Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 750/13019/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/13019/25 Головуючий у 1 інстанції: Маринченко О.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Данилюк Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив скасувати постанову № 511 від 19.05.2025 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. З ст.210 КУпАП. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт стверджує, що позивач не є військовозобов`язаним, оскільки, він був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з засудженням за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України. При цьому, апелянт вказує, в матеріалах справи наявна копія паспорта позивача, у якому на 7 сторінці проставлена відмітка «НЕВІЙСЬКОВОЗОБОВ`ЯЗАНИЙ 12.09.2012». Також, на сторінці 22 військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 проставлена відмітка «НЕВІЙСЬКОВОЗОБОВ`ЯЗАНИЙ 12.09.2012». Апелянт зазначає, що паспорт і військовий квиток це основні документи громадянина, а тому, обидва ці документи підтверджують статус ОСОБА_1 - не військовозобов`язаний. Отже, на переконання апелянта, обов`язки перебування на військовому обліку на ОСОБА_1 не розповсюджуються. Крім того, апелянт вказує про пропуск відповідачем строку, встановленого статтею 38 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності 24 листопада 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 не прив`язаний до військомату; час взяття на облік відсутній. У копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 на сторінці 7 зазначено «невійськовозобов`язаний (а)». Також, у копії військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 на сторінці 22 міститься запис про те, що 12.09.2012 він взятий на військовий облік і цього ж дня знятий з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , «невійськовозобов`язаний (а)». Крім того, з копії військового квитка серії НОМЕР_1 слідує, що 14 травня 2025 року ОСОБА_1 було взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 . 14 травня 2025 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол № 511 про адміністративне правопорушення, згідно з яким, 14 травня 2025 року о 17 год. 00 хв. уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_5 було виявлено, що в умовах особливого періоду громадянин ОСОБА_1 у порушення вимог підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487), не перебуває на військовому обліку за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП. Громадянинові ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год. 30 хв. 19 травня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 , кабінет № 404, м. Чернігів. У графі «другий примірник протоколу отримав(ла)» наявний підпис особи, що притягається до адіміністративної відповідальності. 19 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 511 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17000 грн. Згідно змісту вказаної постанови, 14 травня 2025 року уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_5 було встановлено, що в умовах особливого періоду, всупереч положенням пункту 1.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Даний факт підтверджується даними, наявними в Єдиному електронному реєстрі військовозобов?язаних та резервістів «Оберіг», з якого слідує, що дані про військовозобов?язаного не прив?язані до жодного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Зважаючи на викладене, в умовах особливого періоду громадянин вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП. Не погоджуючись із постановою про адміністративне правопорушення, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Частиною 2 статті 1 вищевказаного Закону передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік, дотримання правил військового обліку. Згідно частин 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України. Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України. В силу вимог абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Так, статтею 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» врегульовано питання взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: 1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років: які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку; жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу; 2) на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; 3) на військовий облік резервістів: які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання. Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил. Також, частиною 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок 1487). Підпунктом 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку № 1487) визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності. За приписами частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно частини 3 1 статті 210 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 винесено постанову № 511 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. Згідно оскаржуваної постанови, 14.05.2025 року уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_7 було встановлено, що в умовах особливого періоду, всупереч положенням п. 1.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, гр. ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_8 . Зважаючи на вищевикладене, в умовах особливого періоду гр. вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП. В позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що, згідно вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.09.2011, він був засуджений за ч. 3 ст. 407 КК України. Також, позивач стверджує, що з 12.09.2012 року його було виключено з військового обліку, відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин. При цьому, позивач посилається на те, що в паспорті та у військовому квитку ОСОБА_3 проставлена відмітка «НЕВІЙСЬКОВОЗОБОВ`ЯЗАНИЙ 12.09.2012». З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне. Так, пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції, чинній станом на 12.09.2012, було передбачено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Відповідно до частини 3 статті 407 Кримінального кодексу України ( в редакції, чинній на момент винесення вироку), самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, - караються позбавленням волі на строк від двох до п`яти років. Згідно частини 3 статті 12 Кримінального кодексу України, злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Отже, злочин, передбачений частиною 3 статті 407 Кримінального кодексу України відноситься до злочинів середньої тяжкості. Крім того, як пояснив ОСОБА_1 в судовому засіданні, вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.09.2011, його було звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк один рік. Враховуючи вищезазначене, були відсутні підстави для виключення ОСОБА_3 з військового обліку на підставі пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як наслідок, він повинен був перебувати на військовому обліку. Крім того, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, у копії військового квитка позивача серії НОМЕР_1 на сторінці 22 міститься запис про те, що 12.09.2012 він був знятий з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак не зазначено на якій підставі, а не виключений з військового обліку. В свою чергу, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів прийняття уповноваженим органом рішення про виключення його з військового обліку. Щодо доводів апелянта про пропуск відповідачем строку, встановленого статтею 38 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, слід зазначити наступне. Так, апелянт зазначає, що Порядок № 1487 затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022, а тому, на переконання апелянта, у ІНФОРМАЦІЯ_7 , як у оператора АІТС "Оберіг", було достатньо часу вжити заходів задля приведення у відповідність облікового запису ОСОБА_1 і притягнення його до відповідальності у строки встановлені ст. 38 КУпАП, проте це зроблено не було. Положеннями частини 1 статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Відповідно до частини 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №511 від 14.05.2025, факт непербування ОСОБА_1 на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання виявлено уповноваженими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 14 травня 2025 року. Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення пов`язане з неперебуванням на військовому обліку, а тому, доводи апелянта про пропуск відповідачем строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необгрунтованими. Враховуючи вищевказане, позивачем не доведено протиправності оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_7 від 19 травня 2025 року № 511, а тому, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 286, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Кузьмишина О.М. Ключкович В.Ю.