Постанова Львівський апеляційний суд № 944/4472/25

Справа № 944/4472/25 Головуючий у 1 інстанції: Кондратьєва Н. А. Провадження № 33/811/1737/25 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Грабовець Сергія Валерійовичана постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 18.08.2025 року о 01 годині 30 хвилин в смт. Шкло, вул. Центральна, 10 Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Tesla Model 3» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, зокрема: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Грабовець С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підстві п. 1 ст. 247 КУпАП. Крім того, просить викликати в судове засідання та допитати у якості свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що у судове засідання 15.10.2025 року не з`явився через перебування на лікарняному, про що подав суду відповідне клопотання з проханням відкласти розгляд справи. Вказує, що про існування постанови суду дізнався лише 17.10.2025 року, яку отримав на електронну пошту. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів та без надання їм належної оцінки. Звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП було складено в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не на місці події, зазначеній у протоколі АДРЕСА_1 . Вказує, що єдиним наданим доказом нібито керування ОСОБА_1 транспортним засобом є короткий відеофрагмент тривалістю кілька секунд, проте зазначений відеозапис не відповідає часу, вказаному у протоколі, не відповідає місцю події, крім того, не зафіксовано моменту керування автомобілем. Зазначає, що в процесі спілкування поліцейські не озвучили жодних ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння, а лише хотіли доставити в ІНФОРМАЦІЯ_2. Стверджує, що пропозиція працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння мала суто формальний характер, оскільки на момент її висловлення ОСОБА_1 вже перебував у фактичному затриманні та був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2. Вказує, що працівники поліції самі повідомили, що виїзд до медичного закладу неможливий, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку і не може залишити приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Габовець С.В., в чергове, у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлялися належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило. Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство. У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка її подала, а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі. За наведеного, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за їх відсутності, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду справи. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 18.08.2025 року серії ЕПР1 № 416428; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 18.08.2025 року у зв`язку із наявністю ознак алкогольного сп`яніння; рапортом інспектора ВРПП Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області від 18.08.2025 року; відеозаписом. Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України. З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапис містить відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Крім того, поведінка ОСОБА_1 , яка зафіксована відеозаписом вказує, що він повністю усвідомлював вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, розумів ситуацію у якій опинився, однак зайняв тверду позицію щодо відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 та з достатньою повнотою підтверджує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 , під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права. Посилання апелянта на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП було складено в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не на місці події зазначеній у протоколі, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки положення КУпАП не містять обов`язкових вимог щодо місця складання протоколу про адміністративне правопорушення. Посилання апелянта на той факт, що відеозапис не відповідає часу, вказаному у протоколі, не можуть бути підставою звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, оскільки вказане не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на відео не зафіксовано моменту керування автомобілем, то апеляційний суд звертає увагу на таке. Із долученого до матеріалів справи відеозапису, а саме 01760@2025081803534310, вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Таким чином, аргументи апелянта щодо сумнівів про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність. Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. Тому підстав для скасування постанови судді Яворівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: поновити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Грабовець Сергію Валерійовичу строк апеляційного оскарження постанови судді Яворівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року. Постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Грабовець Сергія Валерійовича- без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф.Романюк