Постанова 4851 № 520/20297/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2025 р. Справа № 520/20297/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/20297/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України третя особа Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 клопотання представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, третя особа - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень. У задоволенні клопотання в іншій частині вимог - відмовлено. Не погодившись зі спірним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 скасувати та ухвалити постанову про задоволення заяви у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що представником позивача надано докази, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн. 00 коп.: договір про надання правової допомоги № 1-19/06/2025 від 19.06.2025, додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 1-19/06/2025 від 19.06.2025, рахунок №1-19/06/2025 від 19.06.2025 за Договором про надання правової допомоги № 1-19/06/2025 від 19.06.2025; детальний розрахунок наданих послуг, акти приймання-передачі наданих послуг вір 10.09.2025, від 19.06.2025 до Договору про надання правової допомоги № 1-19/06/2025 від 19.06.2025. Вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що частина витрат у зв`язку із наданими послугами не підлягає відшкодуванню. Крім того, не погодившись зі спірним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 скасувати та ухвалити постанову якою у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при винесенні додаткового рішення судом першої інстанції не правильно застосовано ст. 134 та ст. 139 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши заяву, докази по справі, зазначає наступне. Судовим розглядом встановлено, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 р. у справі № 520/20297/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, третя особа - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Зобов?язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 12.09.2025 до суду першої інстанції надійшло клопотання представника позивача, в якому він просив: стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. 23.09.2025 до суду першої інстанції надійшли заперечення Військової частини НОМЕР_1 , в яких представник відповідача просив: відмовити у задоволенні клопотання про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. повністю. Задовольняючи частково заяву представника позивача, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р. Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції було подано наступні документи: договір про надання правової допомоги № 1-19/06/2025 від 19.06.2025, додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 1-19/06/2025 від 19.06.2025, рахунок №1-19/06/2025 від 19.06.2025 за Договором про надання правової допомоги № 1-19/06/2025 від 19.06.2025; детальний розрахунок наданих послуг, акти приймання-передачі наданих послуг від 10.09.2025, від 19.06.2025 до Договору про надання правової допомоги № 1-19/06/2025 від 19.06.2025, по зазначеним документам, позивачем здійснено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 1-19/06/2025 від 19.06.2025 м. Харків від 10 вересня 2025 року адвокатським бюро «Сергія Данило» були надані послуги позивачу відповідно до Додаткової угоди № 1 від 19.06.2025 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 1-19/06/2025 від 19.06.2025, а саме написання та подання до Харківського окружного адміністративного суду в рамках справи №520/20297/25 наступних документів:

1. Адміністративний позов до військової частини НОМЕР_4 , Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії від 29.07.2025;

2. Клопотання про витребування доказів від 29.07.2025;

3. Клопотання про вступ та ознайомлення із матеріалами справи від 06.08.2025;

4. Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження судовому засіданні з повідомленням сторін від 11.08.2025;

5. Клопотання про зміну позовних вимог від 11.08.2025;

6. Відповідь на відзив від 12.08.2025;

7. Клопотання про витребування доказів від 29.08.2025;

8. Заперечення на заяву про закриття провадження від 02.09.2025;

9. Клопотання про витребування доказів від 05.09.2025;

10. Клопотання про долучення витрат на правову допомогу;

11. Адвокатський запит до в/ч НОМЕР_4 від 19.06.2025;

12. Адвокатський запит до в/ч НОМЕР_4 від 19.06.2025;

13. Адвокатський запит до ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ЗСУ від 19.06.2025;

14. Адвокатський запит до в/ч НОМЕР_4 від 19.06.2025;

15. Адвокатський запит до в/ч НОМЕР_1 від 11.08.2025;

16. Адвокатський запит до в/ч НОМЕР_1 від 19.08.2025;

17. Адвокатський запит до Міністерства оборони України від 29.08.2025;

18. Адвокатський запит до в/ч НОМЕР_5 від 08.09.2025. Загальна вартість послуг з надання правничої допомоги складає 50000 грн. Надаючи оцінку документам, що надані з метою обґрунтування розміру понесених судових витрат на правничу допомогу у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, колегія суддів зазначає, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що в акті-приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 10.09.2025 наданих представником позивача, відсутній розрахунок часу витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, що унеможливлює встановити час, який адвокатом було витрачено на підготовку процесуальних документів, а відповідно і розрахунку вартості кожної послуги. Відповідач, стверджує, що такі документи не можуть стати належним підтвердженням як для відповідача, так і для суду, що правнича допомога є реальною, об`єктивною, а її розмір обґрунтований. Суд апеляційної інстанції з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, враховуючи ціну позову, обставини цієї справи та надані позивачем докази в їх сукупності та, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 в розмірі 8000 грн. Доводи апеляційних скарг спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 139, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 по справі №520/20297/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич