Постанова Харківський апеляційний суд № 638/8349/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/8349/25 Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В. Провадження № 22-ц/818/4504/25 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про розірвання шлюбу ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2025 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Горностаєва В`ячеслава Івановича на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року, у цивільній справі №638/8349/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в: У травні 2025 року ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 зареєстрований 16 червня 2023 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 5117. Позовна заява мотивована тим, що від шлюбу з відповідачем дітей не має, протягом останнього часу у подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя та відсутнє взаєморозуміння, спільним побутом не пов`язані, шлюб носить лише формальний характер. За вказаних обставин, вважає збереження шлюбу неможливим та таким, що суперечитиме її інтересам. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Горностаєв В`ячеслав Іванович подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення незаконне, необґрунтоване, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що дійсно, подружжя до органів ДРАЦС не зверталось, оскільки розлучення через ДРАЦС передбачає особисту участь обох з подружжя для подання заяви. Позивач вважає, що збереження шлюбу з відповідачем є недоцільним та таким, що суперечить інтересам сторін, подружжя не потребує часу на примирення, оскільки спілкування між подружжям відсутнє та примирення неможливе. Крім того, в позовній заяві зазначено, що на даний час, позивач з відповідачем проживають окремо, сімейне життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливе. У подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Позивач та відповідач втратили почуття любові та повагу один до одного. Уже тривалий час кожен з них живе окремим життям та своїми інтересами, фактично сім`я припинила своє існування. За таких обставин скаржник вважає, що вказані обставини викладені у позові зумовлюють неможливість досягнення сторонами згоди на розірвання шлюбу шляхом подання заяви до органів ДРАЦС. Проте, дані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. 17 липня 2025 року ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким розірвати шлюб з відповідачем. Судовий розгляд проводити без її присутності. Вказала, що у позовні заяві вона зазначала, що про наміри розірвати шлюб вона повідомила чоловіка, але він не згоден йдти до ДРАЦС із заявою про розірвання шлюбу, а тому суд помилково вказав у заочному рішенні, що у справі немає спору. 07 серпня 2025 на електронну пошту Харківського апеляційного суду надійшла від ОСОБА_2 заява про бажання зберегти шлюб, у якій вказує, що подружні стосунки можуть бути збережені за взаємного бажання та відповідального підходу з обох сторін. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Залишаючи позовну заяву без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача не зазначила в позовній заяві про відмову відповідача розірвати шлюб через органи ДРАЦС, а тому на даний час спору не існує. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Згідно ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України). Відповідно до статті 112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, відповідно до ст. 104 СК шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя чи оголошення його померлим, а також шляхом його розірвання за заявою подружжя або одного з них судом чи органом реєстрації актів цивільного стану. Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК. Суд першої інстанції, зазначивши, що у випадку відсутності дітей сторони вправі подати заяву про розірвання шлюбу до органу реєстрації актів цивільного стану, однак позасудовий поряд вирішення цього спору не позбавляє права одного з подружжя звернутися безпосередньо до суду з позовом про розірвання шлюбу, що не суперечить ч. 1 ст. 110 СК України. Крім того, з доводів, викладених в апеляційній скарзі вбачається, що у зв`язку з непорозумінням та неможливістю сторонами самостійно досягти згоди на розірвання шлюбу шляхом подання заяви до органів ДРАЦС, позивач був вимушений звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідно до ч. 1 ст. 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Аналіз зазначених норм права свідчить про право особи звернутись до органів РАЦСУ із заявою про розірвання шлюбу, а не її обов`язок, який повинен передувати зверненню з такою заявою до суду. Із матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2023 року між позивачкою та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 5117, що знаходить своє підтвердження свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданим 16 червня 2023 року . Звертаючись до суду із позовом про розірвання шлюбу позивачка в обґрунтування зазначила, що протягом останнього часу у подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя та відсутнє взаєморозуміння, спільним побутом не пов`язані, шлюб носить лише формальний характер. Наполягає на розірванні шлюбу, а відмова у розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим (а.с.1-3). З поданої заяви представником позивача, яку він отримав від відповідача на вайбер вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову (а.с.22). 07 серпня 2025 на електронну пошту Харківського апеляційного суду надійшла від ОСОБА_2 заява про бажання зберегти шлюб, у якій вказує, що подружні стосунки можуть бути збережені за взаємного бажання та відповідального підходу з обох сторін (а.с.68). З апеляційної скарги вбачається, що у зв`язку з непорозумінням та неможливістю сторонами самостійно досягти згоди на розірвання шлюбу шляхом подання заяви до органів ДРАЦС, позивачка була вимушена звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.51-53). Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Судом встановлено, що сімейні відносини між сторонами фактично припинені. Подальше сімейне життя чоловіка і дружини та збереження сім`ї виявилось неможливим, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, яку неможливо примусити перебувати у шлюбі поза її волею. Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 369/7035/18, провадження № 61-1658св20. Відповідач зі спливом значного строку після отримання копії апеляційної скарги не надав до суду апеляційної інстанції доказів про те, що наразі позивачка змінила свою думку та не бажає розірвання шлюбу, що сталося примирення сторін. Тому колегія суддів не знаходить обґрунтованих підстав для надання додаткового строку на примирення сторін. Відповідно до ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно із ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду та виходячи зі змісту ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Оскільки сторони фактично припинили шлюбні відносини, проживають окремо, досягнути їхнього примирення не вдалося, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому шлюб слід розірвати. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд помилися із застосуванням норм матеріального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про задоволення позову. Враховуючи те, що позивач не просить суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати, суд вважає за можливе не стягувати з відповідача судові витрати на користь позивача. Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горностаєва В`ячеслава Івановича задовольнити. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу - задовольнити у повному обсязі. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 16 червня 2023 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 5117. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15 грудня 2025 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді колегії Ю.М.Мальований. Н.П.Пилипчук.