Постанова Одеський апеляційний суд № 522/19362/25

Номер провадження: 33/813/2058/25 Номер справи місцевого суду: 522/19362/25 Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.12.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю. за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу адвоката Боряк Михайла Михайловича який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 29 вересня 2025 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Приморського районного суду Одеської області від 29 вересня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч/ грн. на користь держави України, та позбавлено його права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави України. Згідно із постановою суду, 16.08.2025 року о 00 годин 09 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом «JET», без д/н, у м. Одесі, по вулиці Водопровідній, біля будинку №22, корпус №2, із ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306. Не погоджуючись з постановою суду адвокат Боряк Михайло Михайлович діючи в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне та однобічне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, не дослідження та не надання оцінки наявним в матеріалах справи доказам, порушення норм процесуального та невірне застосування матеріальних норм та просить постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2025 року по справі № 522/19362/25 скасувати, провадження за фактом вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ст. 130 КУпАП- закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга вмотивована тим, що працівники поліції, не маючи переконливих доказів, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (тобто являвся водієм), безпідставно вимагали від нього проходження медичного огляду на предмет встановлення стану алкогольного сп`яніння. Сторона захисту наголошує на тому, що для керування електросамокатом посвідчення водія відповідної категорії не вимагається і особа яка керує електросамокатом не є у розумінні ПДР України водієм, а сам електросамокат не є механічним транспортним засобом, тому, ОСОБА_1 навіть за умов, якби він керував електросамокатом, не може бути суб`єктом порушення вимог розділу 2 ПДР України, а також нести відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вона передбачає притягнення до адміністративної відповідальності саме водіїв. ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Боряк М.М. у судове засідання не з`явились, хоча в установленому законом порядку були повідомлені про розгляд, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли. Під час вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, судом апеляційної інстанції враховано, що за положеннями ч.2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи за адміністративним правопорушенням за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою. Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). З огляду на зазначене, враховуючи положення ч.6 ст. 294 КУпАП та те, що попередній розгляд вже відкладався за клопотанням захисника, у суду апеляційної інстанції відсутні перешкоди для розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності та його захисника. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, переглянувши відеозапис події, суд приходить до наступного висновку. Згідно з положеннями ст. ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону районним судом дотримано у повному обсязі. Частина 1 ст. 130 КУПАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Виконання даного пункту ПДР України є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того перебував водій у стані сп`яніння чи ні. При цьому, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надані та судом досліджені в ході судового розгляду справи докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №424536 від 16.08.2025, який підписано ОСОБА_1 без жодних зауважень; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.08.2025, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені такі ознаки алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду відмовився; відеозапис, що міститься на компакт-диску в матеріалах справи, на якому зафіксована чітка відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки так і у медичному закладі. Аналіз досліджених та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року в порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції, не маючи переконливмих доказів, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (являвся водієм), безпідставно вимагали від нього проходження огляду на предмет встановлення стану алкогольного, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме відеозаписом події доданого до матеріалів справи, з якого вбачається, що о 00 годин 09 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом «JET», без д/н, у м. Одесі, по вулиці Водопровідній, біля будинку №22, корпус №2, був зупинений працівниками поліції. Працівниками поліції у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так і у медичному закладі, на що було отримано чітку відмову. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не може визнаватися водієм (суб`єктом правопорушення), навіть якщо він і керував електросамокатом, апеляційний суд вважає неспроможними, з огляду на таке. Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 ПДР. Так, згідно пункту 1.10 ПДР транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Відповідно до положень ст. 16 Закону України Про дорожній рух водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Апеляційний суд, акцентує увагу, що суд першої інстанції детально роз`яснив у постанові із посиланням на висновки, викладені у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні с. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Окрім того, відповідно до Закону України № 2956 -ІХ Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину. З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 керував електросамокатом як учасник дорожнього руху - водій, електросамокат офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким з ознаками алкогольного, наркотичного сп`яніння, а також за відмову від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Одночасно, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки ці висновки ґрунтуються на вимогах закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та закриття провадження у справі відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Боряк Михайла Михайловича який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду міста Одеси від 29 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов