Постанова Вінницький апеляційний суд № 274/6530/20

Справа № 274/6530/20 Провадження № 22-ц/801/2709/2025 Категорія: 58 Головуючий у суді 1-ї інстанції Хуторна І. Ю. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2025 рокуСправа № 274/6530/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Матківської М. В., Міхасішина І. В., з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І. Ю. у залі суду в м. Бердичів Житомирської області, повне судове рішення складено 23 червня 2025 року, в цивільній справі № 274/6530/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, встановив: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, в якому просила: - визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 31 травня 2018 року на засіданні профспілкового комітету працівників Бердичівського педагогічного коледжу: «у відношеннях із колегами викладач ОСОБА_1 створює конфліктні ситуації. За час роботи в ОСОБА_3 багаторазово провокувала до психологічної нестабільності колективу, безпідставними звинуваченнями колег»; - стягнути із Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» Житомирської обласної ради» на її користь моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 140 000 гривень. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 1987 по 2018 рік безперервно працювала на посаді старшого викладача фортепіано вищої категорії на музичному відділі в КЗ «Бердичівський педагогічний коледж». 31.08.2018 за наказом Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради» № 58 від 23.08.2018 її було звільнено з посади за п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку контракту. Вважаючи своє звільнення незаконним, вона 11.12.2018 звернулася з позовом до Бердичівського міськрайонного суду про визнання наказу № 58 незаконним, поновленням на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Під час даного судового розгляду відповідачем Комунальним закладом «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради» були надані до суду сфальшовані, на її переконання, документи, що змусило її звернутися до Бердичівського ВП із заявою про вчинення злочину, передбаченого ч. 1. ст. 358 КК України по факту підробки офіційних, документів - наказів про прийняття на роботу та звільнення. На даний час слідчим відділом Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області здійснюється кримінальне провадження, відомості про яке внесені за її заявою до ЄРДР за № 12019060050000857 від 01.08.2019 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358 КК України. Під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження позивачка виявила протокол № 6 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації закладу від 28.02.2018 з приводу звернення студентки ОСОБА_4 щодо її некоректної поведінки; звернення ініціативної групи викладачів до директора коледжу з проханням не переукладати із нею контракт на новий строк, без номеру та дати (вхідний № 59 від 25.05.2018); протокол № 12 засідання профспілкового комітету працівників Бердичівського педагогічного коледжу від 31.05.2018 р. про підтримку звернення викладачів про неукладання із нею контракту. Зі змісту вказаних документів вона дізналася, що ОСОБА_5 , яка діяла від імені КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» та при виконанні посадових (службових) обов`язків, для організації її майбутнього звільнення з мотивів помсти, зловживаючи службовим становищем, розповсюдила щодо неї недостовірні відомості, основані на наклепах та брехні. Такими неправомірними діями відповідача була принижена її честь та гідність, ділова репутація, а також заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях. Крім того, інформація про те, що нібито вже багато років студенти коледжу висловлюють незадоволення нею як викладачем внаслідок некоректної поведінки, крику, образливих звернень, неадекватної оцінки здібностей, та те, що, начебто її поведінка, направлена на дестабілізацію взаємодії між викладачами та студентами коледжу, стала відомою всьому педагогічному колективу та студентам була поширена на засіданні профспілкового комітету 31.05.2018. Поширенням відповідачем недостовірної, таємно від неї зібраної інформації, з доведенням її для відома на початку навчального 2018 року у публічному виступі на загальних зборах трудового, педагогічного колективу, у якому вона працювала, є недостовірно, та очевидним приховуванням існуючого між нами конфлікту та помстою. 01.09.2018 роботодавець із нею одною із педагогічного колективу музичного відділення не поновила контракт, звільнивши з роботи виключно із особистісного відношення, саме, із-за конфлікту з мотиву помсти, який виник у період її трудових відносин, а саме з 14 грудня 2017 року. У той час вона виступала проти директора коледжу - ОСОБА_5 на захист колеги ОСОБА_6 , яка змушена була за власним бажанням розірвати контракт. Також вона висловила свою думку з приводу «радянсько-бюрократичної» системи керівництва кадрами, що полягала у несправедливому розподілі педагогічного навантаження. Натомість, замість того, щоб зробити для себе певні висновки, ОСОБА_5 вирішила за допомогою колег помститися і покарати її. Скориставшись своїм службовим становищем, дала вказівку викладачам дискредитувати її в очах колективу. У період її тимчасової непрацездатності, під час перебування на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону м. Вінниці перед операцією на колінному суглобі їй зателефонувала методист музичного відділу ОСОБА_7 , яка звичайно діяла за вказівкою директора закладу, яка повідомила про зменшення її педагогічних годин, що суттєво б вплинуло на зменшення коштів та відпускних. Оскільки її гнітила така неетична поведінка директора, неправомірне щодо неї відношення, особливо у такий складний період, пов`язаний із погіршенням стану здоров`я, вона, перебуваючи на амбулаторному лікуванні, змушена була зателефонувати на «гарячу урядову» лінію. У зв`язку з чим, години їй повернули. Також її обурював постійний збір коштів про витрати яких не звітували. На музичному відділі у грудні 2018 року збиралися гроші з викладачів студентському хору колядників на «бензин» та викладачам сім`ї ОСОБА_8 на дорогу у Крим. Павленки відкрито виступали проти України, з чим вона не була згідна і протестувала. Про це вона проінформувала працівника СБУ, який повідомив, що передасть матеріали до поліції. Однак, прикриваючи директора, поліція не внесла інформацію з приводу зловживання службовим становищем, що полягає у незаконному збиранні та привласненні коштів з колективу до ЄРДР та не відкрила кримінальне провадження. Натомість, в порядку перевірки її звернення після виходу з лікарняного її допитали, а також відібрали пояснення ще у шістьох осіб, які дали брехливі свідчення, що кошти не збиралися. Згодом вона отримала відповідь, що в діях директора коледжу ознак злочину не виявлено, що стало ще одним фактором для посилення агресії та озлоблення щодо неї з боку директора. Оскільки відновлення стану її здоров`я потребувало певного часу і, їй не можна було рухатися після операції, вона висловила побажання, щоб студенти за програмою приходили займатися до неї додому, адже вона проживає поряд з музичним відділом коледжу, у неї є інструмент, на якому вона могла би ілюструвати фортепіанні твори. Окрім того, свій журнал-індивідуальних занять вона удома заповнила відповідними записами. При цьому, директор КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» висловила своє агресивне незадоволення з приводу її лікування та категорично заборонила таку тимчасову форму навчання. Перемагаючи больовий післяопераційний синдром у нозі та будучи не зовсім здоровою, пересуваючись за допомогою тростини, вона вимушена була вийти на роботу вже через місяць, значно раніше строку, закривши лікарняний за її наполяганням. Їй не надали копії звернення студентки ОСОБА_9 . Тому вона 28.02.2018 змушена була написала заяву на ім`я директора, коледжу з проханням, розібратися у ситуації, що склалася, яку зачитала на спільному засіданні адміністрації закладу та профспілкового комітету у той же день, перебуваючи на роботі, куди її запросили. Разом з тим, на засіданні, замість справедливого розгляду наклепу, моральної та психологічної підтримки, враховуючи її хворобливий фізичний стан після операції, вона відчула психологічне та емоційне насилля, розправу, приниження її людської гідності, честі, дискримінацію своїх трудових, соціальних прав та свобод, що було виражено у шквалі неправдоподібних на її адресу звинувачень з боку адміністрації, окремих колег, у проявах ненависті та агресії, від чого у неї почалися головні болі та запаморочення. Коли вона зачитувала заяву, то відчула від нервового потрясіння сухість у роті, від почутого - боялася втратити свідомість і трималася до останнього. Вона відчула жорстокість, травлю, шок, емоційну втому, душевні муки. Ніхто із присутніх не сказав про неї жодного доброго слова у захист, ніхто не згадав, що вона пережила операційний та післяопераційний стрес та її шок у зв`язку з перебуванням сина на війні та його важке поранення, підрив психологічного здоров`я, посттравматичний синдром. Натомість, директором ОСОБА_5 було наголошено, що з 15.01.2018 тобто початком навчання у II семестрі, позивачка повинна була бути на роботі (знаючи, що остання перебувала на лікарняному), а заступник ОСОБА_10 заявила, щоб вона шукала інше місце роботи. Крім того, частина цього дійства відбувалося у присутності студентки II курсу ОСОБА_11 , що є недопустимим, антигуманним, антипедагогічним явищем у колективі. До того ж її приголомшила позиція профспілкового комітету, членом якої вона була та постійно протягом усіх років трудової діяльності сплачувала внески, так як той, зобов`язаний захищати своїх членів організації, а не гнобити у неправдивій інформації. Тому, таємно, без її відома, цією організацією було зібрано підписи 52 працівників коледжу (у протоколі № 12 вказано 51 особу, що не відповідає дійсності), які у спільному зверненні начебто ініціативної групи викладачів без номеру та дати (вхідний № 59 від 25.05.2018) висловили прохання не переукладати із нею контракт на новий строк задля «убезпечення студентів від психологічного тиску, мати можливість іншим викладачам надавати якісні послуги у навчанні, бути захищеними від емоційної нестабільності, яку вона спричинює». Даний факт є дивним, оскільки у КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» є три відділи, де навчаються студенти: «Дошкільна освіта», «Соціальна робота», «Музичне мистецтво», які нараховують біля 90 педагогічних працівників. Ініціативна група ж зібрала підписи від 52 викладачів, серед яких на засіданні 28.02.2018 всі присутніми не були, так як там насправді було 18 чоловік адміністрації, ПК та голови предметно-циклових комісій відповідно до протоколу № 6, тому інші, не вникаючи у суть достовірності, ставили підписи таємно від неї із-за солідарності та бажання догодити директору. Серед прізвищ викладачів, які ставили свої підписи під зверненням, є такі, яких вона не знає, так як вони не працювали із нею на музичному відділі, і підписи ставили із-за кількості більшості. Усі студентські наклепи, які додаються до протоколів (№ 6 та № 12) мають практично один і той же текст, як і у наклепі ОСОБА_11 щодо того, що вона погрожує поганими оцінками, б`є по пальцях, дратується до дрібниць, не дає висловлюватися, доводить до сліз, ображає інших викладачів, особисто принижує, з кимось порівнює, проводить заняття на неналежному рівні і написані під диктовку окремих викладачів. Позивачка вважає, що це все зведення із нею рахунків. Дітей викладачі заставили написати образливі та принизливі щодо неї слова, які не можуть бути доказами та підтверджувати її дії, яких вона не здійснювала, лише із-за того, що так хотіла представник відповідача по причині безпосередньої залежності студентів у навчанні від адміністрації. Звертає увагу, що наклепи посипалися від студентів та викладачів саме після заявленої нею інформації щодо зловживання директором службовим становищем, пов`язаного з незаконним збором коштів, який співпав із її хворобою, проходженням лікування та встановленням їй 3 групи інвалідності. Акцентує увагу, що до своїх посадових обов`язків протягом усього трудового періоду роботи завжди відносилася серйозно та відповідально. Перебуваючи на стаціонарному реабілітаційному лікуванні у травматологічному відділенні міської лікарні з 11.05.2018 до 16.05.2018 позивачка, враховуючи терор та психологічний тиск на неї, не дивлячись на больовий синдром, відпрошувалася у завідуючого начебто до дому, а насправді, для того, щоб прийти та допомогти студентам скласти іспити. Навіть на ім`я директора нею була написана заява по бажанню студентів, складати достроково екзамени у зв`язку з її лікуванням. 31.05.2018 на засіданні профспілкового комітету працівників Бердичівського педагогічного коледжу, за її відсутності, під час перебування її на лікарняному у період реабілітації, було розглянуто питання «Про конфлікт викладача ОСОБА_1 із колективом коледжу», під час обговорення якого окремими працівниками коледжу була публічно повідомлена щодо неї недостовірна інформація. Зокрема, член профспілкового комітету ОСОБА_2 сказав, що «у відношеннях з колегами викладач створює конфліктні ситуації. За час роботи в коледжі ОСОБА_12 багаторазово провокувала до психологічної нестабільності колективу, безпідставними звинуваченнями колег». Проте вона наголошує, що в неї конфлікт виник не з колективом, а безпосередньо з директором, яка використала групу «своїх людей», насамперед посадових осіб - голів комісій, окремих викладачів, які зацікавлені у цькуванні проти неї. Поширення окресленої інформації порушує її немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Вона старший викладач фортепіано вищої категорії, з більш як 30-тирічним стажем роботи та досвідом багаторічної трудової діяльності на одному місці та посаді, кожних п`ять років проходячи атестацію, підвищувала свою кваліфікацію. Також має нагороди та грамоти, за сумлінну працю, за наукову діяльність, за виступи на Міжнародних, Всеукраїнських, Регіональних конференціях та видані рецензовані наукові публікації відповідно до її фаху. Безпосередньо у своїй педагогічно-науковій діяльності залучала студентів музичного відділу до написання наукових статей у сфері музичного виконавства та їхньої участі у науково-практичних конференціях. Вона є ініціативною, активною та патріотично налаштованою громадянкою, приймає участь у громадському житті країни, у волонтерській діяльності для допомоги захисникам. Також має нагороди за сприяння патріотичному вихованню молоді у погонах - майбутніх захисників України, перебуваючи з 2013 року під час навчання сина на громадських засадах на посаді Голови Ради курсантських матерів безпосередньо у своїй фаховій музично-педагогічній діяльності у проведенні відповідних виховних заходів та концертів. Самотужки виховала захисника України, є матір`ю бойового офіцера-десантника - особи з 2 групою інвалідності, отриманої на сході країни під час захисту Батьківщини, котрий захищаючи свободу та незалежність України, державу, народ, жертвує і нині найдорожчим - своїм життям. Вона має 3 групу інвалідності, яку отримала після перенесення важкої операції на колінному суглобі, і саме в цей період, зазнала неправомірних, антигуманних, антипедагогічних дій з боку адміністрації коледжу, спрямованих на виживання її з роботи. Не дивлячись на всі її творчі здобутки, професійні навики у роботі, на стрес, який пережила через перебування єдиного сина на війні, на душевний біль та страждання під час його важкого мінно-вибухового 27 осколкового поранення у зоні бойових дій, його посттравматичний больовий синдром та 13 операцій за півроку, а згодом і через власну хворобу під час проходження лікування - зазнала після повернення на роботу - наклепи, цькування, образи. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе, підле, неетичне, антигуманне, антипедагогічне ставлення відповідача до неї, що в свою чергу впливає на зниження цінності її як особистості, професійних якостей, ділової компетентності. Також, поширенням вказаної інформації відповідачі створили негативну соціальну оцінку її особи в очах оточуючих, порушивши її честь, оскільки своїй улюбленій професії викладача фортепіано, освіту якої здобувала протягом багатьох років, навчаючись у музичній школі, середньому та вищому навчальних закладах, вона присвятила своє життя. Враховуючи вищевикладене, вважає, що поширенням недостовірної інформації щодо неї завдано шкоди її немайновим інтересам, оскільки порушена її гідність, честь та ділова репутація. Вищезазначеними неправомірними діями відповідачів їй завдано моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв`язку з тим, що вона була ображена та принижена в присутності колег та примушена виправдовуватись перед ними. Крім того, внаслідок пережитого емоційного насилля в період її тимчасової непрацездатності та процесі реабілітації та відновлення стану здоров`я, її самопочуття значно погіршилося, а фізична біль у суглобах додалася, так як постійні стресові напруги, нервово-емоційний стан мають безпосередній зв`язок із організмом та негативно вплинули на здоров`я суглобів, що виразилося в утрудненні рухів, запальному процесі, що провокує розвиток хвороби - артрозу. Постійне фізичне виснаження, втома, поганий сон, часті головні болі, провокують розвиток її хвороби - гоноартрозу та ускладнюють повноцінне лікування, що може призвести до дегенеративних змін не тільки суглобів, а й інших органів життєдіяльності. Також, погіршилося її супутнє захворювання - патологія серця: дифузний кардіосклероз, що виявляється у больових симптомах у серці, змінах ритму серця, прискоренні серцебиття, що може привести до фатальних наслідків, якщо не лікуватися. Окрім того, після вчинення над нею «судилища», вона відчула з боку колег психологічний тиск, оскільки за вказівкою директора коледжу, вони почали її ігнорувати та уникати у спілкуванні, проводити маніпуляції із студентами, через що її душевний стан погіршувався, так як зобов`язував її триматися та не реагувати, не піддаватися, щоб не злягти. Вказує, що ОСОБА_2 працює керівником фізичного виховання Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради» та є членом профспілкового комітету і поширив недостовірну інформацію щодо неї як посадова особа під час виконання своїх посадових обов`язків. Також, позивачка посилається на ті обставини, що за моральну шкоду, заподіяну працівнику під час виконання трудових обов`язків відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, тому останній відповідає перед нею у порядку регресу ( ст. 130, 132-134 КЗпП). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області позов задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 31 травня 2018 року на засіданні профспілкового комітету працівників Бердичівського педагогічного коледжу: «у відношеннях із колегами викладач ОСОБА_1 створює конфліктні ситуації. За час роботи в коледжі ОСОБА_12 багаторазово провокувала до психологічної нестабільності колективу, безпідставними звинуваченнями колег». У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради» про стягнення грошових коштів у відшкодування моральної шкоди - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що спірні висловлювання містять недостовірну інформацію, є негативними по відношенню до позивачки, оскільки створюють у стороннього об`єктивного спостерігача її негативний образ як особи, яка вчиняє конфлікти, провокує до психологічної нестабільності, безпідставно звинувачує колег. Оскільки поширив недостовірну інформацію, яка призвела до порушення права позивачки на повагу до її честі, гідності та ділової репутації - ОСОБА_2 , який діяв як член профкому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога, пред`явлена до нього, підлягає задоволенню. З урахуванням того, що позивачка на надала суду доказів, що Комунальний заклад «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради» має нести відповідальність за дії члена профспілкового комітету, місцевий суд виходив з того, що у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не повністю погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 140 000 гривень, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просить його в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вказаних вимог. Рух справи в суді апеляційної інстанції 15 вересня 2025 року ухвалою Житомирського апеляційного суду було відкрито провадження за цією апеляційною скаргою. 24 листопада 2025 року до Вінницького апеляційного суду надійшла вказана цивільна справа для розгляду відповідно до розпорядження голови Житомирського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 24 листопада 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Міхасішин І. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду 09 грудня 2025 року о 12 год 00 хв. Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Качковської М. О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів заявника. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви. При цьому апелянт вказує на те, що місцевим судом допущено порушення процесуальних норм, а саме, не з`ясовано наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, не проведено аналіз судової практики по суті питання. Абсолютно не взяті до уваги її доводи з приводу посилань на постанову Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації», також постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під час виконання працівником своїх трудових обов`язків (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001; №1 від 27.02.2009). Відмова суду стягнути моральну (немайнову) шкоду, яку апелянт вважає необґрунтованою, не відповідає вимогам Закону та дійсним обставинам справи, оскільки у суді доведена вина обох відповідачів, а також визнана неправдивою інформація негативного характеру, та як наслідок задоволено позовні вимоги в цій частині, тому винні особи повинні понести покарання у вигляді стягнення грошових коштів на її користь. Протилежне свідчить про незаконне умисне покривання судом керівника юридичної особи - КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» Житомирської обласної ради Лейчук А. О., яка є роботодавцем всього трудового колективу, ініціатором морально-психологічних знущань відображених у наклепах, що містять неправдиву інформацію щодо позивачки під час її трудової діяльності, організатором «судилища» - «босингу» («сталкінгу») та ініціативної групи трудового колективу коледжу - виконавців, які діяли за вказівкою директора та створили психологічний терор - «мобінг». Невідомо з яких міркувань виходив місцевий суд, відмовляючи у відшкодуванні коштів, коли у матеріалах справи більше як достатньо письмових доказів, а саме: медичних довідок та інших документів з приводу завданої апелянту моральної шкоди, що полягає у постійному перебуванні в стресовому стані у зв`язку з втратою здоров`я - встановленням групи інвалідності та постійному лікуванні та браком коштів, у тому числі, супутнього захворювання нервової системи, загостренням моральної шкоди, пов`язаної з виживанням та втратою робочого місця у 2018 році за шість років до настання пенсійного віку, при винесенні неправосудних рішень національних судів з приводу дискримінації її прав - відмови у поновлення на роботі, корупційної системи незаконного впливу на суддів. Звертає увагу на довготривале проведення розслідування у кримінальному провадженні з 2019 року за № 12019060050000857 за ч. 3 ст. 358 КК України, що, також, загострює її переживання та підсилює постійний стрес. Також вказує, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів її перебування у стресовому стані під час трудових відносин, коли єдиний син знаходився у бойових діях на сході України, його важкого поранення, після якого він залишився «дивом» живим, втративши на війні своє здоров`я, отримавши 2 групу інвалідності внаслідок захисту Батьківщини, що підтверджується письмовими доказами у матеріалах справи. Вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам по суті справи про моральне відшкодування: документам - медичним довідкам, випискам з історії хвороби під час проведення операції на правому колінному суглобі, реабілітаційному лікуванню та встановленню групи інвалідності, не оцінуючи загострення хвороби з віковими змінами, витратам на засоби життєдіяльності, необхідності у санаторно-курортному лікуванні при браку коштів внаслідок мізерної пенсії по інвалідності, причому, не врахувавши незаконне звільнення з роботи у винесенні неправосудних рішень щодо фальсифікованих наказів строкових трудових договорів та статус потерпілої особи в кримінальному провадженні № 12019060050000857 від 01.08.2019, внесеному в ЄРДР за фактом підробки посадовими особами наказів з кадрових питань КЗ «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» Житомирської обласної ради за ч. 3 ст. 358 КК України. Також зазначає, що у місцевого суду не було вагомих підстав для відмови у стягненні з КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» на її користь моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 140 000 гривен. Зокрема зауважує, що вищезазначеними неправомірними діями відповідачів та ініціативної групи трудового колективу у складі 52 осіб, їй завдано моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв`язку з тим, що вона була ображена та принижена в присутності колег та примушена виправдовуватись перед ними. Звертає увагу, що відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових(службових) обов`язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. При цьому, на переконання апелянта, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що нею під час судового розгляду не доведено, що ОСОБА_2 , яким поширено недостовірну інформацію, діяв від імені юридичної особи - Комунального закладу «Бердичівський педагогічний коледж» Житомирської обласної ради під час виконання посадових обов`язків. Вказує, що під час розгляду цивільної справи, під технічний запис, ОСОБА_2 сам повідомив, що досі працює викладачем - керівником фізичного виховання коледжу, тому він діяв саме за вказівкою директора Лейчук А. О. у поширенні недостовірної інформації негативного характеру щодо ОСОБА_1 на засіданні профспілкового комітету за протоколом № 12 від 31.05.2018 року як член профспілкової організації під час виконання своїх посадових обов`язків. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представник Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» Житомирської обласної ради Сліпчук П. П. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає зазначене рішення таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Позиція учасників справи у судовому засіданні Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Качковська М. О. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити. Представник відповідача Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради» Сліпчук П. П. заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін. Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін. Фактичні обставини, встановлені судом Судом встановлено, що відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету Бердичівського педагогічного фахового коледжу № 12 від 31.05.2018, на якому були присутні: голова Будаківська А. Й., члени ПК: Антонюк В. В., ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 слухали, серед інших, члена ПК ОСОБА_2 , який повідомив, що у відношеннях із колегами викладач ОСОБА_1 створює конфліктні ситуації. За час роботи в коледжі ОСОБА_12 багаторазово провокувала до психологічної нестабільності колективу, безпідставними звинуваченнями колег (а. с. 12, том 1). Відповідно до висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 35232/21-36 від 05.06.2024 (а. с. 186-190, том 3) у висловлюваннях: «у відношеннях із колегами викладач ОСОБА_1 створює конфліктні ситуації. За час роботи в коледжі ОСОБА_12 багаторазово провокувала до психологічної нестабільності колективу, безпідставними звинуваченнями колег» міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_1 , викладена у формі фактичних тверджень (а. с. 186-190, том 3). На обґрунтування позовних вимог позивачка долучила такі докази: - протокол № 6 засідання ПК та адміністрації КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» Житомирської обласної ради від 28.02.2018, на якому розглядалася заява ОСОБА_1 . ОСОБА_16 пояснила причину написання заяви, заступник директора ОСОБА_10 ознайомила присутніх із заявами студентів з проханням перевести їх до інших викладачів, методистка ОСОБА_7 підтвердила правдивість заяв, викладач ОСОБА_17 , яка надала пояснення стосовно проведення «Різдвяних колядок» студентами в позаурочний час та зробила аналіз грошових витрат, викладав ОСОБА_18 , який підтвердив виступи колег та те, що незадоволення студентами ОСОБА_1 триває багато років, ОСОБА_1 намагається вирішити дані суперечки конфліктним шляхом, викладач ОСОБА_19 зробила аналіз педагогічного навантаження ОСОБА_1 , завідувач дошкільним відділом ОСОБА_20 відмітила, що директор володіє діловими якостями, вміє ввійти в положення кожного члена колективу. Кожен член колективу має свою думку. Ухвалили, що цей лист винести на обговорення колективу та прийняти колективне рішення (а. с. 11, том 1). - звернення від 25.05.2018 ініціативної групи викладачів, у якому вони просили адміністрацію навчального закладу втрутитися в ситуацію, яка спостерігається останнім часом у колективі. Викладач ОСОБА_1 перебуває на своїй посаді 30 років. За час роботи колега багаторазово провокувала до психологічної нестабільності у колективі. Як наслідок цього: викладачі замість того, щоб надавати якісні послуги студентам, змушені відволікатися на вирішення конфліктних ситуацій; постійно вислуховують безпідставні звинувачення з боку ОСОБА_1 : перебувають у стані психологічного стресу, який викликаний поведінкою колеги (документи додаються); студенти хочуть змінити викладача індивідуальних занять (у даному випадку ОСОБА_1 ) або ж не виключають можливості переведення до іншого навчального закладу: пропускають індивідуальні заняття з нею, готуючись до державних іспитів з іншими викладачами; постійно знаходяться у тривожному стані, що перешкоджає отриманню ними якісних знань. Щоб убезпечити студентів від психологічного тиску, мати можливість іншим викладачам надавати якісні послуги у навчанні, бути захищеними від емоційної нестабільності, яку спричинює вищевказаний викладач, просили не укладати контракт з ОСОБА_1 на новий термін (а. с. 13, том 1). - протокол обстеження від 23.12.2017, відповідно до якого у ОСОБА_1 діагностовано розрив заднього рога медіального меніска (а.с. 15, том1). - виписний епікриз № НОМЕР_1 , із якового вбачається, що 16.01.2018 ОСОБА_1 проведено операцію ортоскопію правого колінного суглобу, резекцію заднього рогу медіального меніску, на лікуванні перебувала із 15.01.2018 до 18.01.2018, продовжує хворіти (а. с. 17-а, том 1); - листки непрацездатності, відповідно до яких ОСОБА_1 хворіла із 15.01.2018 до 12.02.2018 (а. с. 18-19, том 1); - виписку із медичної карти стаціонарного хворого, відповідно до якої ОСОБА_1 із 11.05.2018 до 16.05.2018 перебувала на стаціонарному лікуванні із діагнозом: післятравматичний вторинний деформуючий гонартроз правого колінного суглоба. (третього) ст., НДС і больовий синдром; контрактура правого колінного суглоба; стан після артроскопічної резекції заднього рогу медіального меніска (16.01.2018); - висновок ЛКК, що ОСОБА_1 потребує лікування в реабілітаційному відділенні (а. с. 22, том1); - листок непрацездатності, відповідно до якого ОСОБА_1 хворіла із 17.05.2018 до 10.06.2018 (а. с. 23, том 1); - листок непрацездатності, відповідно до якого ОСОБА_1 хворіла із 20.06.2018 до 29. 06.2018 (а. с. 25, том 1); - копії записів із медичної карти ОСОБА_1 , відповідно до яких вона скаржилася на біль в правому колінному суглобі (а. с. 27-31); - довідку до акта огляду МСЕК, від 23.11.2018, відповідно до якої ОСОБА_1 до 01.12.2021 було встановлено 3 групу інвалідності (а. с. 32, том 1); - довідку до акта огляду МСЕК, відповідно до якої ОСОБА_1 із 01.12.2021 та безтерміново встановлено 3 групу інвалідності (а.с. 15, том 3); - виписний епікриз ОСОБА_21 , відповідно до якого він перебував на лікуванні із 26.01.2015 із діагнозом: вогнестрільне мінно-вибухове поранення грудної клітки, правої та лівої кінцівки, правої нижньої кінцівки, проникаюче поранення грудної клітки справа, посттравматичний пневмоторакс справа, вогнестрільні осколкові переломи с/з лівої ліктьової кисті, 2-3 плюсневої кісті, середньої фаланги 2-3 пальців зі зміщенням відломків в дефектом кісткової тканини з декомпенсивним порушенням периферичного кровопостачання 2 ст., посттравматичною ампутацією правого пальця, множинні рвані рани лівого передпліччя і кисті, правого плеча, правого ліктьового суглобу, правої кисті, правого колінного суглобу и голені, вогнепальний осколковий перелом правого наколінника зі зміщенням відломків, вогнепальний осколковий перелом мищилків правого плеча, головки правої променевої кісті, ліктьового відростка правої ліктьової кісті зі зміщенням відломків, травматичний шок 2-3 ст. (а. с. 33, том 1); - із 01.06.2020 року ОСОБА_21 встановлено 2 групу інвалідності безтерміново (а. с. 34, том1); - довідку та посвідчення, відповідно до якого ОСОБА_21 є учасником бойових дій (а. с. 35, 36, том 1); - атестаційний лист від березня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відповідає займаній посаді, відповідає раніше присвоєній кваліфікації категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічному званню «старший викладач» (а. с. 42-43, том 1); - характеристику діяльності ОСОБА_1 (без дати), відповідно до якої директор Бердичівського педагогічного коледжу ОСОБА_5 позитивно охарактеризувала ОСОБА_1 . У характеристиці вказано про проведені заходи та діяльність за період із 2012 до 2017 років (а. с. 44, том 1); - довідку від 04.09.2018, відповідно до якої ОСОБА_1 із 01.09.2015 до 31.05.2015 та із 08.09.2016 до 31.05.2017 працювала на 0,25 ставки у ДНЗ № 26 «Веселка» (а. с. 45, том1); - характеристику від 12.09.2018 завідувача ДНЗ № 26, відповідно до якої ОСОБА_1 за час роботи показала гарні теоретичні знання педагогіки та медичного музичного виховання в дошкільному закладі, доречно використовувала їх в щоденній практичній діяльності з дітьми (а. с. 46, том1); - свідоцтво про підвищення кваліфікації, відповідно до якого із 06.02.2017 до 17.02.2017 ОСОБА_1 проходила підвищення кваліфікації у ДВНЗ «Університет менеджменту освіти»; - лист-подяку від 23.10.2012 ОСОБА_1 від начальника академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за активну діяльність на посаді голови ради курсантських матерів (а. с. 50, том 1); - копії статті із газети «Офіцер України» № 5, 2015 у якій опублікована стаття ОСОБА_1 про діяльність ради курсантських матерів академії сухопутних військ (а. с. 58-60, том 1); - сертифікат, відповідно до якого ОСОБА_1 24-25.11.2016 брала