Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/3047/25

Дата документу 02.12.2025 Справа № 335/3047/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/3047/25 Провадження №22-ц/807/1799/25 Головуючий в 1-й інстанції Алєксєєнко А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2025 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Гончар М.С., Подліянової Г.С., секретарВолчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 29 липня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Запорізької міського нотаріального округу Запорізької області Белоусова Вікторія Олегівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Бєлоусова Вікторія Олегівна у якому просила суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , без реєстрації шлюбу у період з 1971 року по день смерті ОСОБА_2 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову позивач зазначила про те, що 18 вересня 1971 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який було розірвано 05.12.1985 року. Разом з цим, незважаючи на розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжили проживати однією сім`єю як чоловік та жінка у квартирі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жоден з них не перебував у зареєстровано шлюбі з іншими особами, фактичні шлюбні відносини з іншими особами не підтримували. Позивач зазначає, що за час спільного проживання вони з ОСОБА_2 вели спільне господарство, постійно проживали в одному будинку, мали спільний бюджет, спільно приймали участь в утриманні житла, мали тісні відносини подружжя та постійно тримали зв`язок між собою. ОСОБА_2 неодноразово потрапляв до лікарні, де позивач здійснювала за ним догляд, оплачувала лікування. Також зазначила про те, що за час спільного проживання спільних дітей вони не мають, також не мають інших дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, причина смерті: тромбофлебіт глибоких вен правої нижньої кінцівки. Після смерті ОСОБА_2 позивач займалась його похованням. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина. До спадкового майна увійшла квартира, в якій вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належала померлому на праві власності. 16 січня 2025 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусової В.О. із заявою про прийняття після померлого ОСОБА_2 , проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу відмовлено, у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини ОСОБА_1 з померлим. Таким чином, для реалізації можливості оформлення спадщини після померлого ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом за четвертою чергою позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом. Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Бєлоусова Вікторія Олегівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що надані позивачкою докази у своїй сукупності дають підставу встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Докази надані позивачкою не прийняті до уваги без належної аргументації та обґрунтування. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Запорізька міська рада, зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одружилися 18 вересня 1971 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 18.09.1971 року. 05 грудня 1985 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 05.12.1985 року. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №306431455 від 03.08.2022 вбачається, що 29.07.2022 на підставі свідоцтва про право власності серії та номер НОМЕР_3 , виданого ВАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ» зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_1 . ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 02.07.2024 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №1109. 16 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусової В.О. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусової В.О. від 16.01.2025 року №3/02-31 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 відмовлено оскільки не надано документи, що підтверджують факт родинних відносин ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказувала, що вона та ОСОБА_2 проживали разом із 1971 року, як дружина та чоловік, були сім`єю, весь час проводили разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, разом виїжджали за кордон у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення російської федерації проти України та разом повернулися додому, а тому, з метою реалізації спадкових прав, наявні підстави для встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 1971 року по день смерті останнього. На підтвердження позовних вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивачем надано суду такі докази: копії платіжних інструкцій про сплату комунальних послуг позивачем за адресою місця реєстрації ОСОБА_2 у період з 2021 по 2022 рік; акт про фактичне проживання громадян від 14.01.2025, складений головою ОСББ «Південноукраїнська - 9»; світлини, зокрема, на яких зображено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відпочинку; лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 29.02.2024 № 19/Х-2544/2941 про перетинання державного кордону України в період з 10.11.2022 по 08.01.2024 ОСОБА_1 ; лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 28.02.2024 № 19/Х-2544/2895 про перетинання державного кордону України в період з 10.11.2022 по 08.01.2024 ОСОБА_2 ; виписку АТ КБ «Приват Банк» по рахунку ОСОБА_1 у період з 17.07.2024 по 16.01.2024; копію договору на поховання №53818 від 03.07.2024 укладений від імені ОСОБА_1 ; акт №8483 від 03.07.2024 про надання послуг ОСОБА_1 з поховання ОСОБА_2 ; виписку АТ КБ «Приват Банк» від 30.07.2024 року по картковому рахунку ОСОБА_1 . Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що приблизно років 20 потому прогулюючись біля річки Дніпро познайомився з ОСОБА_2 , який там рибачив. Після цього вони почали підтримували товариські стосунки, ОСОБА_2 неодноразово запрошував його у гості. Коли він приходив до ОСОБА_2 там була і ОСОБА_1 , яка готувала їжу та пригощала їх. Ходив до них у гості приблизно раз на місяць. Приблизно у 2018 році вони запрошували його допомоги встановити новий холодильник, а приблизно у 2022 році він приходив до них додому допомоги настроїти новий телевізор. Також зазначив, що часто бачив їх разом коли вони ходили на ринок. Після того як ОСОБА_2 захворів та потрапив до лікарні ходив разом з ОСОБА_1 його навідувати. ОСОБА_1 була завжди поруч з ОСОБА_2 піклувалася про нього, готувала. Приблизно у 2024 році була розмова про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 планують зареєструвати шлюбні відносини і його запросять бути свідком. Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, в період часу з 1971 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в цій частині задоволенню не підлягають. В частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із 01.01.2004 по день смерті ОСОБА_2 , суд першої інстанції вважав такі вимоги недоведеними. Так, суд критично оцінив надані позивачкою у якості доказів копії платіжних інструкцій про сплату комунальних послуг за адресою квартири, яка належала на праві власності ОСОБА_2 , враховуючи те, до матеріалів справи не долучено доказів, які підтверджують місце реєстрації ОСОБА_1 за цією адресою, водночас здійснення оплат за комунальні послуги від імені позивача не є беззаперечним доказом того, що остання проживала за цією адресою та не виключає того, що ОСОБА_2 з певних обставин не міг самостійно здійснити оплату комунальних послуг і позивач сплачувала послуги на його прохання. Оцінюючий наданий позивачем акт про спільне проживання громадян від 14.01.2025, складений головою ОСББ «Південноукраїнська - 9» суд вважав слушними заперечення представника відповідача з приводу того, що зазначений акт складений вже після смерті ОСОБА_2 при цьому головою ОСББ не підтверджено повноваженнями на складання, затвердження таких актів про фактичне проживання, за минулий час проживання фізичних осіб, у яких немає реєстрації місця проживання або права власності в квартирах будинків, яких обслуговує ОСББ. Щодо наданих позивачем світлин на яких зображено позивача разом із ОСОБА_2 суд зазначав що дані фотокартки не є належними доказами існування між сторонами саме відносин, які притаманні шлюбним, а наприклад не дружнім. При цьому, як пояснила у судовому засіданні позивач вказані світлини були зроблені приблизно у 2000 році отже також не можуть бути належними і допустимими доказами спільного проживання позивача останні п`ять років зі спадкодавцем. Так само факт спільної поїздки позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за кордон під час повномасштабного вторгнення російський військ на територію України не підтверджує факту їх спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Також факт того, що ОСОБА_1 займалася поховання ОСОБА_2 не свідчить про те, що вони проживали однією сім`єю. Водночас посилання позивача на ведення з ОСОБА_2 спільного господарства, наявність спільного бюджету, придбання майна в інтересах сім`ї належними доказами не підтверджено. Так, надана позивачем виписка АТ КБ «Приват Банк» з її карткового рахунку свідчить лише про наявність коштів на її рахунку та їх зняття, проте не доводить не походження вказаних коштів ні того, що вони витрачались у спільних інтересах з ОСОБА_2 . Факт проживання позивачки з ОСОБА_2 однією сім`єю, фактично підтверджував лише один допитаний в судовому засіданні свідок, який загальними рисами пояснив суду те, що у нього не виникало ніяких сумнівів про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мешкали саме як родина. Водночас, з пояснень свідка вбачається, що йому достеменно не відомо обставини ведення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільного господарства, побуту, наявність спільного бюджету. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується лише частково, виходячи з наступного. Що стосується вимог позову щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 1971 року по 1 січня 2004 року, то слід зазначити наступне. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 7). Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. Отже, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України. Факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу. У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11, ухваленій за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, сформульовано правову позицію щодо визначення ознак сім`ї при встановленні наявності чи відсутності фактичних шлюбних стосунків та визначено, що положення частини другої статті 3 СК України стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів. Встановлення факту проживання однією сім`єю у період до 01 січня 2004 року не передбачено КпШС України. Враховуючи викладене у задоволенні вимог позову щодо встановлення факту проживання однією сім`єю сторін у справі у період з 1971 року по 1 січня 2004 року слід відмовити. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно із частинами першою та другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19). Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зроблено висновок, що: «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)». У справі, що розглядається позивачка прагне встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що в подальшому надасть їй право на спадкування після померлого. Враховуючи можливість нотаріального оформлення права власності на спадкове майно, колегія суддів вважає прийнятними вимоги позивачки лише щодо встановлення факту, без пред`явлення вимог щодо права власності, зважуючи на встановлення такого факту в позовному провадженні. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю. Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19. Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Згідно зі ст 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На підтвердження позовних вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивачем надано суду такі докази: копії платіжних інструкцій про сплату комунальних послуг позивачем за адресою місця реєстрації ОСОБА_2 у період з 2021 по 2022 рік; акт про фактичне проживання громадян від 14.01.2025, складений головою ОСББ «Південноукраїнська - 9»; світлини, зокрема, на яких зображено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відпочинку; лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 29.02.2024 № 19/Х-2544/2941 про перетинання державного кордону України в період з 10.11.2022 по 08.01.2024 ОСОБА_1 ; лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 28.02.2024 № 19/Х-2544/2895 про перетинання державного кордону України в період з 10.11.2022 по 08.01.2024 ОСОБА_2 ; виписку АТ КБ «Приват Банк» по рахунку ОСОБА_1 у період з 17.07.2024 по 16.01.2024; копію договору на поховання №53818 від 03.07.2024 укладений від імені ОСОБА_1 ; акт №8483 від 03.07.2024 про надання послуг ОСОБА_1 з поховання ОСОБА_2 ; виписку АТ КБ «Приват Банк» від 30.07.2024 року по картковому рахунку ОСОБА_1 . Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив обставини викладені у позові. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України). Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, оцінюючи кожен доказ окремо, дійшов висновку про недоведеність вимог позову. З вказаними висновки колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на відсутність оцінки доказів у їх сукупності з метою встановлення обставин у справі. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одружилися 18 вересня 1971 року, і перебували у шлюбі до 05 грудня 1985 року. Після розірвання шлюбу з іншими особами в шлюбі не перебували. Спільних дітей та дітей з іншими особами не мали. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується актом про фактичне проживання громадян від 14.01.2025, складеним головою ОСББ «Південноукраїнська - 9», принаймні за часом з моменту створення ОСББ; показами свідка; випискою з банківського рахунку про зняття коштів у відділенні неподалік місця проживання; сплатою комунальних послуг позивачкою за вказаною адресою. Спільні фотосвітлини та факт спільного перетинання державного кордону після повномасштабного вторгнення, документи щодо поховання ОСОБА_2 , вказують на наявність саме відносин притаманних подружжю. Докази надані позивачкою у їх сукупності не вказують на наявність дружніх або будь яких інших стосунків з ОСОБА_2 , як про це зазначає суд першої інстанції. Наявні взаємні права та обов`язки між вказаними особами, ведення ними спільного побуту, відпочинку, взаємна підтримка під час лікування та виїзду за кордон характеризують такі відносини саме як подружні. Зважуючи на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2025 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Запорізької міського нотаріального округу Запорізької області Белоусова Вікторія Олегівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу задовольнити частково. Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_2 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 05 грудня 2025 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар судді: М.С. Гончар Г.С. Подліянова