Ухвала ККС ВС № 296/10014/25
від 12.12.2025 · КримінальнаУХВАЛА 12 грудня 2025 року м. Київ справа № 296/10014/25 провадження № 51-4523 зво 25 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі-Суд) у складі: головуючого ОСОБА_1 суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Верховного Суду від 28 листопада 2025 року за виключними обставинами, установив: Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ухвалою від 8 вересня 2025 року повернув скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого відділення ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП у Житомирській області, оскільки вказаний орган досудового розслідування не відноситься до територіальної юрисдикції вказаного районного суду м. Житомира. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 06 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2025 року, якою скаргу повернуто особі, яка її подала - без змін. Верховний Суд ухвалою від 28 листопада 2025 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 6 жовтня 2025 року. ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами вищезазначеної ухвали Верховного Суду від 28 листопада 2025 року в якій просить: - відкрити кримінальне провадження за виключними обставинами; - передати заяву на розгляд Великої Палати Верховного Суду; - визнати порушення його права на доступ до правосуддя; - скасувати ухвалу Верховного Суду від 28 листопада 2025 року та вирішити питання доступу до касаційного перегляду по суті. Мотивуючи подану заяву, ОСОБА_4 зазначив про те, що: - суд касаційної інстанції не розглянув питання про порушення його права на доступ до правосуддя, а обмежився лише посиланням на положення ч. 4 ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК); - ухвала Верховного Суду від 28 листопада 2025 року остаточно позбавила його можливості звернення до суду щодо захисту його прав, є такою, яка суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не враховує практику ЄСПЛ та Верховного Суду України. Як убачається з ухвали Верховного Суду від 28 листопада 2025 року, Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки ухвала Житомирського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року, якою було залишено без змін ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 8 вересня 2025 року про поверненняскарги ОСОБА_4 на бездіяльність органу досудового розслідування, не підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно з положеннями ч. 4 ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). В судовому рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне зазначити, що відмова суду касаційної інстанції у відкритті провадження у зв`язку із оскарженням судового рішення, оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, та, з огляду на положення, передбачені ч. 6 ст. 9 КПК, не свідчить про порушення загальних засад кримінального провадження. Відповідно до положень ч. 1 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК виключними обставинами визнаються встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом. Положеннями ч. 3 ст. 463 КПК передбачено, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом подається до Верховного Суду для її розгляду у складі Великої Палати. Системне тлумачення зазначених норм свідчить про те, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подана до Верховного Суду для її розгляду у складі Великої Палати лише в разі встановлення міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань саме при вирішенні цієї справи судом. Проте доводи поданої заяви не містять обґрунтувань про те, що у цій справі ОСОБА_4 звертався до зазначеної міжнародної установи та у цій справі було встановлено порушення Україною міжнародних зобов`язань. При цьому, як убачається із заяви ОСОБА_4 , всі доводи його заяви фактично зводяться до незгоди з мотивами прийнятого судом касаційної інстанції рішення та необхідності його повторного касаційного перегляду, що також не свідчить про наявність виключних обставин, які б давали підстави для їх перегляду. Разом з цим, відповідно до правового висновку щодо застосування ч. 1 ст. 459 КПК, сформованого в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 522/14170/17 (провадження № 51-1836кмо19), положення ч. 1 ст. 459 КПК необхідно розуміти як такі, що передбачають можливість перегляду за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили та якими завершено розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції. Перегляд за виключними обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал, кримінальним процесуальним законодавством не передбачений. Крім того, згідно з правовим висновком, сформованим у вищевказаній постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, положення ч. 2 ст. 464 КПК про те, що «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за виключними обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову в його відкритті. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що доводи заяви ОСОБА_4 не свідчать про наявність виключних обставин, у зв`язку з чим у відкритті провадження за заявою останнього про перегляд ухвали Верховного Суду від 28 листопада 2025 року за виключними обставинами необхідно відмовити. Керуючись статтями 459, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив: Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Верховного Суду від 28 листопада 2025 року за виключними обставинами. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3