Постанова 4857 № 140/287/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/287/25 пров. № А/857/13727/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Матковської З.М., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №140/287/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції Мачульський В.В., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 07 березня 2025 року),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області №032450008871 від 24.12.2024; зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 01.07.2020 по 30.09.2024 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 03.11.2024. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач 06.11.2024 звернулась до територіального органу ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та долучила до неї пакет документів, які підтверджують стаж її роботи. За результатами розгляду звернення позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах в розмірі 2956,80 грн. з 03.11.2024 року (дати досягнення пенсійного віку).Однак, листом від 27.12.2024 року позивачу повідомлено про відмову у призначенні пенсії. ГУ ПФУ у Харківській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.12.2024 №032450008871, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи посилаючись на ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV. Також до пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 01.07.2020 року по 30.09.2024 року, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу, а саме згідно сплати внесків. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його неправомірним та таким, що не відповідає чинному законодавству і порушує його право на пенсійне забезпечення, оскільки у вказаний період страхувальник (роботодавець) ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» щомісячно здійснювало відрахування страхових внесків із заробітної плати позивача та сплачувало страхові внески за неї, а факт не зарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду за відсутності її вини, не є підставою для відмови у зарахуванні пільгового та страхового стажу за періоди роботи з липня 2020 по вересень 2024 року. За таких обставин, просила позов задовольнити. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №140/287/25 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №032450008871 від 24.12.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи за Списком №2 на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 01.07.2020 по 30.09.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок). Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт покликається на те, що страховий стаж становить 27 років 09 місяців 24 дні. Пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 09 років 00 місяців 24 дні. Вік позивача 55 років. До пільгового та страхового стажу роботи не зараховано період роботи згідно наданої пільгової довідки № 122 від 04.11.2024 року, з 01.07.2020 року по 30.09.2024 року, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу, а саме згідно сплати внесків. Враховуючи зазначене, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.12.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 06.11.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до ГУ ПФУ в Харківській області для вирішення питання про призначення пенсії. Так, 24.12.2024 ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення №032450008871 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, відповідно до підпункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу, а саме згідно сплати внесків. Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд виходив з того, що ефективним захистом прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень дійшов висновку зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зобов`язати зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи за Списком №2 на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 01.07.2020 по 30.09.2024 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції виходить із такого. Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV). Відповідно до статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. При цьому, згідно з пунктом б статті 13 Закону №1788-XII (в редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VІІІ), яким також внесені зміні до Закону №1788-XII набрав чинності з 01.04.2015. Статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Отже, після внесення 01.04.2015 змін до статті 13 Закону №1788-XII збільшено вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Норми статті 13 Закону №1788-XII у новій редакції узгоджувалися з положеннями пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти б-г статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти б-г статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, рішенням №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що застосуванню підлягають відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України). Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Також, Конституційний Суд зазначив: Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону №1058-ІV. При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) зазначив, що стаття 13, частина 2 статті 14, пункти б-г статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, відповідно до яких: …на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV. Таким чином, враховуючи викладене, застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти б-г статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах. Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Стаття 60 Закону №1788-XII встановлює пільги по обчисленню стажу (зарахування стажу роботи у подвійному розмірі) в деяких медичних закладах, а саме: - лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я; -у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД; -в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я; -у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я; -у психіатричних закладах охорони здоров`я / закладах з надання психіатричної допомоги. Суд встановив з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 07.07.1989 вбачається, шо позивач у період з 01.076.2020 по 30.09.2024 працювала на різних посадах на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», які відносяться до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2. Відповідно до відмітки у вищевказаній трудовій книжці позивача (сторінка 13) оспорюваний період стажу позивача відноситься до пільгового стажу за списком №2 на підставі наказу про проведення атестації робочих місць №25 від 24.01.2020 року. Таким чином, враховуючи, що норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" є діючими, а стаття 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає пільгові умови права на пенсію за віком, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку зарахувати в подвійному розмірі до загального стажу позивача пері-од роботи. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22. Щодо незарахування відповідачем 2 до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи позивача з 01.076.2020 по 30.09.2024, у зв`язку з несплатою підприємством страхових внесків, суд зазначає, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Вірно зазначено судом першої інстанції, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при призначенні пенсії позивача періодів його роботи. Відповідно до довідки про доходи ВП «Шахта «Бужанська» ДҐІ «Волиньвугілля» вбачається, що позивачу за періоди роботи з липня 2020 року по вересень 2024 року нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, з якої нараховувався та перераховувався (сплачувався) єдиний соціальний внесок, у повному обсязі. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану. За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №140/287/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін