Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/7647/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/7647/24 пров. № А/857/12639/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Матковської З.М., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 500/7647/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення (головуючий суддя першої інстанції Мандзій О.П., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 03 березня 2025 року),- В С Т А Н ОВ И В : ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту від 04.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка являється особою з інвалідністю II групи та у відповідності до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду рапорту від 04.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка являється особою з інвалідністю II групи та у відповідності до висновку лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є військовослужбовцем, проходить військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . 04.11.2024 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби відповідно до пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка являється особою з інвалідністю II групи та відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Однак позивачу у звільненні відмовлено, 24.11.2024 надано на ознайомлення рапорт з резолюцією та написом посадової особи "не долучено документи, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення". Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 500/7647/24 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні позивача з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути повторно рапорт від 04.11.2024 про звільнення з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини та прийняти відповідне рішення уповноваженою особою з врахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт покликається на те, що до рапорту старшого солдата ОСОБА_1 не додано достатніх документів, які дають підстави для задоволення рапорту про звільнення на підставі, вказаній у ньому. Крім того, до рапорту не додано акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Реалізуючи свої повноваження, передбачені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", помічником командира бригади з правової роботи Військової частини правомірно було зазначено про відсутність правових підстав для звільнення позивача із військової служби через ненадання необхідних документів, передбачених пп.26 п.5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454. Зауважує, що формальна невідповідність накладеної резолюції не може розглядатися як невчинення дій щодо розгляду рапорту позивача, адже фактично рапорт розглянуто і за результатами такого розгляду прийнято рішення про відмову у його задоволення, про що повідомлено військовослужбовця. Зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте на підставі неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . 04.11.2024 позивач звернувся до свого прямого командира із рапортом, зареєстрованим 07.11.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 за №14725/а, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби у запас на підставі пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ щодо необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико - соціальної експертної комісії чи лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а саме догляд за його матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи. До рапорту позивач додав: копію довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №250820 від 26.09.2023; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 від 25.10.2023; копію висновку №3811/4 від 09.08.2024; копію довідки №217 від 29.08.2024; копію заяви ОСОБА_2 №1464 від 26.06.2024; копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00046298851 від 01.08.2024; копію свідоцтва про розірвання шлюбу від 24.12.1984; копію свідоцтва про укладення шлюбу від 08.01.1985; копію паспорта ОСОБА_2 ; копію довідки ДП "Фаворит-1" №217 від 29.08.2024; копію свідоцтва про народження та копії свідоцтв про смерть. На адвокатський запит від 25.11.2024 листом від 13.12.2024 №4576 повідомлено, що вказаний рапорт розглянуто командуванням Військової частини НОМЕР_1 і за результатами такого розгляду прийнято рішення про відмову у його задоволенні у зв`язку з відсутністю правових підстав для звільнення позивача із військової служби. Також відповідачем надано належним чином засвідчену копію рапорту від 04.11.2024 із якої слідує, що помічником командира бригади з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 у рапорті зазначено "не долучено документи, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 ". Командиром Військової частини НОМЕР_1 надано відповідь на рапорт позивача від 04.11.2024 шляхом накладення резолюції "довести до військовослужбовця". Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що за наслідками розгляду рапорту позивача рішення по суті питання Військовою частиною НОМЕР_1 , яким надана оцінка підставам для звільнення останнього з військової служби, прийняте не було. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції виходить із такого. Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII. Відповідно до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Абзацом 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. З матеріалів справи вбачається, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час. Спір у даній справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008), яке визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Відповідно до пункту 12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 № 438/16454 і відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція). Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції). Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13. п.14.10 Інструкції). Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції. Відповідно до п.14.10 Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531). Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту. Відповідно до п.2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника). За правилами п.1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, який містить такі норми:

1. У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

2. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

3. Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

4. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

5. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

6. Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

9. Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби має відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби. Наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту. Рішення по суті рапорту (про задоволення рапорту чи відмову у його задоволенні) приймає посадова особа, визначена пп.2 п.225 Положення №1153/2008, зокрема командир бригади, у військовому званні полковника і вище. Як вже було встановлено вище, позивач звернувся до свого прямого командира із рапортом, зареєстрованим 07.11.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 за №14725/а, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби у запас на підставі пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ щодо необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико - соціальної експертної комісії чи лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а саме догляд за його матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи. Відмовляючи позивачу у звільненні його з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, помічник командира бригади з правової роботи у рапорті послався на відсутність документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 . Разом з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що за результатом розгляду рапорту позивача від 04.11.2024 командуванням Військової частини НОМЕР_1 надано відповідь на рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції "довести до військовослужбовця", що не відповідає вимогам до оформлення резолюції, визначених у додатку 1 до Порядку №531. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказана посадова особа не наділена повноваженнями приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця щодо його звільнення з військової служби. Не погодження рапорту позивача помічником командира бригади з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 не є остаточним рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Отже, за наслідками розгляду рапорту позивача рішення по суті питання Військовою частиною НОМЕР_1 , яким надана оцінка підставам для звільнення останнього з військової служби, прийняте не було. Належних доказів на підтвердження протилежного суду скаржником не надано. Колегія суддів констатує, що саме відповідач є суб`єктом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби за наслідком розгляду рапорту про звільнення з військової служби або надання мотивованої відмови в такому. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді. За своєю правовою природою бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була вчинити відповідно до вимог чинного законодавства. Колегія суддів констатує, що належні та допустимі докази того, що рапорт позивача розглянуто відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України в матеріалах справи відсутні і це позбавило позивача можливості належно захистити своє право на звільнення з військової служби. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача розглянути рапорт згідно вимог законодавства та прийняти мотивоване та обґрунтоване рішення за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків апеляційного суду, викладених у цій постанові. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які були б безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 500/7647/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін