Ухвала КАС ВС № 240/9816/22

УХВАЛА 03 грудня 2025 року м. Київ справа № 240/9816/22 адміністративне провадження № К/990/50060/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі №240/9816/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату за період з 13.04.2022 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення щомісячно, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ). Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо ненарахування та невиплати із 13 квітня 2022 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 13 квітня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Житомирським окружним адміністративним судом 12.09.2022 видано виконавчий лист у справі №240/8081/22. Через відділ документального забезпечення суду 10.10.2025 від позивача надійшла заява про зміну способу виконання рішення по справі, в якій просить змінити спосіб виконання рішення суду у даній справі із зобов`язання на стягнення, а саме - "Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховані за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №240/9816/22 за період з 13.04.2022 по 30.09.2023 роки пенсійні виплати в сумі 77 600, 01 грн". Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.22 в адміністративній справі №240/9816/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про змінити спосіб і порядок виконання судового рішення. Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним, зобов`язати вчини певні дії повернуто особі, яка її подала. 02.12.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі №240/9816/25. З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 апеляційну скаргу повернуто особі з підстав визначених частиною 2 статті 298, статтею 296 та статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 залишено без руху та запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: - надати оригінал документу про сплату судового збору або докази щодо звільнення від сплати судового збору. Сьомим апеляційним адміністративним судом 31.10.2025 в електронний кабінет позивача доставлено вищезазначену ухвалу. На виконання ухвали суду апеляційної інстанції позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору, яка мотивована тим, що за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення судовий збір не справляється, тому за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не має необхідності сплачувати судовий збір. 05.11.2025 судом апеляційної інстанції винесено оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги, яка вмотивована тим, що скаржник у встановлений судом строк виявленого недоліку апеляційної скарги не усунув - не надав суду документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Вирішенню питання щодо повернення апеляційної скарги позивачу, передувало вирішення судом заявленого ним клопотання про звільнення від сплати судового збору. Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. При цьому, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Враховуючи ненадання заявником доказів про розмір річного доходу за попередній, 2024, календарний рік, суд апеляційної інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що клопотання скаржника щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Щодо доводів заявника, що за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення судовий збір не справляється, тому за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не має необхідності сплачувати судовий збір, колегія суддів вважає помилковими, оскільки підпунктом 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Законом України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення сплачується судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 30.10.2025 було зазначено, що згідно частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено розмір ставки судового збору за відповідними об`єктами справляння судового збору зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.05.2018 у справі № 915/955/15 та у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 320/5719/19, від 24.11.2021 у справі № 826/17526/18. Частинами сьомою, восьмою статті 44 КАС України установлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. В свою чергу, пунктами 6, 7 частини 5 статті 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує особу, яка бере участь у справі (учасника справи) діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання обов`язків, встановлених законом або судом. Відтак, Верховний Суд вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки зазначені апелянтом доводи не підтверджені належними доказами. Відповідно до частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві. Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліку апеляційної скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 296, 298, 333, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі №240/9816/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.Г. Стеценко Судді А.І. Рибачук Л.В. Тацій