участь у роботі всеукраїнської науково-практичної конференції «Мистецька освіта: проблеми в перспективи розвитку в контексті європейської інтеграції» (а. с .63, том 1); - подяку від 2018 року директора педагогічного коледжу ОСОБА_5 ОСОБА_1 за підготовку учасника ІІІ студентсько-учнівської науково-практичної конференції «Музичне мистецтво України: історія, реалії та перспективи розвитку» (а. с. 64, том 1); - сертифікат учасника круглого столу «Мистецька освіта України: досягнення та перспективи П`ятої Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених та студентів «Слов`янське музичне мистецтво в контексті європейської культури» 19-21.11.2012 (а. с. 65, том1); - подяки, грамоти ОСОБА_1 датовані 2005, 2006, 2009, 2012, 2014 та 2019 за різні досягнення, в тому числі патріотизм, громадянську позицію (а. с. 66-76, том 1); - заяву ОСОБА_1 від 14.12.2017, адресовану директору Бердичівського педагогічного коледжу Лейчук А. О. із проханням надати їй можливість викладати предмет «Співи, музична грамота» (а. с. 79-80, том 1); - заяву ОСОБА_1 від 28.02.2018, адресовану директору Бердичівського педагогічного коледжу ОСОБА_5 із проханням, серед іншого, провести службове розслідування та виявити викладачів, які посприяли у написанні студенткою ОСОБА_9 заяви, повідомити підстави зняття із неї робочих годин, повідомити чому існує збір коштів з працівників з чітко встановленими сумами, незалежно від навантаження та статків, чому на музичний відділ не виділяють коштів (а. с. 81-82, том 1); - відповідь директора коледжу на звернення ОСОБА_1 від 28.02.2018, у якій вказано про збільшення педагогічного навантаження ОСОБА_1 , її розмір заробітної плати, успішність та відвідування студенткою ОСОБА_11 та того, що фінансування в коледжі здійснюється відповідно до фонду заробітної плати та встановленого кошторису (а. с. 83, том 1); - копії скарг ОСОБА_1 до Міністра освіти і науки України від 16.01.2019, (а. с. 84-88, том 1); - відповідь на це звернення від керуючого справами виконкому Бердичівської міської ради, що питання, підняті у зверненні стосовно трудових відносин не відносять до компетенції Бердичівської міської ради (а. с. 89, том 1); - звернення ОСОБА_1 до голови Житомирської обласної від 17.10.2018 щодо зловживання службовим становищем директором Лейчук, поновлення її на роботі, покарання винних у її дискримінації, преміювання, тощо, зобов`язання ОСОБА_18 викладати на державній мові, тощо (а. с. 90-99, том 1); - відповідь в.о. начальника управління освіти в науки від 12.11.2018 у якому вказано, що порушень у коледжі не виявлено, підстави для поновлення на роботі ОСОБА_1 відсутні (а. с. 101, 102 том 1); - довідку директора КЗ «Бердичівський педагогічний коледж», що ОСОБА_1 працювала викладачем Бердичівського педагогічного коледжу із 15.08.1987 року до 31.08.2018 р (а. с. 103, том 1); - наказ від 23.08.2018, № 58, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КзПП України із 31.08.2018 (а. с. 104, том 1); - план-конспект відкритого заняття з навчальних дисциплін циклової (предметної) комісії викладачів гри на фортепіано від 14.11.2016, розклад індивідуальних занять старшого викладача ОСОБА_1 на 1 півріччя 2016-2017 років (а. с. 107-108), карта педагогічного навантаження викладача ОСОБА_1 на 2017-2018 роки (а. с. 112 том 1), - копію заяви від 02.03.2012 ОСОБА_22 , у якій вона просила залишити її у викладача ОСОБА_1 (а.с. 115, том 1); - витяг із ЄРДР у кримінальному провадженні № 12019060050000875 від 01.08.2019 за ч. 1 ст. 358 КК України щодо підробки невідомими особами наказів про прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_1 із КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» (а. с. 116, том1); - повідомлення Бердичівського міського відділу СБУ від 31.01.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомлено, що її заяву віл 31.01.2018 направлено на розгляд до Бердичівського РВП (а. с. 120, том 1). На обґрунтування заперечень проти позову відповідачі надали копії таких доказів: - заяву від 21.02.2018 студентки ОСОБА_23 , із проханням перевести її від викладача ОСОБА_1 до ОСОБА_24 у зв`язку із психологічною несумісністю; - пояснювальну записку ОСОБА_23 (яка не містить дати), в якій вона повідомила директора про образи її ОСОБА_1 , негативні емоції, які викликає остання, доведення до сліз, порівняння із іншими студентами, те, що б`є по пальцях ( а. с. 184, том 1); - заяву від 21.02.2018 студентки ОСОБА_25 , із проханням перевести її від викладача ОСОБА_1 до іншого викладача у зв`язку із психічною несумісністю; - пояснювальну записку ОСОБА_25 (яка не містить дати), в якій вона повідомила директора про образи її ОСОБА_1 , доведення до сліз, порівняння із іншими студентами, те, що б`є по пальцях, погрожувала, що відмовиться від неї ( а. с. 186, том 1); - заяву від 19.02.2018 студента ОСОБА_26 із проханням перевести його від викладача ОСОБА_1 до іншого викладача у зв`язку із психологічною несумісністю (а. с. 188, том 1); - пояснювальну записку ОСОБА_26 , яка не містить дати, в якій він повідомив директора, що ОСОБА_1 часто говорить на підвищеному тоні, що не давало змоги йому зосередитись, коли не виходило зіграти, вона била в спинку стільця, на якому він сидів, або його рукою по клавішах (а. с. 189, том 1); - заяву від 21.05.2018 студентки ОСОБА_27 , із проханням перевести її від викладача ОСОБА_1 до іншого викладача, так як протягом семестру заняття не були проведені на належному рівні, і до державного іспиту вона не готова (а. с. 187, том 1); - заяву від 27.03.2018 студентки ОСОБА_28 , із проханням перевести її від викладача ОСОБА_1 до іншого викладача у зв`язку із особистими причинами, висвітленими у пояснювальній записці; - пояснювальну записку ОСОБА_28 від 27.03.2018, в якій вона повідомила директора, що не хоче надалі відвідувати заняття у викладача ОСОБА_1 , тому що під час заняття та розповідає про особисті проблеми, надокучає дзвінками, не враховує її думки при виборі програми, підібрана програма до державного іспиту не відповідає вимогам, як з`ясувалося під час прослуховування, затягує її в конфлікти із іншими викладачами та студентами, підвищує голос на заняттях, не пояснює техніку виконання, що важливо для неї як студентки без медичної освіти, принижувала її релігійні переконання ( а. с. 193, том 1); - заяву від 11.01.2018 студентки ОСОБА_29 , із проханням перевести її від викладача ОСОБА_1 до викладача ОСОБА_30 у зв`язку із невідповідним рівнем викладання ( а. с. 194, том 1); - пояснювальну записку ОСОБА_29 , яка не містить дати, в якій вона повідомила директора, що ОСОБА_1 під час занять залякувала її поганими оцінками, підвищувала голос, надокучала дзвінками завжди із кимось порівнювала, дратувалася через дрібниці, залякувала та погрожувала ( а. с. 195, том 1); - доповідну записку від 19.03.2018 ОСОБА_18 на ім`я директора Бердичівського педагогічного коледжу, викладену на російській мові, яка судом не досліджена через ненадання перекладу (а. с. 196-197, том 1); -доповідну записку викладача ОСОБА_31 , без дати, у якій остання повідомила директора коледжу, що ОСОБА_32 неодноразово була присутня на її занятті із постановки голосу у подавленому психологічному стані, після заняття у викладача ОСОБА_1 . В індивідуальній розмові студентка жалілася на неврівноваженість викладача ОСОБА_1 (а. с. 198, том 1); - доповідну записку викладача ОСОБА_31 , без дати, у якій остання повідомила директора коледжу про перенесення іспиту студентам на 14.05.2018 та неявку ОСОБА_1 на іспит 18.05.2018 (а. с. 199, том 1); - заяву ОСОБА_33 від 16.02.2018 у якій остання повідомила директора про надокучання ОСОБА_1 мамі студенці ОСОБА_11 після написання тою заяви на переведення, та просила прийняти міри (а. с. 200, том 1); - пояснювальну записку викладача ОСОБА_17 від 31.10.2018, у якій вона повідомила, що вона є організатором професійних заходів, однак кошти на такі заходи з викладачів не збиралися, вона не має відношення до конфлікту між ОСОБА_1 та студенткою ОСОБА_11 (а. с. 201, том 1); - пояснювальну записку керівника 3 курсу групи М ОСОБА_33 від 31.10.2018, у якій вона повідомила директора коледжу, що студентка ОСОБА_32 протягом півтора роки навчання неодноразово зверталася із проханням перевести її до іншого викладача від ОСОБА_1 та скаржилася на викладача. Вона вмовляла студентку порозумітися, наголошувала на професійності викладача, вирішити конфлікт не вдалося, студентка написала заяву на переведення (а. с. 201, том 1); - доповідну записку методиста ОСОБА_7 у якій вона повідомила директора коледжу, що студенти ОСОБА_34 та ОСОБА_35 не готові до державного іспиту, а їх викладач ОСОБА_1 перебуває на лікарняному, чим знімає із себе відповідальність (а. с. 203, том 1); - доповідну записку заступника директора ОСОБА_10 , у якій вона повідомила директора коледжу, заяву ОСОБА_11 про переведення її від ОСОБА_1 до іншого викладача задоволено (а. с. 204, том 1); - доповідну записку заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_10 , у якій вона просила дозволу директора коледжу дати можливість викладачам Сватулі та ОСОБА_36 провести додаткові заняття із студентами ОСОБА_35 та ОСОБА_34 , оскільки останні не готові до державного іспиту через неналежну їх підготовку викладачем ОСОБА_1 (а. с. 206, том 1); - пояснювальної записки ОСОБА_7 від 19.02.2018, у якій вона повідомила директора, що ОСОБА_1 зводить на неї наклеп, звинувачує у маніпуляціях, брехні, поширенні пліток та підбурюванні студентів до написання заяв на переведення від ОСОБА_1 , ОСОБА_1 принижує її гідність та гідність її сім`ї. У стосунках із ОСОБА_1 вона діяла в межах своїх обов`язків, також надавалася допомога студентам ОСОБА_37 щодо підготовки до іспитів, колектив збирав кошти на допомогу на лікування ОСОБА_1 та її сина (а. с. 209, том 1); - пояснення методистки музичного виховання ОСОБА_33 від 20.02.2018 у якій остання повідомила директора коледжу, що вона була втягнута в конфлікт із ОСОБА_1 та студенткою її групи ОСОБА_38 (а. с. 210, том 1); - пояснення методистки музичного виховання ОСОБА_33 від 20.02.2018 у якій остання повідомила директора коледжу, що вона була втягнута в конфлікт із ОСОБА_1 та студенткою її групи ОСОБА_38 (а. с. 210, том 1); - пояснення викладача ОСОБА_17 від 22.02.2018, в якій остання повідомила директора коледжу, що ОСОБА_1 провокувала її на конфлікт із приводу того чому вона так довгого проводить репетиції та студенти не йдуть на уроки. Часто ОСОБА_1 голосно кричить. Вона не велася на провокації, оскільки могла себе опанувати, але остання продовжувала виясняти відносини, придумуючи різні ситуації, щоб її стан дестабілізувати. Вона працює із 2010 року та у них чудовий колектив (а. с. 211, том 1); - пояснення викладача ОСОБА_39 від 19.02.2018, у яких вона вказала, що ОСОБА_1 провокує конфлікти у їх колективі. Як приклад навела ситуацію, яка відбулася з нею, коли вона обізвала та принизила її на заняттях хору викладачів в присутності всіх колег (а. с. 212, том 1). Крім того, за клопотанням позивачки Комунальний заклад «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради» надав суду атестаційні листи, починаючи із 1991 року, відповідно до яких атестаційна комісія періодично атестовувала ОСОБА_1 , встановлювала їй відповідну кваліфікаційну категорію. У атестаційних листах вказано про достатній професіоналізм ОСОБА_1 , те, що вона працелюбна, принципова, вимоглива, активна, енергійна тощо. У атестаційному листі від 2012 року вказано, серед іншого, що у подальшій роботі викладачу слід більше уваги звертати на гуманізацію навчального процесу та індивідуальний підхід до студентів, враховуючи їх психологічні особливості і рівень попередньої професійної підготовки, здійснювати компетентнісний підхід при складані індивідуальних програм студентів свого кладу. Останній атестаційний лист, який підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та педагогічне звання «старший викладав» підписаний 30.03.2017 без зауважень (а. с. 39-62, том 3). Комунальний заклад «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради» повідомив суд, що журнали реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції за 2018 рік знищено ( а. с. 93, том 3). Свідок ОСОБА_40 пояснила, що вона вчитель мистецтв у ліцеї № 4 та із лютого до травня 2018 року ОСОБА_1 була у неї на пасивній практиці. ОСОБА_1 погано ходила на той час. Крім того у 1999 2000 роках по п`ятницях вона викладала в коледжі. Коли працювала, та не чула про конфлікти із ОСОБА_1 . Не приймала участі в засіданнях. У неї не було конфлікту із ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_7 пояснила, що позивачка її колега та у них нормальні робочі стосунки. З позивачкою працювала протягом 20 років. До 2012 року не було проблем. Із 2017 року вона працює методистом. Були поодинокі скарги студентів про переведення до іншого викладача. Заяви були систематичного характеру. Позивачка була з гарними організаційними здібностями, амбіційна, любить бути в центрі уваги. Вона має своє суб`єктивне бачення вирішення проблеми, що не відповідає дійсності. Із нею намагалася провести конструктивний діалог, проте безрезультатно. Щодо викладачів, то були напружені моменти із Зеленянською та Святулою. Був конфлікт із ОСОБА_41 та ОСОБА_42 . Ці конфлікти виникли після 2010 року. Хто ініціював конфлікти не знає. Коли її призначили головою циклової комісії на неї були скарги. ОСОБА_43 називала сепаратисткою. 28.02.2018 під час засідання зборів не було психологічного тиску. На неї ОСОБА_1 також зводила наклепи, писала її прізвище із малої букви. Свідок ОСОБА_44 пояснила, що і з позивачкою немає неприязних відносин, вона була викладачем, працювали разом. Коли виникали конфлікти, то намагалися їх залагодити. Знає про конфлікт на хорі ОСОБА_42 та позивачки, вона була очевидцем конфлікту. Щодо виклику на засідання профкому, то вона цим не займається. Їй відомо про лікарняний ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_18 пояснив, що він із 2008 до 2017 року працював на посаді завідувача музикальним відділом. Студенти жалітися на Султанбагомаєву. Раніше зверталася ОСОБА_35 зі скаргою. Також із проханням перевести до іншого викладача зверталася ОСОБА_9 . Знає про конфлікти ОСОБА_1 із викладачами. Свідок ОСОБА_17 пояснила, що з 2010 чи 2011 року працює із позивачкою. Вона була свідком конфлікту, як ОСОБА_1 звинувачувала ОСОБА_45 за те, що та збирала кошти підтримати колег ОСОБА_8 , які виїжджали додому до Криму у 2014 році. Також на Султанбагомаєву жалілися студенти. У 2018 році було засідання профкому. До ОСОБА_1 були претензії, був конфлікт із ОСОБА_38 . ОСОБА_1 звинувачувала, що ніби під диктовку писалися заяви. Також вона звинувачувала у зборі коштів, хоча кошти на паливо для колядників не збиралися. Її викликав слідчий, та після того вона написала пояснення. Щодо звернення до директора, - то це колектив попросив директора не продовжувати контракт. Хтось підготував текст та колектив підписував. Свідок ОСОБА_46 пояснила, що вона викладач фізкультури. У профспілці вона із 2015 року. У неї добрі відносини із ОСОБА_1 . Вона чула скарги на останню, що та била дітей, що були конфлікти. Діти жалілися та не хотіли йти до неї на пари. Був конфлікт з приводу переведення ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_47 пояснила, що вона в.о голови профкому. Вона була свідком конфлікту ОСОБА_48 та ОСОБА_1 до 2014 року. У 2017-1018 році було засідання профкому із цього приводу. Також були звернення студентів щодо їх переведень та із цього приводу було засідання профкому. Також знає про конфлікт із ОСОБА_42 під час хору. Також було засідання щодо ОСОБА_49 за те, що остання збирала кошти для ОСОБА_8 , які виїздили в Крим. Всі конфлікти врегулювали. Свідок ОСОБА_50 пояснила, що вона пенсіонерка та ОСОБА_1 знає із 1988 року. Характеризує її як працьовиту та чесну, лише позитивно її характеризує. Вона завжди із студентами поводилася коректно, підбирала їм індивідуальну програму. Не було підвищення голосу до студентів. Вона не чула, щоб був конфлікт із Зеленянською. Голосні розмови то їх робочий процес. Не було такого, щоб Зеленянська плакала. Фактично ОСОБА_51 спровокувала суперечку. ОСОБА_52 поступила неправильно, збираючи кошти ОСОБА_8 , які виїжджаючи в Крим та казали жахливі речі. Зі ОСОБА_53 не було конфлікту. Щодо конфлікту із ОСОБА_54 , та про такий не чула. Щодо навчання, то це складний процес, який передбачає тактильний контакт викладача до пальців студента. Студенти, мають право перейти до інших викладачів і це звичайна практика. Коли була операція у позивачки, її студентів розподілили. ОСОБА_1 вболівала за студентів, запрошувала йти до неї додому готуватися безкоштовно. ОСОБА_1 не била студентів по пальцях. Все це видумки. Листа-звернення вона не бачила. Його не всі підписували. Про такий лист вона дізналася пізніше. Не було зборів колективу, де б розбирали поведінку ОСОБА_1 . ОСОБА_55 звільнили після тривалого лікування та колектив поступив неправильно. Підтверджує, що у коледжі щомісячно збирають кошти по 100 грн. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Рішення суду першої інстанції оскаржується ОСОБА_1 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 140 000 гривень, а тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні висловлювання містять недостовірну інформацію, є негативними по відношенню до позивачки, оскільки створюють у стороннього об`єктивного спостерігача її негативний образ як особи, яка вчиняє конфлікти, провокує до психологічної нестабільності, безпідставно звинувачує колег. Разом з тим, заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди до Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради» позивачка послалася на те, що інформація поширена ОСОБА_2 , як посадовою особою коледжу, тому коледж має нести відповідальність за дії свого працівника. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в її задоволенні з огляду на таке. Згідно із частинами першою-третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Встановивши, що відповідач ОСОБА_2 поширив недостовірну інформацію, яка призвела до порушення права позивачки на повагу до її честі, гідності та ділової репутації, та який діяв як член профспілкового комітету Бердичівського педагогічного фахового коледжу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що особисті немайнові права позивачки порушені та підлягають захисту шляхом визнання недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 31 травня 2018 року на засіданні профспілкового комітету працівників Бердичівського педагогічного коледжу: «у відношеннях із колегами викладач ОСОБА_1 створює конфліктні ситуації. За час роботи в коледжі ОСОБА_12 багаторазово провокувала до психологічної нестабільності колективу, безпідставними звинуваченнями колег». За змістом статті 36 Конституції України громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до статті 1 якого професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески. Згідно з статтею 12 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки, їх об`єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з`їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству. Відповідно до статті 14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Частиною четвертою статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Як уже зазначалось, професійні спілки у своїй діяльності незалежні від роботодавців, їм не підзвітні і не підконтрольні, самостійно організовують свою діяльність та проводять збори, що належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, що пов`язано з питаннями членства у громадській організації. Отже позивачем не надано доказів, що ОСОБА_2 , поширюючи недостовірну інформацію, виступав на засіданні профспілкового комітету від імені юридичної особи - Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради» під час виконання посадових (службових) обов`язків. Оскільки суд першої інстанції не встановив порушень прав позивачки діями Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж Житомирської обласної ради», який не має нести відповідальності за дії члена профспілкового комітету, тому немає й підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє аргументи ОСОБА_1 , наведені у апеляційній скарзі про те, що нею під час судового розгляду доведено, що ОСОБА_2 , яким поширено недостовірну інформацію, діяв від імені юридичної особи - Комунального закладу «Бердичівський педагогічний коледж» Житомирської обласної ради під час виконання ним посадових обов`язків. В апеляційній скарзі апелянт не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про помилковість висновків суду щодо відмови в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди. Інші доводи, наведені позивачкою в апеляційній скарзі, не стосуються предмету доказування й не містять інформацію щодо предмета доказування, а тому судом апеляційної інстанції не приймаються. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не містить аргументів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: М. В. Матківська І. В. Міхасішин