Постанова 4824 № 381/2037/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 381/2037/25 № апеляційного провадження: 22-ц/824/15783/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Анапріюк С.П.,- встановив: У квітні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду із названим позовом. ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 06.06.2024-100000335 від 06 червня 2024 року у 11 840 грн 00 коп. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 червня 2024 між сторонами укладено кредитний договір № 06.06.2024-100000335, сума кредиту - 4 000 грн 00 коп. ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 11 840 грн 00 коп. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської областівід 21 липня 2025 року у задоволенні названого позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ТОВ «Споживчий центр» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та необґрунтованості. Позивачем не надано первинних банківських документів та банківської виписки з особового рахунку відповідача на підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості за невиконаним зобов`язанням по кредитному договору. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Встановлено, що 06 червня 2024 між сторонами укладено кредитний договір № 06.06.2024-100000335, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 000 грн 00 коп. строком на 98 днів. Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 1, 5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших чотирьох чергових періодів. Кредитний договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису - одноразовим ідентифікатором. Обгрунтовуючи позовну заяву, ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за умовами укладеного кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість. Станом на 18 квітня 2025 року загальна сума заборгованості становить 11 840 грн 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 4 000 грн 00 коп.; заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 5 040 грн 00 коп., неустойка у розмірі 2 000 грн 00 коп., комісія у розмірі 800 грн 00 коп. Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиціїукласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Встановлено, що кредитний договір № 06.06.2024-100000335 від 06 червня 2024 року (пропозиція укладення кредитного договору, заявка кредитного договору, відповідь позичальника про прийнятт пропозиції, інформаційне повідомлення позичальника) підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів, вказано номер телефону та електронну пошту ОСОБА_1 . Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитором та відповідачем не було б укладено. Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надано. Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. Відтак, підписання відповідачем кредитного договору № 06.06.2024-100000335 від 06 червня 2024 року підтверджено належними та допустимими доказами. При укладенні вказаного кредитного договору ОСОБА_1 повідомлено про загальні витрати, які будуть понесені у разі отримання кредиту та щодо розміру відсотків, які відповідач зобов`язаний буде повернути. На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до позивача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору. Зміст кредитного договору свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, в договорі вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність наявності кредитних правовідносин між кредитором та відповідачем. Посилання суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту перерахування грошових коштів у розмірі 4 000 грн 00 коп. на рахунок ОСОБА_1 колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне. Відповідно до п. 4.1 пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4314-14ХХ-ХХХХ-7146. Такі ж реквізити платіжного засобу для надання коштів позичальнику вказано у заявці кредитного договору та у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 06.06.2024-100000335 (кредитної лінії). Згідно квитанції № 2471882934 саме на цей рахунок (431414*46) 06 червня 2024 року о 09 год 08 хв перераховано 4 000 грн 00 коп. за договором № 06.06.2024-100000335. Враховуючи час укладення кредитного договору між сторонами (06 червня 2024 року о 09 год 07 хв) та час перерахування кредитних коштів (06 червня 2024 року о 09 год 08 хв) на реквізити платіжного засобу, вказаного позичальником, колегія суддів вважає доведеним факт перерахування саме ОСОБА_1 кредитних коштів. ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити. Твердження суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено розміру заборгованості та не надано первинних бухгалтерських документів не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів: договір про споживчий кредит, анкета-заява, довідка про ідентифікацію, паспорт споживчого кредиту, первинні фінансові документи (платіжне доручення № 2471882934). У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Так, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Споживчий цент» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 840 грн 00 коп., що складається із: основної заборгованості - 4 000 грн 00 коп., проценти - 5 040 грн 00 коп., неустойка - 2 000 грн 00 коп., комісія - 800 грн 00 коп. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої у період дії воєнного стану, а саме із 06червня 2024 року по 11 вересня 2024 року за прострочення зобов`язання, яке виникло з кредитного договору,колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки у розмірі 2 000 грн 00 коп. Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає доведеними позовні вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 840 грн 00 коп. Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 21 липня 2025 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр»підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 013 грн 21 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 015 грн 89 коп. Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення суду. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 840 грн 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 013 грн 21 коп. Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 015 грн 89 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст складено 11 грудня 2025 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко