Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/4876/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4876/25 пров. № А/857/36543/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року, головуючий суддя Чуприна О.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ГУПФУ в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплачувати пенсію за віком на загальних підставах, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 02.05.2025 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що з 09.01.2015 року перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, як отримувач пенсії за вислугу років, призначену відповідно статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року за №1788-XII (надалі по тексту також Закон №1788-XII). Досягнувши 60 річного віку позивач звернулась до Управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV (надалі по тексту також Закон №1058-IV). Як стверджує позивач, останній призначено пенсію за віком, втім при розрахунку розміру пенсійної виплати відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за три попередні роки (2017 рік) у розмірі 3764,40 гривень. Зазначила, що позивачу призначено іншу пенсію за іншим Законом, а тому підлягає врахуванню показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначення нового виду пенсії. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зарахування при обрахунку пенсії ОСОБА_1 показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, при призначенні 02.05.2025 року пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-ІV; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 02.05.2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показників середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2022-2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 19.12.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, та останній, як працівнику освіти призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII. Позивач 02.05.2024 року зверталась до відділу обслуговування громадян №10 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою в якій просила перерахувати пенсію. Орган пенсійного забезпечення рішенням №926060171279 від 09.05.2025 року провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 , здійснивши з 02.05.2025 року перехід з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону №1788-XII на пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV. Страховий стаж (повний) склав 38 років 02 місяців 14 днів, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ((458/100*12)*1) 0,038167. Розмір пенсії за віком (стаття 27) (14888,86*0, 038167) становив 5682,63 гривень, розмір пенсії з надбавками 6928,59 гривень (а.с.81). Як слідує зі змісту алгоритму розрахунку заробітку для обчислення пенсії, складеного Управлінням при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону №1788-XII на пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV, середній заробіток за три попередні роки для обчислення пенсії 2017 становить 3764,40 гривень (за 2014-2016 роки). Вважаючи неправомірними дії Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією у 2025 році, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було первісно призначено пенсію за вислугу років, згідно з Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV позивач звернулася вперше. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Згідно приписів ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії. Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. За призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше. Відтак, пенсія позивачу повинна була бути призначена на підставі положень ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV. Отже, при зверненні позивача, якому було призначено пенсію у порядку Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», мало місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення на підставі частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Враховуючи, що позивач отримував пенсію за вислугу років за нормами Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, тому при обчисленні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1788 відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки за призначенням пенсії відповідно до норм вказаного Закону позивач звернувся вперше. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у подібних правовідносинах в постановах від 05.07.2018 року (справа №565/645/17), 11.07.2019 року (справа №264/6292/16-а), від 15.08.2019 року (справа №521/9597/17), від 06.12.2019 року (справа №679/1000/17), від 17.01.2020 року (справа №591/5266/16-а). Таким чином, відповідачем протиправно зараховано при обрахунку пенсії показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 при призначенні з 02.05.2025 року позивачу пенсії за віком. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення. Відтак, вірним є висновок суду попередньої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №300/4876/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич