Постанова 4855 № 640/9521/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9521/22 Суддя (судді) першої інстанції: І.В. Тихонов ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Промекоінвест» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : Приватне підприємства «Промекоінвест» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 317383 від 23.12.2021 про застосування до Приватного підприємства «Промекоінвест» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000, 00 гривень за порушення абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позов обґрунтовано тим, що оскаржувану постанову винесено без проведення точного габаритно-вагового контролю (без зважування автомобіля), що виключає об`єктивну можливість визначення фактичного навантаження на здвоєну вісь автомобіля позивача. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року позовні вимоги - задоволено. Визнано протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23.12.2021 № 317383 про застосування до Приватного підприємства «Промекоінвест» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 гривень за порушення абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено ваговий контроль за результатами якого встановлено порушення норм, які зазначені в п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР України), а саме: навантаження на здвоєну вісь склало 18 040 кг при допустимій нормі 16 000 кг, що складає 12,75% перевищення параметрів від нормативу. На думку скаржника, оскільки зважування транспортного засобу здійснювалося виключно на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки про що свідчить свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки відповідно до п.11 Порядку 879, тому підстави для скасування спірної постанови - відсутні. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 28 жовтня 2025 року. У силу вимог частини першої статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Частиною другою наведеної статті передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2021 року посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку № 014607 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. За результатами проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено акт від 05.11.2021 № 323066 відповідно до якого за результатами проведеної перевірки виявлено порушення абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових обмежень від 10% до 20%, а саме навантаження на здвоєну вісь складає 18,04 тон, при допустимих 16 тон, що у відсотковому співвідношенні становить 12,75%. Вищезазначений акт рейдової перевірки складений на місці перевірки у присутності водія. Після оформлення акту перевірки, наданий водієві для підписання та надання письмових пояснень чи зауважень до акту. 05 листопада 2021 року водієм ОСОБА_1 надані пояснення, в якому зазначено, що перевізником вантажу згідно із накладної ТТН № 204 від 05.11.2021 являється ПП «Промекоінвест». Як наслідок, 23.12.2021 Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки стосовно суб`єкта господарювання ПП «Промекоінвест» винесено постанову № 317383 про застосування до адміністративного-господарського штрафу в сумі 17 000 гривень за порушення абзацу 15 частини першої ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки не складання та ненадання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю яка є ключовим доказом виявленого порушення у даній справі, відбулося з порушенням Порядку №1567 та вимог, передбачених наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, яким затверджено форму та зміст відповідної довідки, тому вказане свідчить про наявність підстав для скасування спірної постанови. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У відповідності до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція). Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу. Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19. Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. Згідно з пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. У відповідності до пункту 4 вказаного Порялку державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У свою чергу, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. У відповідності до пункту 22.5 Правил дорожнього руху Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. Аналіз наведених положень вказує на те, що п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи навантаження як для руху контейнеровозів так і для руху інших транспортних засобів та їх составів. За статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року №2862-IV «Про автомобільні дороги» (надалі - Закон №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. За правилами пунктів 15, 16, 18, 20 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. З аналізу вказаних положень Порядку №879 вбачається, що при здійсненні габаритно-вагового контролю здійснюється перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Також за змістом п.п.4, 5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю. Тобто, з приписів Порядку №879 та Порядку №1007/1207 вбачається, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю. Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена вищевказаним Порядком №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою. Однак, матеріали справи не містять доказів складання довідки щодо здійснення габаритно-вагового контролю, як це передбачено Порядком №1007/1207 із за значенням дати вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі, з відповідним підписом посадової особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, із скріпленою печаткою. Натомість, відповідачем до матеріалів справи надано лише талон зважування, в якому не зазначено місце здійснення габаритно-вагового контролю, відомості щодо марки та моделі автомобіля та у якому замість маси автомобіля зазначена сума. Вказані обставини свідчать про порушення відповідачем вимог Порядку №1567 та вимог Порядку №1007/1207, яким затверджено форму та зміст відповідної довідки. Відповідно, талон зважування від 05.11.2021 є недопустимим доказом у даній справі. При цьому, матеріали справи не містять доказів проведення повторного зважування транспортного засобу позивача, яке є необхідним у випадку порушення процедури первинного вимірювання. Так, згідно з положеннями Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» та Методики зважування, якщо під час первинного вимірювання зафіксовано порушення правил проїзду через вагову платформу або некоректну швидкість руху, оператор повинен негайно повідомити водія про необхідність повторного вимірювання та провести його в суворій відповідності до встановлених вимог. Відповідний акт перевірки не містять жодних даних про повторний процес вимірювання, що може свідчити про ігнорування контролюючим органом вимог щодо корекції можливих неточностей. Таким чином, посилання апелянта на те, що повторне зважування є виключно правом, що не було реалізоване під час проведення рейдової перевірки 05.11.2021 та жодним чином не свідчить про обов`язок посадових осіб Укртрансбезпеки проводити таке повторне зважування, є безпідставним та необґрунтованим. Щодо належного повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення транспортного законодавства слід зазначити наступне. Як свідчать матеріали справи, 14.12.2021 відповідачем направлено на адресу позивача: бульвар Слави, буд 8. прим. 8 місто Дніпро повідомлення про розгляду справи на 23.12.2021 у 10 год. 00 хв. хв у приміщенні Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезнеки, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська,

24. На підтвердження вказаних обставин було надано копію фіскального поштового чеку № 4900301902382 від 14.12.2021, втім такий чек не може братись до уваги, оскільки за наслідками тренінгу цього листа на веб-сайті національного оператора поштового зв`язку AT «Укрпошта» в мережі інтернет відомості про такий лист відсутні. У свою чергу, відповідач зазначені обставини не спростував, доказів дати повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900301902382 суду не надав. У постановах від 14.12.2023 у справі № 280/1426/20, від 21.12.2023 у справі №560/11763/22, від 06.06.2024 у справі № 340/1617/22 Верховний Суд прийшов до переконання, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. З урахуванням того, що вказане повідомлення направлено позивачу за 8 днів до розгляду справи, а на момент розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (23.12.2021) відповідач не пересвідчився про обізнаність позивача про розгляд справи щодо нього, вказане свідчить про факт неналежного повідомлення відповідачем суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про застосування до позивача адміністративного-господарського штрафу. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №317383 від 23.12.2021. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді О.М. Ганечко В.В. Кузьменко