Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/10946/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10946/25 Категорія:Головуючий у суді І інстанції: Завальнюк І. В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаСеменюка Г.В. суддів: Федусика А.Г. Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом представника Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в с т а н о в и В: 14 квітня 2025 року представник Дяченко О. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2015 по 14.03.2025, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.04.2019 виплаченої 14.03.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №420/10958/22; - зобов`язати нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.12.2015 по 14.03.2025, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.04.2019 виплаченої 14.03.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №420/10958/22. Обґрунтування позовних вимог полягає у такому. Так, у період з 13.01.2014 по 17.04.2019 ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 14.03.2025, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №420/10958/22, Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4053,39 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 17.04.2019 у загальній сумі 133872,84 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою. Проте, відповідач протиправно не виплатив компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 14.03.2025. Представник позивача вважає, що, згідно Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (далі Порядок №159), його довіритель має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року позов задоволено. Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 14.03.2025 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.04.2019, виплаченої 14.03.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №420/10958/22. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 14.03.2025 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.04.2019, виплаченої 14.03.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №420/10958/22. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі 420/10958/22 набрало законної сили 13.03.2024 на підставі постанови суду апеляційної інстанції. Таким чином, саме з 14.03.2024 (наступний день після набрання законної сили рішенням суду) у Військової частини НОМЕР_1 виник обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів. Отже, на думку скаржника, оскаржуване рішення суду в частині періоду з 01.12.2015 по 14.03.2024 є необґрунтованим та таким що прийняте при неправильному застосуванні наведених вище норм матеріального права. Сторона позивача не скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 17.04.2019 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.04.2019 №81 позивача з 17.04.2019 було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Водночас, при звільненні позивачу не було здійснено нарахування та виплату у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.04.2019, з огляду на що ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 по справі № 420/10958/22 позов задоволено частково та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 : нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, у розмірі 85927,84 грн., з урахуванням раніше виплачених сум; нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.04.2019 включно у загальній сумі 54 990,94 грн відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням раніше виплачених сум. 14.03.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі № 420/10958/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4053,39 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 17.04.2019 у загальній сумі 133872,84 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою. Зважаючи на нездійснення відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.12.2015 по день фактичної виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, проаналізувавши вимоги Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, виходив із того, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме: за період з 01.12.2015 по 14.03.2025 (по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання, пов`язані зі здійсненням виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульоване Законом №2050-ІІІ. Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. У розумінні Закону № 2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум. Як установлено матеріалами справи, на виконання рішення суду у справі №420/10958/22, позивачу 14.03.2025 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4053,39 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 17.04.2019 у загальній сумі 133872,84 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%. За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 набув право на компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь період затримки виплати з 01.12.2015 по 14.03.2025. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №200/15033/21 від 06 березня 2024 року. Доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 про те, що саме з 14.03.2024 (наступний день після набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі 420/10958/22) у суб`єкта владних повноважень виник обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, колегією суддів не приймаються, оскільки такі доводи суперечать правовій позиції Верховного Суду по справі №200/15033/21. Усталена практика Верховного Суду свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень повинен нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь період затримки виплати, тобто саме з того моменту, коли особа набула права на такі виплати, однак їх не отримала. Колегія суддів вважає, що набрання судовим рішенням законної сили, яким підтверджено право особи на отримання грошового забезпечення, не впливає на період виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. За таких умов, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом представника Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький