Постанова 4856 № 240/23731/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/23731/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 08 грудня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2022 по 16.11.2022, з 26.12.2022 по 05.01.2023, 01.02.2023 по 03.03.2023, з урахуванням фактично виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2022 по 16.11.2022, з 26.12.2022 по 05.01.2023, 01.02.2023 по 03.03.2023, з урахуванням фактично виплачених сум. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2023 року №134, позивач був визнаний таким, що 12 травня 2023 року самовільно залишив військову частину, у зв`язку з чим йому припизупинено виплату грошового забезпечення. Згідно витягу із наказу командира окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 вересня 2023 року № 257-РС старшому солдату ОСОБА_1 з 16 червня 2023 року було призупинено військову службу у Збройних Силах України на підставі витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 16 червня 2023 року № 62023240020000700. Відповідно до довідки про обставини травми № 1/2035 від 30.11.2022 року, під час проходження військової служби, старший солдат ОСОБА_1 16.08.2022 отримав: Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої сідниці, грудної клітки зліва. Вибухова травма. Акубаротравма. Гострий двобічний посттравматичний перфоративний середній отит. Гостра двобічна сенсоневральна приглухуватість. ЗЧМТ. Струс головного мозку. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме: виконуючи бойове завдання в районі с. Білогірка Бериславського району Херсонської області у результаті ворожого мінометного обстрілу, під час відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні» та Захисту Батьківщини відповідно до Указу Президента України № 71/2022 від 24.02.2022 року "Про використання Збройних сил України та інших військових формувань". Поранення не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час отримання поранення перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет). Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Відповідно до довідки ВЛК № 6211, травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини та важкого ступеню. У зв`язку з отриманням бойового поранення (16.08.2022) ОСОБА_1 проходив лікування та перебував на стаціонарному лікуванні: - первинну медичну допомогу отримав 18.08.2022 року; - відповідно до виписки №11248 перебував на стаціонарному лікуванні з 12.09.2022 року по 28.09.2022 року; - відповідно до епікризу №2590/637 перебував на стаціонарному лікуванні з 28.09.2022 року по 17.10.2022 року; - відповідно до виписки №13030 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.10.2022 року по 02.11.2022 року; - відповідно до виписки №3720 перебував на стаціонарному лікуванні з 02.11.2022 року по 16.11.2022 року; - відповідно до виписки №5290 перебував на стаціонарному лікуванні з 26.12.2022 року по 05.11.2023 року; - відповідно до довідки №108 звертався до лікаря 11.01.2023 року; - відповідно до довідки №1069 перебував на стаціонарному лікуванні з 01.02.2023 року по 03.03.2023 року. Позивач надіслав заяву від 10.08.2023 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами, зокрема: нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , в повному розмірі в період з 16.08:2022 року по 03.03.2023, щомісячну доплату у вигляді підвищеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, передбаченою Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 р, з урахуванням фактично виплачених сум; виготовити та направити довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 у період з 06.04.2022 по теперішній час; надати витяги із наказів про вибуття (прибуття) у відпустку за станом здоров`я ОСОБА_1 . Відповідач надав відповідь від 09.12.2023, до якої було докладено виключно довідку про грошове забезпечення позивача. На адвокатський запит щодо стану розгляду попереднього адвокатського запиту із вимогою: вжити заходів щодо забезпечення розгляду та надання відповіді на адвокатський запит; повідомити командира військової частини НОМЕР_1 про обов`язок надати відповідь на адвокатський запит протягом 30 робочих днів з дня його отримання, надано відповідь від 16.10.2024, в якій надано Довідку про грошове забезпечення позивача та надало роз`яснення, що відповідно до пункту 15 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового: забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Враховуючи зазначене, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2023 №134 ОСОБА_1 з 12.05.2023 призупинено виплату грошового забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням місця несення служби. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення виплати додаткової винагороди в повному обсязі у спірний період, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Згідно з статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Із аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. Разом з тим, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а також у відпустках для лікування за станом здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини. Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. При цьому, підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини. В даному ж випадку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищевказані умови, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди позивачем дотримані та підтверджуються довідкою про обставини травми № 1/2035 від 30.11.2022 року. Зокрема, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач відповідно до довідки № 1/2035 від 30.11.2022 року за обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме: виконуючи бойове завдання в районі с. Білогірка Бериславського району Херсонської області у результаті ворожого мінометного обстрілу, під час відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні» та Захисту Батьківщини відповідно до Указу Президента України № 71/2022 від 24.02.2022 року "Про використання Збройних сил України та інших військових формувань". Поранення не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час отримання поранення перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет). Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Відповідно до довідки ВЛК № 6211, травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини та важкого ступеню. За періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 12.09.2022 по 16.11.2022, з 26.12.2022 по 05.01.2023, 01.02.2023 по 03.03.2023 позивачу не здійснювалась виплата додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168. Із медичних документів, які надані позивачем до матеріалів справи, встановлено, що позивач хворіє з серпня 2022 року, коли під час виконання бойового завдання потрапив під обстріл, діагнози хвороб, пов`язані, в тому числі, з отриманням позивачем травми. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень. Суд враховує, що сам по собі факт припинення стаціонарного лікування наслідків отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а потім його продовження в силу об`єктивних причин (ускладнення після завершення лікування тощо) не можуть бути підставою для позбавлення військовослужбовця права на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди у вказаних періодах. Відносно доводів апелянта про те, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою від 03.12.2024 року у цій справі, позивач є особою, яка самовільна залишила військову частину (дезертирувала) з лав Збройних Сил України, військову службу якої призупинено, а тому не являється військовослужбовцем, і як наслідок відсутні підстави для нарахування додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000 гривень, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки відповідно до пункту 15 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. В той же час, згідно витягу із наказу команидра військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2023 року №134, позивач був визнаний таким, що 12 травня 2023 року самовільно залишив військову частину, у зв`язку з чим йому припизупинено виплату грошового забезпечення. Водночас спірний період за який позивачу належало виплатити грошове забезпечення є період з 12.09.2022 по 16.11.2022, з 26.12.2022 по 05.01.2023, 01.02.2023 по 03.03.2023, тобто до самовільного залишення військової частини. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у період з 12.09.2022 по 16.11.2022, з 26.12.2022 по 05.01.2023, 01.02.2023 по 03.03.2023 позивачу повинно було бути нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, збільшену до 100000 грн. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.