Постанова 4857 № 300/7881/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7881/24 пров. № А/857/2075/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року (суддя Микитюк Р.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не зазначено), в адміністративній справі №300/7881/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив: У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0208682411 від 30 вересня 2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області поновити статус платника єдиного податку Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації з 30.09.2024 року. Відповідач не визнав позовних вимог. В суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення за № 0208682411 від 30.09.2024, зобов`язання до вчинення дій - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за № 0208682411 від 30.09.2024 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. Зобов`язано Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в реєстрі платників єдиного податку з 30.09.2024. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржене рішення суду прийняте внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що на підставі пп.191.1, 191.1.2 п.191.1 ст.19, пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України, відповідачем проведено камеральну перевірку щодо порушення позивачем умов застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами якої встановлено порушення п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст. 291 ПК України. Зокрема, відповідно до п.п.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України: не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої групи суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Тобто звертає увагу апелянт на те, що законодавцем визначено підстави, за наявності яких суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, а саме, які здійснюють діяльність з надання послуг поштового зв`язку, телефонного зв`язку (фіксованого з проводним та безпровідним доступом, рухомого), з надання іншим особам послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. Зазначає апелянт, що фізичні особи-підприємці, які подають заяву на реєстрацію платника єдиного податку із зазначенням КВЕДу класів: 61.10 - «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку», 61.20 «Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку», 61.30 «Діяльність у сфері супутникового електрозв`язку» та 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку» або провадять зазначені види діяльності, не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Оскільки, відповідно до реєстраційних та облікових даних платника податків, бази даних ДПС АІС «Податковий блок» основним видом діяльності Галайчука О.В. є КВЕД класу 61.90, тому позивач не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування. Наголошує апелянт на тому, що заборонено перебувати на спрощеній системі оподаткування суб`єктам господарювання юридичним особам, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. Вважає апелянт, що суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведених доводів відповідача, у зв`язку з чим порушив принципи закріплені у ст..2 КАС України. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 20.12.2024 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повністю. Позивач подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить подану Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області апеляційну скаргу на рішення суду від 20.12.2024 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включений до реєстру платників єдиного податку з основним видом діяльності за КВЕД: 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку. Також встановлено, що 09.09.2024 посадовою особою відповідача, на підставі п. 299.10, п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України, проведено перевірку щодо порушення умов застосування платником податку ОСОБА_1 спрощеної системи оподаткування, за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування №15895/09-19-24-11-09/ НОМЕР_1 (а.с.19). Зі змісту Акту №15895/09-19-24-11-09/3526809114 від 09.09.2024 видно, що перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України (здійснення діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання). Зазначено вид діяльності або невідповідність вимогам організаційно-правової форми: «61.90 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку». З вищенаведеними висновками Акту перевірки не погодився позивач та 13.09.2024 звернувся до відповідача ГУ ДПС в Івано-Франківській області з запереченням, за результатами розгляду якого висновок Акта перевірки від 09.09.2024 №15895/09-19-24-11-09/ НОМЕР_1 залишено без змін (а.с.20-21, 23-24). На підставі висновків Акту №15895/09-19-24-11-09/3526809114 від 09.09.2024 щодо порушення умов застосування платником податку спрощеної системи оподаткування, відповідачем ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено рішення № 0208682411 від 30.09.2024, яким виключено ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку (а.с.25). Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом першої інстанції вірно зазначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Глава 1 розділуПодаткового кодексу України регулює питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Згідно з пунктом 291.3 статі 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Також суд першої інстанції вірно врахував, що порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено ст.299 ПК України. Так, згідно з п.299.2 ст.299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Крім цього, абзацом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. Відповідно до п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності. Згідно з пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Суд звертає увагу на те, що аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділуПодаткового кодексу України можливе лише під час проведення перевірок. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Суд наголошує на тому, предметом спору у цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку. Так, з матеріалів справи, зокрема, зі змісту акта камеральної перевірки №15895/09-19-24-11-09/3526809114 від 09.09.2024 видно, що підставою прийняття відповідачем рішення № 0208682411 від 30.09.2024, про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, стали висновки про відсутність підстав перебування в реєстрі платників єдиного податку третьої групи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду зроблений у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. Тобто установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Суд апеляційної інстанції враховує, що рішення за № 0208682411 від 30.09.2024, про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, прийнято на підставі акта камеральної перевірки за №15895/09-19-24-11-09/3526809114 від 09.09.2024 щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, в ході якої використано інформацію, яка зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Суд першої інстанції також вірно зазначив, що предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів. Крім цього, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки. Зі змісту Акта камеральної перевірки від 09.09.2024 видно, що контролюючим органом надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої-третьої груп на спрощеній системі оподаткування. Наведена обставина дає підстави вважати, що перевірку проведено з підстав, не передбачених ст.75 ПК України, а саме, щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 09.09.2024 за №15895/09-19-24-11-09/3526809114, з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки. Єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформація, яка зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку. З огляду на викладене, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про правомірність оскаржуваного рішення прийнятого відповідачем за результатами камеральної перевірки. Отже, суд приходить висновку про те, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає до скасуванню. Враховуючи протиправність рішення №0208682411 від 30.09.2024, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача поновити позивача в реєстрі платників єдиного податку з 30.09.2024, тобто з дати виключення з цього реєстру з метою недопущення порушення права позивача та повернення його у становище, яке існувало до винесення протиправного рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до їх переоцінки та незгоди з ними, а тому є безпідставними. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року в адміністративній справі №300/7881/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. В. Кухтей