Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/16482/24

Головуючий І інстанції: Панов М.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2025 р. Справа № 520/16482/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/16482/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в загальній сумі: 85927,84 грн., із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, розраховану відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, з відрахуванням 1,5% військового збору, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 року по 18 квітня 2024 року включно, із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі: 4463,15 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію - різницю грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 доку по 18 квітня 2024 року включно, в загальній сумі: 274930,04 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати щомісячної індексації - різниці грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 року по 18 квітня 2024 року включно, розраховану відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, з відрахуванням 1,5% військового збору, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Вказане рішення суду набрало законної сили 23.11.2024. 21.03.2025 позивачем було подано до суду заяву, в якій він просив суд відповідно до вимог ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №520/16482/24. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 по адміністративній справі №520/16482/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 520/16482/24 скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 520/16482/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов`язано НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подати звіт до суду першої інстанції про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 520/16482/24 протягом одного місяця з моменту отримання копії постанови. Представником НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) було подано до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду, який одержано Харківським окружним адміністративним судом 01.09.2025. Позивачем 02.09.2025 подано клопотання про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 520/16482/24 та відповідно до частини 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України накласти штраф на начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 прийнято звіт НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про виконання судового рішення та клопотання представника позивача про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 520/16482/24 та відповідно до частини 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, а також накласти штраф на начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із зазначеними вище ухвалами суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року про залишення без задоволення клопотання представника позивача про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 520/16482/24 та відповідно до частини 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, а також накладення штрафу на начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення та задовольнити клопотання представника позивача від 18.07.2025 року в повному обсязі та скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року про прийняття звіту НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 по справі № 520/16482/24, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 по справі № 520/16482/24. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що звіт про виконання рішення суду, який надано відповідачем, не відповідає виконанню рішення суду від 23.10.2024 по справі №520/16482/24, яке набрало законної сили 23.11.2024 згідно із зобов`язальною частиною судового рішення. Зазначає, що судом рішення суду в частині, що стосується зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення із компенсацією суми утриманого податку на доходи фізичних осіб проігноровано. Вказує, що відповідач всебічно відмовляється виконувати рішення по цій справі в частині нарахування та виплати компенсацію суми утриманого податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 у сумі 45106,82 грн. Просить звернути увагу, що судом при постановленні ухвали про відмову в задоволенні клопотання про надання нового строку для подання звіту та відмовив накладенні штрафу на відповідача порушено ст. 320 КАС України, оскільки відповідно до вимог ч. 10 ст. 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст3 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просила розгляд справи здійснювати за її відсутності. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Приймаючи звіт, суд першої інстанції виходив з того, що НОМЕР_1 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) виконано судове рішення в повному обсязі. Відмовляючи в задоволенні клопотання про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 520/16482/24 та накладення штрафу на начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) суд першої інстанції виходив з того, що НОМЕР_1 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) виконано судове рішення в повному обсязі. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Згідно частин 1, 2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 по справі № 520/16482/24 зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в загальній сумі: 85927,84 грн., із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; -зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, розраховану відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, з відрахуванням 1,5% військового збору, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44. -зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію - різницю грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 доку по 18 квітня 2024 року включно, в загальній сумі: 274930,04 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. -зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати щомісячної індексації - різниці грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 року по 18 квітня 2024 року включно, розраховану відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, з відрахуванням 1,5% військового збору, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Відповідно до звіту про виконання рішення по справі №520/16482/24, на виконання судового рішення, відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби, що підтверджується довідкою-розрахунком Військової частини НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 136), яка містить наступний зміст: - період 01.12.2015-28.02.2018, базовий місяць січень 2008 року, належить до виплати 85927,84 грн; - період 01.03.2018 -31.12.2022, 01.01.2024-18.04.2024. базовий місяць березень 2018 року, належить до виплати 274930,04 грн; -разом 360857,88. ПДФО 64954,42 грн; Компенсація ПДФО 64954,42 грн; Військовий збір 5412,87 грн; До перерахування 355445,01 грн. Також, на виконання рішення відповідач здійснив нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 18.04.2024, що підтверджується довідкою-розрахунком Військової частини НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 137-138), яка містить наступний зміст: -період з 01.12.2015 по 28.02.2018 сума компенсації 97411,86 грн; -ПДФО 17534,13; -військовий збір 1461,18 грн; До перерахування 78416,55 грн. За період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 18.04.2024: - сума компенсації 153181,60 грн; -ПДФО 27572,69 ГРН; -військовий збір 2297,72; - до перерахування 123311,19 грн. Разом із звітом про виконання рішення надано витяги з реєстру перерахувань на карткові рахунки військовослужбовцям «Ощадбанк», примітка справа №520/16482/24 від 28.10.2024 (т. 1 а.с. 139-140), відповідно до яких позивачу нараховано 21400, 80 грн та 535771,95 грн. За висновками суду першої інстанції, рішення суд по даній справі виконано у повному обсязі. Аналізуючи наведене вище колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в загальній сумі: 85927,84 грн., із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію - різницю грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 доку по 18 квітня 2024 року включно, в загальній сумі: 274930,04 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 виконано. Крім того, позивачем також підтверджується виконання рішення в цій частині. За доводами позивача рішення суду не виконано в частині компенсації суми утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення. Позивач наполягає, що судом першої інстанції взагалі не досліджено дане питання. Колегія суддів зазначає, що рішенням суду першої інстанції зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати щомісячної індексації - різниці грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за період з 01 січня 2024 року по 18 квітня 2024 року включно, розраховану відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, з відрахуванням 1,5% військового збору, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 та зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, розраховану відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, з відрахуванням 1,5% військового збору, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Суд першої інстанції не надав жодної оцінки виконанню судового рішення у цій частині, не дослідив подані відповідачем розрахунки та їх відповідність резолютивній частині судового рішення. Отже, вирішуючи питання про затвердження звіту, судом першої інстанції фактично не з`ясовано обставини виконання рішення суду. Судом при ухваленні рішення про прийняття звіту констатовано лише, що рішення виконано у повному обсязі, що на думку колегії суддів, не може бути розцінене як всебічне з`ясування обставин виконання рішення у справі №520/16482/24. Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для затвердження звіту є передчасним, зробленим без повного та всебічного з`ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами. З урахуванням зазначеного вище, висновок суду першої інстанції по відмову в задоволенні клопотання про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 520/16482/24 та накладення штрафу на начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) також є передчасним. Натомість, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 382 КАС України та не повного встановлення обставин справи знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Разом з цим, вирішення питання про прийняття або продовження строку подання звіту про виконання рішення суду, накладення штрафу на начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Харківський окружний адміністративний суд, а тому апеляційний суд позбавлений процесуального права вирішити таку заяву по суті. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду (здійснення судового контролю). З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо затвердження звіту, тому оскаржувані ухвали підлягають скасуванню, а справа направленню для продовження вирішення питання прийняття звіту про виконання судового рішення до суду першої інстанції. Керуючись статтями 243, 308, 310, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі № 520/16482/24 про прийняття звіту НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 по справі №520/16482/24 та про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 520/16482/24 відповідно до частини 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, а також накладення штрафу на начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - скасувати. Адміністративну справу № 520/16482/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло