Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/19396/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2025 р.Справа № 520/19396/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., повний текст складено 10.11.25 року по справі № 520/19396/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить суд : змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21 із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області) провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 76% грошового забезпечення, з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, визначених у довідці Міністерства внутрішніх справ України від 20.08.2021 № 22/6-4838, з урахуванням раніше сплачених пенсійних сум, на стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 виплати з пенсійної заборгованості з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 224 354.62 грн. В обґрунтування вказаної заяви зазначив зокрема, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21 відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії, за результатами якого нараховано різницю в пенсії, але виплати цієї різниці не відбулося. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 задоволено заяву зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 520/19396/21. Змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 пенсійних виплат за період з грудня 2019 по червень 2022 у розмірі 224 354.62 грн. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимог заяви в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на виконання рішення суду у справі № 520/19396/21 за період з 01.12.2019 по 30.06.2022 нараховано різницю пенсії в розмірі 224 354.62 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень. Різницю в пенсії в розмірі 187.35 грн включено до виплатної відомості жовтня поточного року та профінансовано. Залишок невиплачених коштів після її перерахунку склала 224 167.27 грн. Враховуючи наведене, зазначає, що судом першої інстанції невірно визначена сума залишку невиплачених коштів на виконання рішення по справі № 520/19396/21. Вказує, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Зазначає, що планом доходів і видатків ГУ ПФУ в Харківській області на 2025 рік зі змінами, затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України 28.10.2025, видатки за рахунок коштів страхування: на виплату пенсій пенсійного загальнообов`язкового державного (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 9 552.9 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 10 221.3 тис грн; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 21 399.0 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 12 313.5 тис грн. .посилається на те, що змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Зазначає, що ГУ ПФУ в Харківській області в межах наданих повноважень, фактично виконало рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 по справі № 520/19396/21. Виконання у повному обсязі рішення суду неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Від позивача надійшла до суду заява про розгляд справи за його відсутності. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 20.08.2021 № 22/6-4838. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 76% грошового забезпечення, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, визначених у довідці Міністерства внутрішніх справ України від 20.08.2021 № 22/6-4838, з урахуванням раніше сплачених пенсійних сум. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21 набрало законної сили : 10.02.2022. Відповідно до розрахунку ГУ ПФУ в Харківській області за період з грудня 2019 по червень 2022 невиплачена сума пенсії заявника після її перерахунку на підставі рішення суду у даній справі склала 22 4354.62 грн. Вказана сума різниці пенсії обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Вважаючи, що наявні правові підстави для зміни способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21, позивач подав до суду відповідну заяву. Задовольняючи заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано рішення суду, яке набрало законної сили, щодо перерахунку пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням. З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність доказів повного виконання ГУ ПФУ в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21, суд прийшов до висновку про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 29-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України. Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21. Частиною 2 ст. 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон України № 1404-VIII) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон України № 4901- VI) та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №

845. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України № 4901- VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Статтею 7 Закону України № 4901- VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024). Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника». Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 20.08.2021 № 22/6-4838. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 76% грошового забезпечення, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, визначених у довідці Міністерства внутрішніх справ України від 20.08.2021 № 22/6-4838, з урахуванням раніше сплачених пенсійних сум. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21 набрало законної сили : 10.02.2022. Відповідно до розрахунку ГУ ПФУ в Харківській області за період з грудня 2019 по червень 2022 невиплачена сума пенсії заявника після її перерахунку на підставі рішення суду у даній справі склала 22 4354.62 грн. Вказана сума різниці пенсії обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Отже, рішення суду у справі № 520/19396/21 ГУ ПФУ в Харківській області виконано лише в частині здійснення позивачу з 01.12.2019 перерахунку пенсії у розмірі 76% грошового забезпечення, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, визначених у довідці Міністерства внутрішніх справ України від 20.08.2021 № 22/6-4838. Тобто, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21, що набрало законної сили 10.02.2022, не виконується у повному обсязі вже понад два роки. Тож, враховуючи вимоги ч. 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону України № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), колегією суддів встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області недоотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 22 4354.62 грн. Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Отже, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що на виконання рішення суду у справі № 520/19396/21 за період з 01.12.2019 по 30.06.2022 нараховано різницю пенсії в розмірі 224 354.62 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень, а різницю в пенсії в розмірі 187.35 грн включено до виплатної відомості жовтня поточного року та профінансовано, тому залишок невиплачених коштів після її перерахунку склала 224 167.27 грн, колегія суддів зазначає наступне. На підтвердження вказаних обставин відповідач долучив до апеляційної скарги витяг з виплатної відомості та витяг з пенсійної справи. Дослідивши надані документи, колегія суддів вказує, що витяг з виплатної відомості та витяг з пенсійної справи не містять відомостей про виплати нарахованих сум (187.35 грн) , у зв`язку з чим, суд не може встановити, чи дійсно зазначені суми були виплачені позивачу на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 520/19396/21. Також, колегія суддів зазначає, що вказаний витяг не надавався до суду першої інстанції під час розгляду справи та не був предметом дослідження в якості доказів судом першої інстанції при розгляді заяви. Нові докази, в силу приписів ч. 4 ст. 308 КАС України можуть бути враховані лише у виняткових випадках, в свою чергу апелянт не надав доказів неможливості подання витягу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 520/19396/21. Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно). Отже, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на виплату пенсії. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Водночас суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів. Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи відповідача, що стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу у справі слід залишити без змін. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 по справі № 520/19396/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий