Постанова 4813 № 495/2282/23

Номер провадження: 22-ц/813/4818/25 Справа № 495/2282/23 Головуючий у першій інстанції Анісімова Н. Д. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.10.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В., за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини та стягнення пеню за прострочення сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради про визначення способу у спілкуванні з малолітніми дітьми та їх вихованні, встановив: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом, який згодом уточнила та остаточно просила збільшити розмір аліментів визначений рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2017 року, по справі №495/3804/17 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі до 3 000 грн щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з часу набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 476 890,27 грн. Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі від якого мають малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 від 23.08.2017 року. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2017 року (справа №495/3804/17) з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 22.05.2017 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.10.2017 року (справа №495/7111/17) з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 14.09.2017 року та до досягнення дитиною повноліття. На час подання цього позову прізвище позивачки після одруження змінено, на « ОСОБА_6 ». Відповідач, як батько самоусунувся від виховання дітей та взагалі не приймає участі у їх духовному, моральному і фізичному розвитку, має змогу та повинен приймати участь в утриманні дітей. На цей час, з врахуванням збільшенням цін та потреб малолітньої доньки ОСОБА_7 , у зв`язку із її розвитком, не вистачає встановленого вказаним вище судовим рішенням розміру аліментів на її утримання, навіть на третину реальних витрат, які здійснює позивачка щомісяця. Крім того, оскільки станом на 31.12.2022 року заборгованість відповідача щодо сплати аліментів становила 34 593,48 грн, станом на 31.01.2023 35 593,48 грн, станом на 28.02.2023 року 35 593, 48 грн, станом на 31.03.2025 року 33 093,48 грн та станом на 30.04.2023 року 26 093,16 грн, позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період 30.09.2017 по 04.2023 року, у розмірі 476 890,27 грн, згідно наведеного в уточненому позові розрахунку. У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просив визначити спосіб у спілкуванні з малолітніми дітьми та їх вихованні: - перші три місяці після набрання рішення суду чинності батько дітей ОСОБА_2 двічі на тиждень має відвідувати дітей та проводити з ними зустрічі у присутності матері за місцем її проживання або в місцях масового відпочинку (парки, кафе, дитячі майданчики тощо); - в подальшому, після спливу трьох місяців після набрання рішення суду чинності встановити наступний графік участі батька дітей ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітній дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , двічі на тиждень: вівторок та четвер з 16:00 год. до 18:00 год; - один раз на два тижні проводити зустрічі з дітьми за адресою свого проживання, із ночівлею, починаючи з 19.00 год. п`ятниці та до 15:00 год. неділі поспіль та відвідувати з дітьми місця загального відпочинку; - під час літніх та зимових канікул батько ОСОБА_2 має право на участь у спілкуванні та вихованні дітей шляхом сумісного проводження часу з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , десять днів поспіль, в тому числі з можливістю поїздок на відпочинок: курорт, санаторій, тощо. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що після припинення шлюбних відносин між сторонами ОСОБА_1 перервала зв`язок між ним та дітьми, не надає можливості спілкуватися, відвідувати, телефонувати дітям та брати участь у їх житті та вихованні. Довгий час він не міг дізнатись де перебувають діти та які навчальні заклади відвідують. Так, про місце навчання донька та дитячий садок, який відвідує син, позивач дізнався лише з тексту позову ОСОБА_1 , яка після його спроб зустрітись з дітьми біля відповідних навчальних закладів, заборонила йому, як батьку у спілкуванні з дітьми. Не погоджуючись з діями позивачки за первісним позовом, ОСОБА_2 звернувся до служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради із заявою щодо визначення порядку спілкування з дітьми, а також 11.04.2023 року подав скаргу на протиправні дії матері щодо створення перешкод у спілкуванні з дітьми. При цьому наголошує, що має велике бажання виховувати своїх дітей, спілкуватися з ними, віддаючи своє тепло і батьківську любов та є свідомим громадянином, який розуміє свій батьківський обов`язок. Жодних обставин, які б давали підстави вважати, що спілкування позивача із дітьми спричинить шкоду дітям не існує. Створення позивачкою перешкод відповідачу у спілкуванні із дітьми порушує не тільки його права як батька, а в першу чергу порушує права та суперечить інтересам дітей. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Збільшено розмір аліментів визначений рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2017 року, справа №495/3804/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , аліментів в розмірі 1000 гривень щомісячно та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з часу набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20680 грн. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено наступний порядок спілкування батька ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : 1. перші три місяці після набрання рішення суду чинності батько дітей ОСОБА_2 двічі на тиждень має відвідувати дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та проводити з ними зустрічі у присутності матері за місцем її проживання або в місцях масового відпочинку (парки, кафе, дитячі майданчики тощо); 2. в подальшому, після спливу трьох місяців після набрання рішення суду чинності, встановлено наступний графік участі батька дітей ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітній дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : - двічі на тиждень: вівторок та четвер з 16.00 год. до 18.00 год.; - під час літніх та зимових канікул батько ОСОБА_2 має право на участь у спілкуванні та вихованні дітей шляхом сумісного проводження часу з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без присутності матері тільки на території міста Білгород-Дністровський. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом вимог процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2025 року у частині стягнутої пені та визначеного порядку спілкування з дітьми скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 476 890,27 грн; визначити наступний порядок спілкування батька ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : у суботу з 10:00 год. до 13:00 год. двічі на місяць в місцях дитячих розваг у присутності матері; стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Скаргу обґрунтовано тим, що судом не було проведено жодного судового засідання, що унеможливило доведення певних обставин якими обґрунтовується позов, при цьому суд помилково розрахував розмір пені за заборгованість зі сплати аліментів, а мотиви з яких виходив суд визначаючи спосіб участі батька у вихованні дітей та щодо відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу рішення суду є незрозумілим. Учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, із заявами про відкладення розгляду справи не зверталися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. У відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже предметом апеляційного перегляду є рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2025 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та позовних Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає не у повній мірі, з огляду на таке. Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів, суд виходив з того, що відповідач нерегулярно сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , в результаті чого по виконавчому провадженню утворилась заборгованість, яка станом на 30.04.2023 рік становить 26 093, 16 грн, проте наведений ОСОБА_1 розрахунок заборгованості є помилковим. Так, згідно розрахунку здійсненого судом, пеня за несвоєчасну сплату ОСОБА_2 аліментів складає 20 680 грн. Визначаючи порядок спілкування батька ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , суд виходив з віку дітей (7 та 9 років), їх режиму дня, часу навчання та відпочину, стану здоров`ї, необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дітей та того, що батько, який проживає окремо від малолітніх дітей має право на особисте спілкування з ним, та таке не перешкоджає нормальному розвиткові дітей. Щодо таких висновків суду апеляційний суд зауважує про таке. Судом першої інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини. З 06.04.2014 року по 12.09.2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.10.2017 року, справа №495/7111/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 14.09.2017 року та до досягнення дитиною повноліття, яке перебуває на виконанні у Білгород-Дністровському відділі державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), виконавче провадження №55241862. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2017 року, справа №495/3804/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 22.05.2017 року та до досягнення дитиною повноліття,яке перебуває на виконанні у Білгород-Дністровському відділі державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). 08.10.2021 року, у зв`язку з укладенням шлюбу, ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». 30.08.2017 року на виконання рішення суду від 16.08.2017 року про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видано виконавчий лист №495/3804/17, який перебуває на виконанні у Білгород-Дністровському відділі державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.04.2023 року борг зі сплати аліментів ОСОБА_2 у виконавчому провадженні, з виконання виконавчого документа №495/3804/17, складає 26 093,16 грн. Відповідно до розрахунку здійсненого судом, пеня, починаючи з вересня 2017 року по квітень 2023 року складає 20 680,00 грн. При цьому, з наведеного у мотивувальній частині рішення розрахунку убачається, що вираховуючи суми пені по аліментам за кожен місяць, суд першої інстанції розрахував заборгованість тільки на кількість днів у місяці , в якому не проводилося стягнення. Так погоджуючись із доводами апеляційної скарги щодо помилкового розрахунку розміру пені за несплату ОСОБА_2 аліментів , колегія суддів звертає увагу на таке. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. При цьому, колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення плати аліментів у розмір 476 890,27 грн, звертає увагу скаржниці на приписи ч.1 ст. 196 СК України, за якими розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, тобто у даному конкретному випадку не більше 26 093,16 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди. При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування конкретних обставин справи. У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з якою батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша- третя статті 157 СК України). Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окрема від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми від 15 травня 203 року, ратифікованої Законом України від 20 вересня 2006 року N 166 -V, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з один з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з один з таких батьків. З огляду на вказані норми матеріального права батько, який проживає окремо від дітей, має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з ними та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і відбувається саме в інтересах дитини. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року у справі N 523/11605/16-ц) зазначено, що "обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини". Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суд має враховувати принципи рівності прав батьків у вихованні дитини та забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини. Аналіз наведених норм права в їх сукупності дає підстави для висновку, що принцип рівності прав батьків щодо дитини є похідним від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із суб`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. У п. 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78). Судом першої інстанції визначено такий порядок спілкування батька із дітьми: - перші три місяці після набрання рішення суду чинності батько дітей ОСОБА_2 двічі на тиждень має відвідувати дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та проводити з ними зустрічі у присутності матері за місцем її проживання або в місцях масового відпочинку (парки, кафе, дитячі майданчики тощо); - в подальшому, після спливу трьох місяців після набрання рішення суду чинності встановити наступний графік участі батька дітей ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітній дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 двічі на тиждень: вівторок та четвер з 16.00 год. до 18.00 год.; - під час літніх та зимових канікул батько ОСОБА_2 має право на участь у спілкуванні та вихованні дітей шляхом сумісного проводження часу з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без присутності матері тільки на території міста Білгород-Дністровський. Скаржниця ОСОБА_1 зазначає про те, що вирішення питання щодо участі батька у вихованні дітей та визнання порядку спілкування із ними у суді відбулось без участі органу опіки та піклування. Відхиляючи такі посилання скаржниці, в якості доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що ці доводи спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, відповідно до вимог ст. 19 СК України, було залучено до розгляду у цій справі, останній отримав копії як позовної заяви ОСОБА_1 , так і зустрічного позову ОСОБА_2 , сповіщався судом належним чином про розгляд справи та приймав участь у судовому засіданні. При цьому, скаржниця вказуючи про визначення судом порядку спілкування батька із дітьми в два етапи, як на обставину, що свідчить про заінтересованість суду у розгляді цієї справи та порушення інтересів дітей, не зазначила у апеляційній скарзі та не надала жодного доказу того, що визначений судом першої інстанції порядок спілкування батька ОСОБА_2 з малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суперечитиме інтересам дітей. Доводи апеляційної скарги про те, що у порушення норм процесуального права, суд розглянув справу без участі сторін, спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що15 січня 2025 року позивачка ОСОБА_1 та сторона відповідача звернулись до суду із заявами про розгляд справи без їх участі. Стосовно вимог скаржниці про стягнення з ОСОБА_2 на її користь судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, колегія суддів звертає увагу скаржниці, що відповідно до відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України не вирішення судом, що ухвалив рішення, питання про розподіл судових витрат є підставою для ухвалення у справі додаткового рішення за власної ініціативи суду чи за клопотанням сторін. Тож, зважаючи на те, що питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції не вирішувалось, таке, з урахуванням положень ст. 367 ЦПК України, не підлягає апеляційному перегляду. Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом зводяться до цитування скаржницею норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду щодо визначення ОСОБА_2 порядку спілкування малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якими не погоджується скаржниця. При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" N 2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2). Порушень судом норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Керуючись ст.ст.367, 374,376, 381-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20 680 грн до 26 093, 16 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: О.Ю. Карташов В.В. Кострицький