Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/5552/25

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/663/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р. В. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.11.2025 року м. Кропивницький Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Колесник А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Колесник А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 21 жовтня 2025 року в справі про притягнення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянинаУкраїни, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130Кодексу України про адміністративні правопорушення, - ВСТАНОВИВ: Як вбачається з оскаржуваної постанови суд встановив, що згідно протоколів серії ЕПР 1 № 340863 та ЕПР 1 № 340847 від 25.05.2025 року, ОСОБА_1 25.05.2025 року о 00 год. 41 хв. рухаючись в м. Кропивницькому по вул. Вокзальній, 20, к.1, керував транспортним засобом «FiatPanda», державний номерний НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови) від проходження медичного огляду та огляду за допомогою спецтехзасобів на визначення стану сп`яніння відмовився, від керування транспортним засобом відсторонений, чим повторно протягом року порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та при цьому керував зазначеним транспортним засобом, будучи особою позбавленою права керування транспортними засобами, згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 р., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП. Крім того, суд встановив, що згідно протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 340073 та ЕПР 1 № 340062 від 24.05.2025 року, ОСОБА_1 24.05.2025 року о 03 год. 11 хв. рухаючись в м. Кропивницькому по вул. Вокзальній, 20, к.1, керував транспортним засобом «FiatPanda», державний номерний НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду та огляду за допомогою спецтехзасобів на визначення стану сп`яніння відмовився, від керування транспортним засобом відсторонений, чим повторно протягом року порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та при цьому керував зазначеним транспортним засобом, будучи особою позбавленою права керування транспортними засобами, згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 р., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП. У постанові вказано, що дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП та за ч. 2 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. За висновком суду, вина ОСОБА_1 , який не з`явився в судове засідання без поважних причин, у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 340863 та ЕПР 1 № 340847, складених 25.05.2025 року та серії ЕПР 1 № 340073 та ЕПР 1 № 340062, складених 24.05.2025 року, актами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія, довідками про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно відомостей яких вбачається, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, постановою Кропивницького апеляційного суду від 06.06.2024 р. апеляційну скаргу захисника Данилюк Надії Володимирівні залишено без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП без змін, та постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.04.2025 року, якою постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП - скасовано та постановлено нову постанову, зокрема на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, однак визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також дисками з фіксацією вказаних адміністративних правопорушень, які долучені до матеріалів справи та переглянуті в судовому засіданні, які у своїй сукупності підтверджують обставини встановлені в суді. При цьому, доводи захисника ОСОБА_1 адвоката Колесник А.Ю. про незаконність дій працівників поліції, відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, а також відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 , суд оцінив критично, вказавши про те, що вина ОСОБА_1 підтверджується відеозаписами обставин події, на яких зафіксовані приводи та підстави для зупинки автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 у комендантську годину. В апеляційній скарзі адвокат Колесник А.Ю. просить скасувати постанову місцевого суду, як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю події та у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП. Зокрема зазначає про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем спеціального підрозділу, під час виконання бойових завдань у 2023 році отримав ряд тяжких поранень, у тому числі контузію, у травні 2025 року проходив медичне обстеження та лікування у м. Кропивницькому, на підставі наказу командира в\ч знаходився у відрядженні, а тому працівники поліції відповідно до ст. 266-1 КУпАП не мали право затримувати, перевіряти документи та проводити огляд військовослужбовця ОСОБА_1 без залучення представника Військової служби правопорядку (ВСП). Захисник стверджує, що обставини, які викладені у протоколі про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння і умисно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі не відповідають дійсності і спростовуються відеозаписом, який міститься у матеріалах справи. Адвокат Колесник А.Ю. стверджує, що суд першої інстанції формально розглянув справу, допустив необ`єктивність та неповноту при з`ясуванні фактичних обставин справи та при дослідженні доказів, взагалі не дав оцінки доводам сторони захисту, зазначених у клопотанні про закриття провадження, неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, ухвалив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП, яке не грунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи. З`ясувавши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Колеснік А.Ю., яка підтримала апеляційну скаргу і просила суд її задовольнити, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Колеснік А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за таких підстав. Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+4 посилання» та інших. Отже, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю єкримінальною,мають кримінальний характер та повністю підпадаютьпід гарантії статті 6 Конвенції. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності. У справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції. Беззаперечно адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер. Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак, суд першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, вказаних вимог не дотримався, що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Так, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України (ст. 19 Основного Закону). За правилами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Наказом МВС України №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 року (останні зміни 27.01.2025 року) в додатку 1 міститься зразок протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до розділу II оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. В даному випадку, у протоколі серії ЕПР1 № 340073 від 24.05.2025 року, оформленого капітаном поліції Блаженко Я.В. вказано про те, що ОСОБА_1 24.05.2025 року о 03 год. 11 хв. керував транспортним засобом «FiatPanda», номерний знак НОМЕР_1 в м. Кропивницькому по вул. Холоднорській 202 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та місці зупинки із застосуванням Алкотесту Драгер 7510, ОСОБА_1 відмовився. У протоколі також вказано, що дане правопорушення вчинено ОСОБА_1 повторно протягом року. До протоколу долучена довідка про те, що ОСОБА_1 згідно постанови Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 12.12.2024 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 24.05.2025 року іншим працівником поліції - лейтенантом поліції Почка О.О. складено протокол серії ЕПР1 № 340062 в якому вказано, що ОСОБА_1 24.05.2025 року о 03 год. 11 хв. керував транспортним засобом «FiatPanda», номерний знак НОМЕР_1 в м. Кропивницькому по вул. Холоднорській 202 будучи позбавленим права керування транспортними засобами, згідно постанови Кропивницького апеляційного суду від 06.06.2024 року. Правопорушення вчинено повторно протягом року, 30.11.2024 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП. Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення. З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В даному випадку, суд з власної ініціативи змінив фабулу обвинувачення ОСОБА_1 яка зазначена у протоколах серії ЕПР 1 № 340073 та ЕПР 1 № 340062, вказавши про те, що ОСОБА_1 24.05.2025 року о 03 год. 11 хв. рухаючись в м. Кропивницькому по вул. Вокзальній, 20, к.1, керував транспортним засобом «FiatPanda», державний номерний НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду та огляду за допомогою спецтехзасобів на визначення стану сп`яніння відмовився, від керування транспортним засобом відсторонений, чим повторно протягом року порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та при цьому керував зазначеним транспортним засобом, будучи особою позбавленою права керування транспортними засобами, згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 р., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП. Тобто, суд першої інстанції неправильно вказав місце вчинення правопорушення вул. Вокзальна, 20, к.1, при тому, що у протоколах вказана вул. Холоднорська 202, в м. Кропивницький, по суті розширив та змінив обставини, які зазначені у протоколі, не виклавши у постанові обставини, які встановлені судом, що є недопустимим. Аналогічну помилку суд допустив і по іншим двом епізодам керування ОСОБА_1 автомобілем 25.05.2025 року о 00 год. 41 хв. по вул. Вокзальній, 20, к.1 в м. Кропивницькому, вказавши про те, що у протоколах про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 № 340863 та ЕПР 1 № 340847, складених 25.05.2025 року, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «FiatPanda», державний номерний НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови), від проходження медичного огляду та огляду за допомогою спецтехзасобів на визначення стану сп`яніння відмовився, від керування транспортним засобом відсторонений, чим повторно протягом року порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та при цьому керував зазначеним транспортним засобом, будучи особою позбавленою права керування транспортними засобами, згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року. При тому, що у вказаних протоколах обставини правопорушень викладені по іншому, в іншій формі та у різній послідовності, у довідці про повторність не має даних про рішення Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року. Крім того, суд при розгляді матеріалів об`єднаної справи не врахував, що відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Згідно ст. 266-1 КУпАП огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Тобто, для діючих військовослужбовців, які виконують розпорядження командирів законом передбачена інша процедура оформлення адміністративних матеріалів, іншим суб`єктами та уповноваженими особами. В даному випадку, у матеріалах справи є достовірні дані про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, командиром відділення одного з спеціальних підрозділів ЗСУ, згідно наказу командира в\ч знаходився у відрядженні, виконував спеціальні завдання, у тому числі виявлення ДРГ. На відео зафіксовано, як у процесі спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 чітко повідомляє причину керування автомобілем у комендантську годину, пояснює що знаходиться у відрядженні, виконує спеціальні завдання, представляє поліцейським всі необхідні документи, нормально спілкується, на ногах не хитається, чітко і впевнено відповідає на питання, не проявляє ніякої агресії, і лише після перевірки даних про «притягнення» у поліцейських через певний проміжок часу з`являється версія про те, що ОСОБА_1 знаходиться під впливом алкоголю, хоча ніяких ознак алкогольного або іншого сп`яніння ОСОБА_1 не проявляє, версія про запах алкоголю поліцейськими взагалі за провину ОСОБА_1 не ставиться. Після тривалого та змістовного спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 з пред`явленим обвинуваченням категорично не погоджується, вимагає від поліцейських нормального ставлення до військовослужбовця та повідомлення про подію ВСП. Поліцейські у свою чергу відмовляються повідомляти ВСП про випадок затримання військовослужбовця, виправдовуючись тим, що на кожний виклик ВСП необхідно складати рапорт та інші документи, у зв`язку з чим у них можуть виникнути «проблеми» обмежуються формальною констатацією факту відмови ОСОБА_1 від проходження освідування, який не відмовляється, а навпаки наполягає на присутності при огляді представників ВСП. При тому, що поведінка ОСОБА_1 достатньо стримана, його мова та координація рухів, з точки зору незалежного спостерігача, з урахуванням контузії та встановленого «муляжа» правого ока нормальні. Тобто, з того, що зафіксовано на відео, однозначно стверджувати про те, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими проявляв ознаки алкогольного сп`яніння - неможливо. При врученні протоколу ОСОБА_1 чітко пояснює, що з протоколом не згоден, поліцейські у свою чергу пройти огляд у лікарні ОСОБА_1 не пропонують, пояснення у ОСОБА_1 не відбирають, направлення у лікарню не оформлюють. В даній ситуації, апеляційний суд звертає увагу, що запах алкоголю, як одну з ознак сп`яніння за допомогою відеозапису зафіксувати неможливо, а тому і запрошуються як правило свідки для фіксації, інших ознак алкогольного сп`яніння, які вказані у протоколі та акті огляду, а саме виражене у ОСОБА_2 тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці, на відео взагалі не спостерігається. За результатами перегляду цієї справи, апеляційний суд вважає, що капрал поліції ОСОБА_3 та капітан ОСОБА_4 обмежились формальною констатацією факту керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, хоча зобов`язаний були дотримуватись інструкції та встановленого алгоритму дій, а не користуватись ситуацією та маніпулювати правами ОСОБА_1 , який на думку апеляційного суду, з урахуванням бойових поранень, його звичайної поведінки та манери спілкування, міг не достатньо чітко та переконливо для поліцейських висловлювати свою позицію, захист своїх інтересів та незгода з діями працівників поліції це свідчить про, те, що ОСОБА_1 перебував під впливом алкоголю, тим більш що явних ознак алкогольного сп`яніння на відео не зафіксовано, запах алкоголю від будь-якої особи на бодікамеру зафіксувати неможливо, у такому разі для об`єктивності, як правило і запрошуються свідки. Як зазначено вище, в Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави, то апеляційний суд з об`єктивністю констатує, що дії ОСОБА_1 у даній конкретній ситуації не можуть кваліфікуватись як умисне ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, фактично виключає наявність у його діях об`єктивних та суб`єктивних ознак інкримінованого йому правопорушення. Крім того, обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України. У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ`єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ`єктивності в даній справі; а також відповідно до об`єктивного критерію, тобто шляхом з`ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості. Що стосується суб`єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ. Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з`ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об`єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб`єктивною та об`єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об`єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб`єктивний критерій). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб`єктивної неупередженості судді, вимога об`єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. В даному випадку, апеляційний суд вважає, що для об`єктивності та повноти судового розгляду, суддя районного суду з урахуванням доводів сторони захисту про незаконність дій працівників поліції, повинен був допитати працівників поліції для підтвердження обставин, які зазначені у протоколі, а також спростування доводів сторони захисту. Замість цього суддя зайняв непритаманну судочинству сторону обвинувачення, вибірково проаналізував файли відеозапису, формально вказав, що відеозапис підтверджує законність зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та його винуватість. З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зайняв непритаманну судочинству сторону обвинувачення, доводи адвоката Колесник А.Ю. про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, маніпуляції з процедурою освідування та оформленням процесуальних документів, що є наслідком недійсності огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, не знайшли свого переконливого відображення в оскаржуваній постанові. Оскільки строки накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.5 ст. 126 КУпАП на момент розгляду справи в суді першої інстанції закінчились, а провадженні закрито, то апеляційний суд, діючи в межах доводів апеляційної скарги, в обговорення винуватості або не винуватості ОСОБА_1 не входить, при тому, що завіреної копії рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, після набрання чинності якого можливо стверджувати про повторність, матеріали справи не містять. Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Колесник А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 21 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАпП - закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення. Виключити з резолютивної частини постанови Фортечного районного суду м. Кропивницького від 21 жовтня 2025 року посилання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення на підставі ч.2 ст. 36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 34 000 грн., з позбавлення права ОСОБА_1 керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Д.Л. Іванов