Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/37644/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2025 р.Справа № 520/37644/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., повний текст складено 30.10.25 по справі № 520/37644/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Качанівська виправна колонія (№54)" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду подано заяву від 08.10.2025 про зміну способу виконання рішення у справі №520/37644/23 в частині щодо: «зобов`язання Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 жовтня 2021 року по 19 липня 2022 року у розмірі 64 840 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок) гривень 44 копійки, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів), та за період з 20 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 65 791 (шістдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто одна) гривня 69 копійок, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів)», шляхом стягнення з Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 жовтня 2021 року по 19 липня 2022 року у розмірі 64 840 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок) гривень 44 копійки, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів), та за період з 20 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 65 791 (шістдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто одна) гривня 69 копійок, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів). В обґрунтування заяви зазначено, що на виконання рішення суду у справі №520/37644/23 Державною установою «Качанівська виправна колонія №54» здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача, разом з тим виплати здійснені не були в підстав відсутності необхідного бюджетного фінансування установи. Таким чином, після проведення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у відповідності до рішення суду, сума перерахунку складає за період з 01 жовтня 2021 року по 19 липня 2022 року - 64840 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок) гривень 44 копійки, за період з 20 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 65 791 (шістдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто одна) гривня 69 копійок. Заявником вбачається факт невиконання рішення у повному обсязі та наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим, та відповідно обумовило необхідність для звернення до суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 залишено без задоволення заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та ухвалити постанову про задоволення заяви, поданої в порядку ст.378 КАС України. В обґрунтування зазначає, що на виконання рішення боржник повідомив сторону стягувача про факт часткового виконання рішення суду у справі №520/37644/23 в частині нарахування сум та визначення до виплати 47 240,27 грн по грошовому забезпеченню, 64840,44 грн по сумам в порядку ст.117 КЗпП за період з 01.10.2021 по 19.07.2022, 65 791,69 грн по сумам в порядку ст.117 КЗпП за період за період з 20.07.2022 по 19.01.2023. Однак, боржник в частині виплати нарахованих сум вказав, що не є розпорядником коштів, відтак, до відповідного розпорядника ним складено низку заявок на виділення коштів. При цьому, станом на теперішній час такі кошти боржникові не виділено та рішення залишається невиконаним в частині сплати нарахованих сум. Про зазначене боржник також повідомив державного виконавця. Посилається на те, що з моменту відкриття виконавчих проваджень 26.02.2025, рішення залишається невиконаним, а строк на його виконання за ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» сплив. Зазначає, що в даному випадку наявні підстави, передбачені ст.378 КАС України для зміни способу виконання рішення, оскільки процес невиконання рішення зобов`язального характеру вже триває значний період, численні заявки на фінансування, котрі складаються боржником до розпорядника коштів, залишаються невиконаними та боржник не надав доказів, чи насправді такі заявки були ним направлені розпоряднику коштів, то у державного виконавця в силу ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» виникають підстави для вчинення таких виконавчих дій, як накладення на боржника штрафів та закінчення виконавчого провадження згідно п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Також позивач просив судове засідання по справі провести без участі позивача та його представника. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №520/37644/23 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Качанівська виправна колонія № 54» щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 01.10.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано Державну установу «Качанівська виправна колонія № 54» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: - з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, - з 01.01.2021 по 01.10.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано Державну установу «Качанівська виправна колонія № 54» здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 02.10.2021 по 01.04.2022. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 апеляційну скаргу Державної установи «Качанівська виправна колонія № 54» задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі №520/37644/23 - змінено, викладено абзац 4 резолютивної частини рішення в такій редакції: «Зобов`язати Державну установу «Качанівська виправна колонія №54» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 жовтня 2021 року по 19 липня 2022 року у розмірі 64 840 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок) гривень 44 копійки, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів), та за період з 20 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 65 791 (шістдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто одна) гривня 69 копійок, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів)». В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі №520/37644/23 залишено без змін. 17.02.2025 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання до 05.02.2028. 26.02.2025 старшим державним виконавцем Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77321782 на підставі виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/37644/23 про : «Зобов`язання Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 жовтня 2021 року по 19 липня 2022 року у розмірі 64 840 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок) гривень 44 копійки, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів), та за період з 20 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 65 791 (шістдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто одна) гривня 69 копійок, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів)». Також старшим державним виконавцем Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 26.02.2025 винесено постанови ВП №77321782 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. 06.03.2025 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов лист від Державної установи «Качанівська виправна колонія № 54», в якому зазначено, що відповідно до підпункту 9 пункту 2.6. «Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №333 від 12.03.2012, видатки на виконання судових рішень та відшкодування судових витрат проводиться за кодом економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні видатки». Відповідно до поточного річного кошторису загального фонду Державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» на 2025 рік видатки за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» відсутні. Оскільки державна установа «Качанівська виправна колонія (№ 54)» є бюджетною неприбутковою організацією, що фінансується за рахунок державного бюджету України, адміністрація державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» звернулась Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, що є розпорядником вищого рівня щодо сприяння у виділенні кошторисних призначень для виконання вищезазначених виконавчих документів. Таким чином, адміністрацією державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» було вжито усі можливі на даний час заходи для виконання рішення суду. Вказано, що вимоги виконавчих документів будуть виконані одразу після виділення відповідних бюджетних призначень за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у необхідному обсязі. 