Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/9344/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/9344/24 пров. № А/857/10337/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довгої О.І. Запотічного І.І. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року (головуючий суддя Чуприна О.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Івано-Франківськ, у справі № 300/9344/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 12.12.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України пов`язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №272800 від 04 вересня 2024 року відображалися відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності навчання та визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до системи ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 ; зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у колонці "На підставі даних, що містяться у Єдині державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту"" відображалося значення "Так, не порушує". Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, яка полягає у не вжитті заходів по виправленню відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 за № 2145-VIII, ОСОБА_1 , у зв`язку з навчанням на денній формі здобуття освіти, за освітнім рівнем "магістр", спеціальності 014.07 "Середня освіта (Географія)" факультету природничих наук у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Зобов`язано Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 за № 2145-VIII, ОСОБА_1 , у зв`язку з навчанням на денній формі здобуття освіти, за освітнім рівнем "магістр", спеціальності 014.07 "Середня освіта (Географія)" факультету природничих наук у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. В задоволенні решти вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватись відповідним документом про вищу освіту. Позивач не завершував навчання за освітньо-професійним ступенем магістра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплом магістра, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму, оскільки був відрахований із навчального закладу. Отже, позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем магістра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту». При цьому суд вважав, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов`язання Міністерства освіти і науки України вжити заходів щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту", ОСОБА_1 у зв`язку з його навчанням на денній формі здобуття освіти, за освітнім рівнем "магістр", спеціальності 014.07 "Середня освіта (Географія)" факультету природничих наук у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року та в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Законом України «Про вищу освіту» вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Звертає увагу, що не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання. Позивач мав можливість продовжити здобуття рівня вищої освіти у спосіб поновлення до того самого або іншого закладу вищої освіти. Отже, відповідач уважає, що МОН України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також звертає увагу на те, що функції щодо внесення відомостей щодо здобувачів освіти покладено на суб`єктів освітньої діяльності та їх територіальні відокремлені структурні підрозділи. Натомість на МОН України покладено організаційні та контролюючі функції ведення ЄДЕБО, а на Державне підприємство Інфоресурс - технічні функції. Тобто МОН України виступає як розпорядник ЄДЕБО, тобто є суб`єктом, який уповноважений на ведення ЄДЕБО, а Державне підприємство Інфоресурс - як технічний адміністратор ЄДЕБО, що здійснює технічні функції з обслуговування електронної бази. Позивач подав відзив на вказану апеляційну скаргу вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної інстанції є безпідставними та висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що він здобуває освітній рівень магістра та має здобутий освітній рівень бакалавра, який є нижчим за рівнем, тому це не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, вимогам статті 242 КАС України не відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , свідченням чого є наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 03.03.2012 (а.с.54-55). Позивач закінчив у 2012 році Івано-Франківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №22 Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про що отримав атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 від 12.05.2012 (а.с.81). У 2017 році ОСОБА_1 закінчив Національний університет "Одеська юридична академія" здобув кваліфікацію: ступінь вищої освіти бакалавр напрям підготовки "правознавство" професійна кваліфікація "бакалавр юрист", що підтверджується копією диплома бакалавра серії НОМЕР_3 від 05.06.2017 (а.с.61). В подальшому, ОСОБА_1 зараховано до складу студентів на місця за кошти фізичних осіб 1 курсу факультету природничих наук за спеціальністю "Середня освіта (014.07 Географія)" денної форми навчання, освітній рівень магістр, що засвічується витягом з наказу №661 від 30.08.2024 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (а.с.109). Університет листом від 03.01.2025 за №2025-01-26/02/11 підтвердив обставину навчання позивача на 1 курсі денної контрактної форми навчання, освітній рівень магістр, спеціальності 014.07 "Середня освіта (Географія)" факультету природничих наук. Період навчання з 09.09.2024 по 30.12.2025 (а.с.49). На ім`я ОСОБА_1 04.09.2024 сформовано Довідку №272800 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (надалі по тексту також Довідка), у рядку якої "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту"", зазначено "Ні, порушує" (а.с.9). Позивач звертався до відповідача із заявою про внесення відомостей у коментовану довідку. У матеріалах адміністративної справи відсутня заява ОСОБА_1 до МОН, втім відповідачем не заперечується обставина звернення позивача, зокрема вказане також підтверджується відомостями з листа від 07.10.2024 за №3/7069-24 (а.с.7-8). Відповідач, розглянувши звернення позивача, листом від 07.10.2024 за №3/7069-24 повідомив останнього про те, що ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, а саме тому в довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено "Ні, порушує". Зазначено, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності. Вважаючи протиправними дії Міністерства освіти і науки України пов`язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №272800 від 04.09.2024 відображалися відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності навчання та протиправною бездіяльність МОН щодо невнесення змін до системи ЄДЕБО щодо позивача, заявник звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту свого порушеного права. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Частиною першою статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі-Закон № 3543-XII). Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560). Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна. Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО. Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». При цьому документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО. Як убачається з матеріалів справи, на ім`я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 04.09.2024 №272800, у графі цієї довідки На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено Ні, порушує. Отже, спірним у цій справі є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», у контексті застосування пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, а відтак правомірність формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО. Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України «Про освіту» (далі-Закон № 2145-VIII). Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти. Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту. Згідно частини другої статті 17 Закону № 2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом. Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій. Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII). Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва. Системний аналіз наведених норм права також дає підстави для висновку, що особа, яка вдруге навчається на тому самому рівні освіти незалежно від причин відрахування, не може вважатися такою, що здобуває наступний рівень освіти. Суд апеляційної інстанції вважає, що не завершення навчання на відповідному рівні вищої освіти з причин невиконання вимог навчального плану та наступний вступ на той самий рівень освіти свідчить про пролонгацію статусу здобувача відповідного рівня, проте не свідчить про намір такого здобувача отримати вищої освіти. Як встановлено судом першої інстанції, згідно з витягу з наказу №546 від 30.09.2022 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, абітурієнт ОСОБА_1 зарахований до складу студентів на місця, що фінансуються за кошти фізичних (юридичних) осіб, 1 курсу факультету туризму за спеціальністю 242 "Туризм" денної форми навчання, освітній рівень магістр (а.с.60). За заявою позивача від 31.08.2023 (а.с.74) наказом Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника №59/06-02-с від 31.08.2023 ОСОБА_1 , студента другого курсу Факультету туризм ОП "Туризмознавство" спеціальності 242 "Туризим" ОР магістр денної контрактної форми навчання, відраховано з 31.08.2023 за власним бажанням (а.с.73). Як убачається з витягу з наказу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника від 16.08.2023 за №522 ОСОБА_1 зарахований до числа студентів, на місця що фінансуються за кошти фізичних (юридичних) осіб, 1 курсу факультету математики та інформатики за спеціальністю 014.09 "Середня освіта (Інформатика)" денної форми навчання, освітній рівень бакалавр (а.с.91). Інформацією з листа Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника від 03.01.2025 за №2025-01-26/02/11 підтверджується, що позивача наказом від 30.06.2024 за №74/06-09-с відраховано з факультету математики та інформатики за спеціальністю 014.09 "Середня освіта (Інформатика)" денної форми навчання, освітній рівень бакалавр за академічну неуспішність у 2024 році (а.с.49). Після чого, ОСОБА_1 розпочав навчання на 1 курсі факультету природничих наук за спеціальністю "Середня освіта (014.07 Географія)" денної форми навчання, освітній рівень магістр, що засвічується витягом з наказу №661 від 30.08.2024 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (а.с.109). Отже, позивач не отримав ступеню магістра за спеціальністю 242 "Туризм" та за власним бажанням повторно вступив на навчання за освітнім рівнем магістра за іншою спеціальністю "Середня освіта (014.07 Географія)", при цьому перед цим ще вступав на навчання за освітнім рівнем бакалавр за спеціальністю 014.09 "Середня освіта (Інформатика)", тобто відмінною від спеціальностей на освітніх рівнях магістра. Так, колегія суддів апеляційного суду вважає, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня вищої освіти особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти, проте припинив навчання за власним бажанням, що на думку суду апеляційної інстанції свідчить не про намір такого здобувача отримати вищої освіти, а про бажання позивача тільки пролонгувати статус здобувача відповідного рівня. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку, що ніяким чином не пов`язано з реалізацією особою права на здобуття освіти. Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення враховує, що вимоги навчального плану за наслідком навчання позивачем у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за освітнім рівнем магістр за спеціальністю 242 "Туризим" ОР денної контрактної форми навчання за два семестри були виконані, проте позивачем не доведено перед судом наявності перешкод щодо відновлення навчання на другому курсі у закладі, з якого його було відраховано за власним бажанням, так само як і не доведено що така відмова послугувала підставою вступу до цього ж навчального закладу для здобуття освітнього рівня магістр за спеціальністю Середня освіта (014.07 Географія)" 122 «Комп`ютерні науки». Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи вищевикладені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено послідовність здобуття рівнів освіти, визначену ч. 2 ст. 10 Закону № 2145-VIII, оскільки позивач вже здобував освіту за аналогічним рівнем освіти, отримував необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти, а тому довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти сформована та видана правомірно, відтак дії Міністерства освіти і науки України, пов`язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти відобразилися відомості про порушення позивачем послідовності здобуття освіти (навчання) є правомірними. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивач здобуває освіту в непослідовному порядку, а інформація в довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено Ні, порушує, відповідає дійсності, а відтак суд першої інстанції висновки сформував за неповного з`ясування обставин у справі. Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким у задоволенні позову слід відмовити. Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі № 300/9344/24 скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний