Постанова 4823 № 739/447/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 04 грудня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 739/447/25 Головуючий у першій інстанції Іващенко І. К. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1744/25 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді: Шитченко Н.В., суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Фізична-особа підприємець ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за договором оренди, пені та інфляційних втрат. У С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ФОП ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідачки на її користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою у розмірі 7 328,53 грн, а також 662,06 грн інфляційних втрат, 195,52 грн трьох відсотків річних та 93,19 грн пені. Заявлені вимоги мотивувала тим, що як власник земельної ділянки площею 2,809 га з кадастровим номером 7423689300:07:000:0304, розташованої на території Чайкінської сільської ради Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 20 грудня 2016 року уклала з ФОП ОСОБА_2 договір оренди землі строком на 15 років, за умовами якого орендна плата складала 6 % від нормативної грошової оцінки землі та становила 2 855 грн. Зазначила, що, порушуючи п. 10, 11 договору, відповідачка протягом 2018-2022 років сплачувала орендну плату без урахування індексів інфляції, а у 2023 та 2024 роках орендну плату взагалі не виплачувала. Зважаючи на порушення ФОП ОСОБА_2 положень укладеного договору та ЗУ «Про оренду землі», відповідачка має сплатити заборгованість по індексованій орендній платі, а також пеню за її несвоєчасну виплату, як це визначено умовами договору. Сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спірного питання у позасудовому порядку, що зумовило звернення ОСОБА_1 з цим позовом. Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за договором оренди землі, пені та інфляційних втрат задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь позивачки заборгованість у загальному розмірі 8 279,30 грн, з яких: 7 328,53 грн заборгованість з орендної плати, 662,06 грн інфляційні втрати, 195,52 грн 3 % річні та 93,19 грн пеня. Вирішено питання розподілу судових витрат. 11 серпня 2025 року представник позивачки адвокат Хомич О.В. скерувала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь позивачки понесені нею витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в сумі 10 000 грн. Зазначала, що як у позовній заяві, так і у судовому засіданні сторона позивача наголошувала на тому, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані у передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України строки, тобто, протягом 5 днів з дати винесення рішення у справі. Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 07 січня 2025 року та додаткової угоди від 06 серпня 2025 року вартість наданих адвокатом Хомич О.В. послуг становить 10 000 грн. На підтвердження наданих адвокатських послуг та їх вартості надано відповідні письмові докази. Додатковим рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2025 року заяву представника позивачки адвоката Хомич О.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині відмовлено. В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду представник позивачки адвокат Хомич О.В., вважаючи додаткове рішення в частині зменшення належного до стягнення розміру витрат на професійну правничу необґрунтованим, просить скасувати його та ухвалити нове, яким стягнути на користь ОСОБА_1 10 000 грн понесених нею судових витрат за надання правової допомоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на підтвердження наданих адвокатом послуг суду було надано всі необхідні письмові докази, зокрема, договір про надання правової допомоги від 07 січня 2025 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 06 серпня 2025 року та акт здачі-приймання виконаних робіт від 06 серпня 2025 року, зміст яких свідчить про досягнення сторонами домовленості про фіксований розмір гонорару за конкретний опис виконаних адвокатом робіт у справі, тому визначення кількості витраченого на надання послуг часу у цьому випадку є недоцільним. Сплату ОСОБА_1 суми витрат на правову допомогу підтверджено наявною у справі квитанцією. Скаржниця зазначає, що сторона відповідача, вважаючи, що понесені судові витрати взагалі не підлягають стягненню у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують повноваження адвоката у справі, належних обґрунтувань таких заперечень не надала, отже ці доводи є безпідставними та повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Крім того, відповідачка, заперечуючи проти позову, неодноразово подавала клопотання про відкладення судових засідань, а також нові докази без відповідного клопотання про поновлення строку на їх подання і без направлення їх стороні позивача, у зв`язку з чим представник був змушений самостійно ознайомлюватися з документами і надавати письмові заперечення. Така поведінка сторони відповідача є намаганням затягнути розгляд справи, внаслідок чого представник позивачки був змушений брати участь у всіх п`яти судових засіданнях, наводячи відповідні аргументи та спираючись на додані докази та судову практику. Вважає помилковим висновок районного суду про неспівмірність понесених позивачкою витрат у сумі 10 000 грн з ціною позову у 8 279,30 грн, оскільки судом не враховано, що розмір витрат на правничу допомогу не є залежним від ціни позову у зв`язку з домовленістю сторін про фіксований розмір гонорару за переліком фактично наданих послуг. Звертає увагу суду на те, що позивачка є людиною пенсійного віку, самотня, часто хворіє, юридично не обізнана, тому відшкодування витрат, які вона змушена була понести через недобросовісну поведінку відповідачки, є вкрай важливим. ОСОБА_2 , в свою чергу, здійснює підприємницьку діяльність, безперешкодно користується земельною ділянкою скаржниці та отримує прибуток. Договір оренди є чинним і сторонами не оспорюється, тому орендодавець вправі вимагати сплати орендної плати, на яку очікував, а також всіх понесених витрат для поновлення порушеного права. Досудовий порядок врегулювання цього спору відповідачкою проігноровано. Ураховуючи значущість остаточного вирішення спору для сторін, їх фінансову спроможність та об`єктивність, ОСОБА_1 має право на відшкодування понесених витрат повністю. Відповідачкою відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом термін не подавався. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а додаткове рішення суду змінити, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідає. Дійшовши висновку про необхідність стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з посиланням на приписи ст. 137, 141 ЦПК України, положення ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та судову практику Верховного Суду, зазначив, що при цьому ураховує складність справи, вчинені адвокатом процесуальні дії, витрачений ним час на надання правової допомоги та виснував, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн є завищеними і такими, що не є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову у розмірі 8 279,30 грн. Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке. У справі встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції адвокат Хомич О.В. здійснювала на підставі договору про надання правової допомоги № 01/07-01 від 07 січня 2025 року (т. 1 а.с. 205) та ордеру серії АС № 1127651 від 02 квітня 2025 року (т. 1 а.с. 47). За умовами договору предметом цієї угоди є домовленість сторін про захист прав та представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Хомич О.В. (за умови належного забезпечення, з відшкодуванням фактичних витрат, які були необхідні для виконання доручення) за винагороду (гонорар). Фіксований розмір винагороди (гонорару) та обсяг робіт встановлюється додатковою угодою до цього договору (п. 2.1, 2.2 договору). Додатковою угодою № 1 від 06 серпня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 07 січня 2025 року (т. 1 а.с. 206) сторони визначили обсяг робіт, розмір винагороди адвокату, порядок оплати за надання правової допомоги у справі № 739/447/25 про стягнення орендної плати за договором оренди, пені та інфляційних втрат, зокрема: надання правничої консультації з приводу спору із вивченням документів, узгодження правової позиції 500 грн; підготовка та подання позовної заяви 5 000 грн; участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 03 квітня 2025 року, 08 травня 2025 року та 06 серпня 2025 року по 1 500 грн за кожне засідання. Загальна вартість виконаних робіт становить 10 000 грн (п. 1 додаткової угоди). Сторони домовилися, що за участь в судових засіданнях 09 та 30 липня 2025 року в режимі відеоконференції клієнт витрат не оплачує (п. 2 додаткової угоди). Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги. Сплата узгодженої сторонами суми гонорару здійснюється клієнтом в готівковому або безготівковому порядку після підписання сторонами акту приймання-передачі робіт (п. 3 додаткової угоди). Згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт № 1 від 06 серпня 2025 року (т. 1 а.с. 207) сторони погодили, що адвокат Хомич О.В. надала ОСОБА_1 наступні послуги: надання правничої консультації з приводу спору із вивченням документів, узгодження правової позиції 500 грн; підготовка та подання позовної заяви 5 000 грн; участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 739/447/25 03 квітня 2025 року, 08 травня 2025 року та 06 серпня 2025 року по 1 500 грн за кожне засідання. Загальна вартість послуг становить 10 000 грн. Сторони претензій одна до одної не мають. 06 серпня 2025 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок адвоката Хомич О.В. 10 000 грн за надання правової допомоги на виконання умов договору про надання правової допомоги від 07 січня 2025 року та додаткової угоди від 06 серпня 2025 року, що підтверджується копією квитанції № 1 від 06 серпня 2025 року (т. 1 а.с. 208). Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч. 1 ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). За змістом ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 навів правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц, від 17 листопада 2022 року у справі № 687/35/21, від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21. Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Втім, незалежно від того, яким є порядок обчислення гонорару, форма та строки його сплати, важливо, щоб його розмір відповідав визначеним процесуальним кодексом критеріям співмірності. А саме: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціні позову та/або значенню справи для сторони, в тому числі впливу вирішення справи на репутацію сторони або публічного інтересу до справи. Матеріали цивільної справи свідчать про те, що адвокатом Хомич О.В. подані: позовна заява (т. 1 а.с. 1-8), клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т. 1 а.с. 43, 52, 109), клопотання про долучення доказів (т. 1 а.с. 05, 181) та заперечення на клопотання сторони відповідача про долучення доказів (т. 1 а.с. 174-179). Вона брала участь у судових засіданнях 03 квітня, 08 травня, 09 липня, 30 липня та 06 серпня 2025 року загальною тривалістю 3 год. 14 хв (т. 1 а.с. 50-51, 101-103, 117-119, 156-157, 184-188). Колегія суддів, вирішуючи, чи є стягнутий районним судом розмір витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, зважає на те, що спір ініційовано ОСОБА_1 і її позов задоволено повністю. Справа стосується стягнення орендної плати за договором оренди, пені та інфляційних втрат і розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Під час розгляду справи судом першої інстанції позиція позивачки не змінювалася. У судовому засіданні представник відповідачки просив відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, вважаючи указану суму таких витрат завищеною та безпідставною. Адвокатом Хомич О.В. визначено суму до стягнення на відшкодування понесених її довірителем судових витрат у розмірі 10 000 грн, і складовими наданих адвокатом послуг є: надання правничої консультації з приводу спору з вивченням документів, узгодження правової позиції 500 грн; підготовка та подання позовної заяви 5 000 грн; участь у трьох судових засіданнях в режимі відеоконференції 03 квітня, 08 травня та 06 серпня 2025 року по 1 500 грн за кожне засідання. Апеляційний суд виходить з того, що зазначені в акті здачі-прийняття виконаних робіт № 1 від 06 серпня 2025 року послуги адвоката щодо надання правничої консультації з приводу спору з вивченням документів, узгодження правової позиції, підготовка та подання позовної заяви охоплюються послугою зі здійснення підготовки та подання позову, тобто за своєю суттю є послугами, які дублюються, є складовими одного завдання. Зазначена адвокатом вартість підготовки позовної заяви у розмірі 5 000 грн, на думку апеляційного суду, у цьому випадку є не співмірною зі складністю справи та усталеною судовою практикою розгляду справ цієї категорії. Беручи до уваги об`єм та зміст позовної заяви, проведені адвокатом арифметичні розрахунки заборгованості з орендної плати та розміру інфляційних втрат, пені та 3 % річних, колегія суддів вважає обґрунтованою вартість за наведену послугу у сумі 2 000 грн. Хоча в акті здачі-прийняття виконаних робіт № 1 від 06 серпня 2025 року сторони погодили оплату адвокату Хомич О.В. за її участь лише в трьох судових засіданнях в режимі відеоконференції 03 квітня 2025 року, 08 травня 2025 року та 06 серпня 2025 року по 1 500 грн за кожне засідання, апеляційний суд ураховує, що представник позивачки брала участь у всіх п`яти проведених у цій справі судових засіданнях загальною тривалістю 3 год. 14 хв. Отже, суд вважає, що заявлена стороною позивача загальна вартість у розмірі 4 500 грн за участь представника у розгляді справи в суді першої інстанції є співмірною з витраченим адвокатом часом. Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, водночас вважає необхідним збільшити суму до відшкодування на користь позивачки до 6 500 грн. Саме такий розмір відповідає критеріям реальності витрат на послуги адвоката та розумності їхнього розміру. Зважаючи на викладене вище у сукупності, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, збільшивши визначену судом першої інстанції суму до стягнення у відшкодування витрат на правову допомогу з 3 000 грн до 6 500 грн. Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2025 року змінити, збільшивши стягнуту з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу з 3 000 грн до 6 500 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча: Н.В. Шитченко Судді: Н.В. Висоцька О.Є. Мамонова