20.05.2025 Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції прийнята вимога державного виконавця у ВП №77321782, в якій останній просить повідомити протягом 3 робочих днів про виконання рішення суду у справі № 520/37644/23 (надати відповідні копії документів). У разі невиконання в повному обсязі зазначеного рішення суду, повідомити державного виконавця про вжиті заходи та надати підтверджуючі документи. 26.05.2025 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на вимогу від 20.05.2025, надійшов лист від Державної установи «Качанівська виправна колонія № 54», в якому зазначено, що відповідно до підпункту 9 пункту 2.6. «Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012, видатки на виконання судових рішень та відшкодування судових витрат проводиться за кодом економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні видатки». Відповідно до поточного річного кошторису загального фонду Державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» на 2025 рік видатки за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» відсутні. Оскільки державна установа «Качанівська виправна колонія (№ 54)» є бюджетною неприбутковою організацією, що фінансується за рахунок державного бюджету України, адміністрація державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» звернулась Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, що є розпорядником вищого рівня щодо сприяння у виділенні кошторисних призначень для виконання вищезазначених виконавчих документів. Таким чином, адміністрацією державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» було вжито усі можливі на даний час заходи для виконання рішення суду. Вказано, що вимоги виконавчих документів будуть виконані одразу після виділення відповідних бюджетних призначень за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у необхідному обсязі. Також, листом Державної установи «Качанівська виправна колонія № 54» від 04.07.2025 відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено, що вимоги виконавчого провадження № 77321782 від 26.02.2025 за виконавчим листом №520/37644/23 від 17.02.2025 стосовно ОСОБА_1 було виконано частково, що підтверджується копіями платіжних доручень від 26.06.2025 №287, №288, №289. Розглянувши надані боржником документи, державний виконавець дійшов висновку, що на теперішній час рішення суду боржником не виконано в повному обсязі. Вважаючи, що наявні правові підстави для зміни способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі №520/37644/23, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції звернулось до суду з заявою. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача. Суд зазначив, що обраний спосіб відновлення порушених прав позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов`язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18). Також, суд зазначив, що матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок неможливості виконання рішення суду в добровільному порядку. Доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що рішення суду в даній справі неможливо виконати без зміни способу та порядку його виконання, матеріали справи не містять. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, з наступних підстав. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України. Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі №520/926/21. Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України. Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Неможливість виконання рішень зобов`язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Така обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального законодавства, викладений в постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18. Так, у постанові від 24.12.2014 у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення. Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі №456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а. Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а. Колегія суддів зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі №520/37644/23, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025, зокрема, зобов`язано Державну установу «Качанівська виправна колонія №54» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 жовтня 2021 року по 19 липня 2022 року у розмірі 64 840 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок) гривень 44 копійки, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів), та за період з 20 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 65 791 (шістдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто одна) гривня 69 копійок, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів). Судом встановлено, що у червні 2025 року відповідачем частково погашено борг за виконавчим провадженням №77321782, а саме: - 13929,10 грн - перерахунок частково середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні згідно рішення суду по справі №520/37644/23 (платіжна інструкція №289 від 26.06.2025); - 904,49 грн - військовий по середньому заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні згідно рішення суду по справі №520/37644/23 (платіжна інструкція №288 від 26.06.2025); - 3256,16 грн - податок з доходів фізичних осіб по середньому заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні згідно рішення суду по справі №520/37644/23 (платіжна інструкція №287 від 26.06.2025). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється виплачувати позивачу борг за виконавчим провадженням №77321782 в повному обсязі, проте виплата таких коштів здійснюється за рахунок відповідних надходжень з Державного бюджету України на фінансування вказаних видатків. Відповідачем вчинено дії з метою замовлення коштів із Державного бюджету України для виплати позивачу на виконання зазначеного вище судового рішення і при надходженні цих коштів вони будуть виплачені позивачу. Натомість, у заяві про зміну способу чи порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду не вказано, які обставини ускладнюють виконання рішення суду, враховуючи, що боржник - Державна установа «Качанівська виправна колонія № 54», не відмовляється виконувати рішення суду у справі №520/37644/23 та частково погасив борг за виконавчим провадженням №77321782. Колегія суддів зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень. Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 340/6875/21. Водночас, заявником та позивачем не надано доказів, які б вказували на ускладнення або неможливість виконання судового рішення. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості грошового забезпечення не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18. Щодо посилань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на частину 3 статті 378 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Суд зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 520/37644/23 не стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг. Спірним в рамках даної справи було, зокрема, проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 жовтня 2021 року по 19 липня 2022 року у розмірі 64 840 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок) гривень 44 копійки, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів), та за період з 20 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 65 791 (шістдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто одна) гривня 69 копійок, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів), відтак, положення частиною 3 статті 378 КАС в частині зміни порядку виконання судового рішення не розповсюджується на спірні правовідносини. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України. Також колегія суддів звертає увагу, що КАС України передбачені додаткові процесуальні механізми, які спрямовані на гарантування реалізації положень статті 129-1 Конституції України, згідно з якими судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у порядку статей 382, 383 КАС України. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №520/37644/23 не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Також, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 520/37644/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко