2024 року, останньою було надано актуальною на стан розгляду відповідного клопотання довідку в/ч НОМЕР_1 від 17 жовтня 2025 року №

433. В свою чергу, на думку відповідача, обставини переведення Збройних сил України та інших військових формувань на воєнний стан в силу приписів ч. 3 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Зауважує, що командування військової частини НОМЕР_1 за результатами розгляду адвокатського запиту в своїй відповіді від 21.11.2025 № 2131/3708 повідомило, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_3 заступник командира роти з психологічної підтримки персоналу роти логістики військової частини НОМЕР_1 , не може бути відлучений за межі гарнізону, при цьому надало копії відповідних документів. Так, згідно з Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2024 №156 молодшого сержанта ОСОБА_3 призначену наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22 травня 2024 року № 71-РС на посаду водія-електрика відділення електрозабезпечення взводу матеріального забезпечення роти логістики військової частини НОМЕР_1 , яка прибула із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), з 31 травня 2024 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення. За Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 17.08.2024 № 418 звільнено з займаної посади та укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб офіцерського складу строком до оголошення мобілізації, прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, призначено до військової частини НОМЕР_2 сил територіальної оборони Збройних сил України та присвоєно первинне військове звання офіцерського складу «молодший лейтенант»: молодшого сержанта ОСОБА_3 , водія електрика відділення електрозабезпечення взводу матеріального забезпечення роти логістики військової частини НОМЕР_1 , офіцером групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 , ВОС 3410003 В подальшому, за наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2024 року №261 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , офіцера групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 звільнено з посади та призначено - офіцером групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 , ВОС- 3400023. За наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2025 № 22 звільнено молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , офіцера групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 призначено заступником командира роти логістики з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_4 . Таким чином, сторона відповідача вважає, що надана до суду довідка від 17 жовтня 2025 року N 443, видана Командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 є належним та допустимим доказом та підтверджує, що відповідач з 31.05.2024 по теперішній час перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 , яка входить до складу Збройних Сил України. Враховуючи вищезазначене, на переконання представника відповідача, наявна обґрунтована необхідність надання для розгляду судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції у зв`язку з неможливістю їх подання відповідачем з причин, що об`єктивно не залежали від неї. Зауважує, що долучені копії зазначених наказів підтверджують відомості наявної в матеріалах справи довідки військової частини НОМЕР_1 від 17 жовтня 2025 року № 443 та спростовують заперечення позивача щодо її недостовірності. Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухала суду першої інстанції оскаржується в частині зупинення провадження у справі. Отже, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає. Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, відповідач ОСОБА_3 перебуває у складі військової частини, яка переведена на воєнний стан, та виконує завдання необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, що є підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. З такими висновками суду першої інстанції, погоджується колегія суддів з огляду на таке. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України). Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства. Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані. У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частин четверта статті 263 ЦПК України). У пункті 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зроблено наступні висновки: «Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні». Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі. Суд першої інстанції під час вирішення питання щодо зупинення провадження встановив, що відповідач ОСОБА_3 з 31 травня 2024 року перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Таку обставину відповідач підтвердила довідкою в/ч НОМЕР_1 від 17 жовтня 2025 року № 443, за формою № 5, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 . Крім того, представником відповідача було скеровано на адресу військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит №2025-13/11-2 від 13.11.2025 про надання інформації та витягів наказів на підтвердження відомостей, викладених у довідці від 17.10.2025 № 443. 21.11.2025 року за вих. № 2131/3708 за наслідками розгляду зазначеного адвокатського запиту командиром військової частини НОМЕР_1 була надана запитувана інформація та копії наказів по особовому складу, а саме: від 31.05.2024 № 156, від 17.08.2024 № 418, від 30.09.2024 № 261, від 27.01.2025 № 22, від 30.09.2024 №

278. Обґрунтовуючи клопотання про визнання поважними та такими, що не залежали від волі відповідача по справі обставини неподання доказів до суду першої інстанції, які долучені до відзиву, та прийняття таких до розгляду апеляційним судом, представник відповідача вказала, що ОСОБА_3 , звертаючись до суду із клопотанням про передачу справи за підсудністю та/або призупинення провадження у справі розумно покладалась на визнання позивачем - теж діючим військовослужбовцем, загальновідомих фактів переведення усіх військових формувань на воєнний стан та відомий йому факт перебування відповідача на військовій службі, у зв`язку із чим не вбачала необхідності надання відповідних наказів на підтвердження відомостей, викладених у довідці військової частини НОМЕР_1 від 17 жовтня 2025. Проте, під час судового розгляду такого клопотання 12 листопада 2025 року, представником позивача було оголошено зміст заперечення позивача щодо зазначених обставин, що в свою чергу унеможливило надання відповідачем відповідних наказів по особовому складу. Додані до відзиву на апеляційну скаргу копії наказів по особовому складу, а саме: від 31.05.2024 № 156, від 17.08.2024 № 418, від 30.09.2024 № 261, від 27.01.2025 № 22, від 30.09.2024 № 278 на підставі частини третьої статті 367 ЦПК України апеляційним судом беруться до уваги, оскільки відповідачем надано докази неможливості їх подання до суду першої інстанції. Колегія суддів зауважує, що звертаючись із клопотанням від 10 листопада 2025 року про передачу справи за підсудністю, відповідач просила врахувати положення пункту частини першої статті 251 ЦПК України щодо необхідності зупинення провадження у справі строком до оголошення демобілізації та вирішити відповідне питання у підготовчому засіданні по справі. Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, ураховуючи позицію відповідача ОСОБА_3 щодо необхідності зупинення провадження з вказаних вище підстав, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу такою, що відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що надані відповідачем документи не містять відомостей про те, що військова частина переведена на воєнний стан або залучена до ведення бойових дій та проведення антитерористичної операції, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них. Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту. З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм (див. п.п. 79-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25). Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду, ухваливши рішення у справі № 754/947/22, відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах № 756/3462/20, № 557/1226/23, № 904/4027/22 та № 852/2а-1/24, де підходи щодо зупинення провадження були іншими, та уточнила порядок розгляду судових справ за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану. Таким чином, обставини, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі в частині зупинення провадження, свідчать про наявність достатніх підстав для зупинення провадження у справі з урахуванням вимог пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали суду в частині зупинення провадження, з мотивів наведених у апеляційній скарзі. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv.UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду в частині зупинення провадження в справі - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати сплачені у вигляді судового збору слід залишити за апелянтом. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року в частині зупинення провадження - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно з п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: В. В. Сопрун І. М. Стадник

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»