Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/9528/24

11.12.25 22-ц/812/1998/25 Справа № 489/9528/24 Головуюча у 1-й інстанції Микульшина Г. А. Провадження № 22ц/812/1998/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 11 грудня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючої - судді: Ямкової О. О., суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29 серпня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Микульшиної Г. А. в місті Миколаєві о 13 годині 55 хвилині зі складанням повного судового рішення у справі за позовом Міського комунального підприємства (далі - МКП) «Миколаївводоканал» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті послуги водопостачання та водовідведення В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2024 року МКП «Миколаївводоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення з них у солідарному порядку заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та абонентської плати за період з 21 квітня 2012 року по 20 листопада 2024 року в сумі 18 258 грн 94 коп.. В обґрунтування позову зазначало, що підприємством надаються послуги з водопостачання та водовідведення до квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності, та в якій він є зареєстрованим разом з відповідачем ОСОБА_2 . За надані послуги відповідачам підприємством здійснені нарахування за нормами благоустрою помешкання «багатоквартирні житлові будинки» з централізованим водопостачання та централізованим водовідведенням, з урахуванням абонентської плати, встановленої з 1 лютого 2022 року у розмірі 38 грн 08 коп., та проведеним перерахунком за заявою відповідачів, у зв`язку з їх відсутністю в житловому приміщенні, що складає борг в сумі 18 258 грн 94 коп. із-за неналежного виконанням відповідачами зобов`язань з оплати комунальних послуг. Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11 березня 2025 року позов МКП «Миколаївводоканал» задоволено частково, ухвалено про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь підприємства 18 258 грн 94 коп. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення та абонентської плати за період з 21 квітня 2012 року по 20 листопада 2024 року. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Розподілено судові витрати. У квітні 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що він не був обізнаним про розгляд справи та ухвалення рішення, а тому не зміг довести необґрунтованості обставин, зазначених позивачем у позові. Вказував, що позивачем не наведено норм для здійснення проведених нарахувань, також про безпідставність стягнення заборгованості, починаючи з 2012 року, з порушенням встановленої законом позовної давності. Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, перейменованого на Інгульський районний суд м. Миколаєва, від 11 березня 2025 року скасовано, справу призначено до розгляду. 21 липня 2025 року позивачем направлено додаткові пояснення у справі, в яких його представницею зазначено, що відповідач (заявник) окремо не звертався до позивача з питань надання інформації щодо здійснених нарахувань або тарифів та норм споживання. Вказувала, що підприємством здійснено додатковий перерахунок заборгованості у відповідності до довідки ОСББ «Жилец-ЮГ», на підставі якої зменшено нарахування на одну особу та суму боргу, внаслідок чого просили стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за період отримання послуг з 1 березня 2012 року по 1 листопада 2024 року в сумі 13 958 грн 70 коп. Заперечували проти застосування позовної давності, з огляду на її переривання при внесенні споживачами платежів, та її продовження у відповідності до пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, які свідчать про те, що перебіг позовної давності розпочався 12 березня 2017 року. У відзиві на позов, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважали позовні вимоги необґрунтованими, оскільки з наданого позивачем розрахунку не можливо встановити повний розрахунок заявленої сими боргу помісячно із зазначенням вартості 1м3 водопостачання та водовідведення в конкретний період та кількість осіб, на яких проводили нарахування. Вказували, що співставивши відомості у отриманому попередженні про необхідність сплати боргу , що утворився станом на 1 жовтня 2023 року у сумі 9 777 грн 74 коп. та зазначену у позові заборгованість у розмірі 18 258 грн 94 коп. станом на 20 листопада 2024 року, вважали сумнівним можливість споживання та нарахування за 13 місяців суми в розмірі 8 481 грн 20 коп. Крім того пояснювали, що відповідач ОСОБА_2 з вересня 2018 року фактично мешкає за іншою адресою, а відповідач ОСОБА_1 став внутрішньо переміщеною особою з березня 2022 року, оскільки не проживав в з цього часу в квартирі та не користувався водою. За цих обставин ОСОБА_1 звертався до позивача з заявами з проханням здійснити перерахунок з лютого 2022 року та по березень 2023 року, однак відповіді не отримав. За такого відповідачі вважали безпідставним нарахування боргу за спожиті послуги за двох осіб та з огляду на пропуск позивачем позовної давності для звернення з вимогами, починаючи з 21 квітня 2012 року. 23 липня 2025 року позивач направив заяву з проханням розглядати справу за відсутності його представниці. Також надав відповідь на відзив, у якій спростував твердження відповідача про надсилання на адресу підприємства заяв щодо не проживання в квартирі. Повідомив про проведення комунальним підприємством перерахунку заборгованості з вересня 2018 року з двох осіб на одну особу та те, що нарахувань у період з 1 березня 2022 року по 1 квітня 2023 року не проводилось, окрім абонентського обслуговування. Тому заборгованість за надання послуг позивачем зменшена за період з 1 березня 2012 року по 1 листопада 2024 року та складає 13 958 грн 70 коп., і підстав для застосування позовної давності для її стягнення немає. Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29 серпня 2025 року позов МКП «Миколаївводоканал» задоволено, ухвалено про стягнення з ОСОБА_2 боргу за користування послугами МКП «Миколаївводоканал» за період з 1 березня 2012 року по 1 листопада 2024 року в сумі 3 144 грн 38 коп. та стягнення з ОСОБА_1 за той же період боргу у сумі 10 814 грн 32 коп. В задоволенні інших частини вимог відмовлено. Розподілено судові витрати. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з доведеності підстав для стягнення з відповідачів наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, та відсутності підстав для застосування позовної давності внаслідок її переривання та зупинення її перебігу за положеннями пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, та невідповідність висновків суду обставинам справи просили його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заперечували можливість врахування здійснених ними періодичних платежів за відповідний місяць, які визнаються ними, оплатою послуг позивача, які переривають позовну давність щодо донарахованих у 2024 році частин боргу та можливість застосування пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якими перебіг позовної давності зупинено на час дії карантину та воєнного стану в Україні, з огляду на те, що позивачем не зазначено в позовній заяві як саме введення карантину та воєнного стану перешкодило йому звернутись з позовом до суду. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 10 та 27 листопада 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з березня 2012 року є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.24-25), до якого МКП «Миколаївводоканал» надаються послуги з водопостачання та водовідведення. У квартирі, крім власника ОСОБА_1 , починаючи з 14 серпня 2012 року є зареєстрованим інший відповідач ОСОБА_2 , який відповідно до статті 156 ЖК України користується житловим приміщення на рівні з власником, а також послугами, що йому надаються (а.с.105). За розрахунками МКП «Миколаївводоканал», які проведені за кількістю осіб, що є зареєстрованими у приміщенні та користуються послугами, у зв`язку з відсутністю даних про встановлення у квартирі водяного лічильника та його сертифікацію, а також з урахуванням внесених на погашення платежів за спожиті послуги, заборгованість за спожиті послуги за період 21 квітня 2012 року по 20 листопада 2024 року складає 18 258 грн 94 коп. (а.с.26-37). 25 вересня 2023 року МКП «Миколаївводоканал» відповідно до поданого листа абонента від 8 вересня 2023 року про проживання ОСОБА_2 за іншою адресою, що підтверджено у матеріалах справи довідкою ОСББ «Жилец-Юг» від 7 квітня 2025 року (а.с.75), зроблено перерахунок заборгованості за спожиті послуги (а.с.84-90) за період проживання двох осіб з 14 серпня 2012 року по 1 вересня 2018 року і з вересня 2018 року на одну особу, де сумою перерахунку є 18 435 грн 45 коп. та яка складається з боргу за 2023 рік в сумі 3 378 грн 76 коп. і боргу в сумі 15 056 грн 69 коп. до 2023 року. В подальшому МКП «Миколаївводоканал» 27 травня 2025 року зроблено коригування суми боргу, з урахуванням фактичного проживання ОСОБА_2 за іншою адресою (а.с.105-114), внаслідок якого сума перерахунку склала 5 907 грн 71 коп., за якою борг за 2025 рік склав 993 грн 15 коп. та до 2025 року в сумі 4 914 грн 56 коп. В той же час, пред`являючи вимоги МКП «Миколаївводоканал» просив про стягнення боргу, який утворився станом на 1 листопада 2024 року (а.с.101-114), а саме: за 2012 рік в сумі 265 грн 73 коп., за 2013 рік в сумі 393 грн 20 коп., за 2014 рік в сумі 960 грн 24 коп., за 2015 рік в сумі 1083 грн 36 коп., за 2016 рік в сумі 1040 грн 56 коп., за 2017 рік в сумі 1 413 грн 78 коп., за 2018 рік в сумі 2 573 грн 89 коп., за 2019 рік в сумі 16 грн 60 коп., за 2021 рік в сумі- 291 грн 38 коп., за 2022 рік в сумі 863 грн 20 коп., за 2023 рік в сумі 2 921 грн 40 коп. та за 10 місяців 2024 рік в сумі 3 452 грн 40 коп., а з урахуванням зарахованих платежів на погашення сум боргу за попередні періоду пред`явив вимоги до стягнення в меншому розміру, а саме станом на 1 вересня 2018 року на загальну суму в розмірі 7 391 грн 70 коп. та за період з 1 вересня 2018 року по 1 листопада 2024 року за одну особу на загальну суму 6 567 грн 00 коп. За змістом статей 322, 379, частини 2 статі 382 ЦК України забезпечення належного утримання та належного санітарного, протипожежного і технічного стану житла, забезпечення його технічного обслуговування покладається на власника, який зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Тобто саме на власника покладається тягар утримання майна, яке згідно до статей 150, 156 ЖК України та статей 379, 382-383 ЦК України використовується власником для власного проживання чи проживання членів сім`ї. Тому плата за комунальні послуги з власника та осіб, що разом з ним проживають, береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до статей 67, 162 ЖК України. Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначається, що комунальними послугами є послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Для отримання комунальної послуги, зокрема, послуги з водопостачання та водовідведення до житлового приміщення, за приписами положеньЗакону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008р. №190, Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Мінрегіону від 1 грудня 2017 р. № 316, постановою Кабінету Міністрів України №690 від 5 липня 2019 року в редакції постанови №85 від 2 лютого 2022 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» індивідуальний споживач зобов`язаний укласти договір у порядку та випадках, визначених законом, зокрема, шляхом підписання типового договору або приєднатися до публічного договору через оплату платежів за спожиті послуги. За спожиті житлово-комунальні послуги згідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний здійснити оплату щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Таким чином, обов`язок укласти договір законодавцем покладено на споживача, яким є власник квартири, який, в свою чергу, не звільняється від обов`язку оплатити отримані ним послуги, навіть, до укладення такого договору. Виконання такого обов`язку фактичним споживачем послуг за загальними нормами цивільного права покладено на нього у відповідності до статті 11, частини 1 статті 14, статті 526 ЦК України. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обв`язки. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, та відповідно до статті 509 ЦК України означають правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника виконання його обов`язку. Судом у справі встановлено, що надання позивачем послуг провадилось на договірних відносинах з відкриттям особового рахунку НОМЕР_1 , яке не оспорюється відповідачами, та з урахуванням тарифів встановлених рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та постановами НКРЕ (а.с.13-14), а також з урахуванням норм споживання на кожну особу за відсутності вимірювального приладу (а.с.15-21), які у розумінні пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є кількісними показниками споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством. Отже, у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», постанови Кабінету Міністрів України №690 від 5 липня 2019 року в редакції постанови №85 від 2 лютого 2022 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», споживачі, якими є власники або особи, що з ними разом проживають разом та споживають надані послуги, повинні оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. У відповідності до частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Тому, оскільки позивачем виконано свій обов`язок з централізованого водопостачання та водовідведення до багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , де розташована належна відповідачу ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_3 , у якій до 1 вересня 2018 року проживав відповідач ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для нарахування відповідачам боргу за неналежне виконання ними зобов`язань. Розмір суми нарахованого боргу відповідачами не оспорений шляхом надання квитанцій або інших платіжних документів, з яких би вбачалося, що він є ними погашений. Таким чином, висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідачів боргу в загальній сумі 13 958 грн 70 коп. є правильним. Доводи відповідача ОСОБА_1 про відсутність підстав для нарахування і стягнення з нього боргу за період його відсутності в квартирі з початку війни не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, в цей період позивачем нарахована сума боргу за абонентською платою, а по-друге, відповідачем не виконаний обов`язок з належного повідомлення постачальника послуг стосовно тимчасової відсутності його, як споживача, у житлі та не надана відповідна довідка відповідно до вимог, визначених підпунктом 11 та 11? пункту 47 постанови КМУ №690 від 5 липня 2019 року зі змінами №85 від 2 лютого 2022 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» та пункту 1 постанови КМУ від 5 березня 2022р. №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Посилання відповідачів на відсутність у матеріалах норм споживання та тарифів за якими має бути нарахована оплата, спростовується доданими позивачем до позовної заяви довідки про розмір тарифів на централізоване водопостачання а водовідведення із посланнями на нормативний акт, якими затверджено тариф (а.с.13-14) та додатки до рішенням міськвиконкому про затвердження норм споживання послуг з водопостачання та водовідведення у місті Миколаєві. За розрахунком сум, які підлягають сплаті відповідно до діючих тарифів, встановлених норм споживання та абонплати за надані послуги, що належить власнику квартири з урахуванням користування послугами також і ОСОБА_2 , як особи, що мешкала в квартирі у період з 14 серпня 2012 року до вересня 2018 року, що не вимагає складних розрахунків, відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 починаючи з березня 2012 року по 1 вересня 2018 року, з урахуванням внесених на оплату сум нараховано 7 391 грн 70 коп. та за період з 1 вересня 2018 року по 1 листопада 2024 року борг в сумі 6 567 грн 00 коп. , що в цілому за цей період складає 13 958 грн 70 коп. вартості наданих послуг, які ними не оплачені (а.с.106-114). Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тому висновки місцевого суду про наявність підстав для стягнення заборгованості є частково слушними, однак з порядком стягнення такої заборгованості з відповідачів колегія суддів погодитись не може, оскільки відповідачі на період спільного проживання є солідарними боржниками і не відповідають перед кредитором у рівних частках, як стягнуто борг судом на користь позивача. За встановлених колегію суддів обставин слід дійти висновку, що за період з березня 2012 року по вересень 2018 року наявні підстави для стягнення в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 7 391 грн 70 коп., як з осіб, на яких нараховано вартість послуг з урахуванням їх спільного користування житлом та споживанням наданих послуг, та за період з вересня 2018 року по 1 листопада 2024 року заборгованість у розмірі 6 567 грн з ОСОБА_1 , як з власника квартири підключеної до мережі централізованого водопостачання та водовідведення. В той же час, зауважуючи щодо незрозумілості здійснених позивачем нарахувань, відповідачами не наведено жодних доводів щодо неправильності алгоритму такого розрахунку, оскільки ними зазначено лише про відсутність встановлених тарифів та норм споживання. За такого, перелічені відповідачами доводи не мають правового обґрунтування та спростовуються наявними у справі доказами, а пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню. Крім того, заперечуючи по суті пред`явленого до нього позову, відповідачі просили суд застосувати позовну давність до вимог МКП «Миколаївводоканал», не звернувши увагу на зміни, які внесені до ЦК України в частині продовження позовної давності та положення статті, які правильно застосовані судом у виниклих між сторонами правовідносин. Зокрема, пункт 12 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України з продовженням строків, визначених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, на строк дії карантину, який введено на території України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби ( COVID-19)» з 12 березня 2020 року та скасовано з 1 липня 2023 року. А також пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України про зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, починаючи з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, та в подальшому неодноразово продовжено. Тому доводи апеляційної скарги та заяви про необхідність застосування позовної давності не є слушними, оскільки за наведеними змінами перебіг позовної давності у даних правовідносинах почався у березні 2017 року. Посилання на потребу позивача довести причини, пов`язані з можливістю застосування у справі внесених змін до Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу, не ґрунтується на законі, яким передбачено продовження позовної давності та зупинення її перебігу виключно за наведеними у цих Законах умовами, які не пов`язані з особистим доведенням будь-яких обставин позивачем у справі. Крім того, відповідачами також не звернута увага на положення частин 1 і 3 статті 264 ЦК України, за якими перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Тому врахувавши, що відповідачами або одним з відповідачів частково та періодично вносились суми на оплату послуг наданих позивачем шляхом часткового внесення оплати у липні, вересні та листопаді 2012 року, у лютому, квітні, травні, липні, жовтні та грудні 2013 року, липні, серпні та грудні 2014 року, лютому, червні, липні та листопаді 2015 року, січні та грудні 2016 року, березні, травні, червні, липні, вересні, жовтні та грудні 2017 року, лютому, березні квітні, травні, липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2018 року, січні, лютому, березні, травні, червні, липні, вересні, жовтні, грудні 2019 року, січні, лютому, квітні травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2020 року, кожного місяця окрім жовтня 2021 року, у січні 2022 року (а.с.109зв-114) місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості. Доводи апеляційної скарги, що внесення періодичного платежу не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших невизнаних частин боргу, які донарахував позивач у 2024 році, є помилковим тлумаченням норм матеріального права, оскільки ними не надано доказів про призначення внесених платежів, які за їх відсутністю повинні зараховуватися постачальником послуг спочатку на погашення боргу, а потім за тпоточними нарахуваннями. Отже, посилання на судове рішення Верховного Суду України з аналогічною позицією не може бути прийнято до уваги, оскільки ухвалене за іншими обставинами та правовідносинами. За такого через встановлення колегією суддів факту невиконання відповідачами, своїх обов`язків щодо сплати за отримані послуги з водопостачання та водовідведення, наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги зі зміною судового рішення відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, за яким борг за період до 1 вересня 2018 року слід стягнути з відповідачів в солідарному порядку, а за період починаючи з 1 вересня 2018 року лише з власника квартири відповідача ОСОБА_1 . У відповідності до статті 141 ЦПК України, у зв`язку зі зміною рішення суду колегія суддів виключно за способом стягнення з відповідачів суми боргу та з урахуванням стягнення суми судових витрат в частинах з кожного відповідача, в залежності від стягнутих з нього сум, підстав для зміни рішення суду в частині розподілу судових витрат немає. Також немає підстав для перерозподіл судових витрат за перегля справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29 серпня 2025 року в частині способу стягнення боргу змінити. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість у розмірі 7 391 грн 70 коп. за період з березня 2012 року по 1 вересень 2018 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість у розмірі 6 567 грн за надані послуги за період з 1 вересня 2018 року по 1 листопада 2024 року. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді Т. В. Крамаренко О. В. Локтіонова