Постанова 4856 № 560/8676/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/8676/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 03 грудня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є донькою померлого пенсіонера ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як отримувач пенсії. Позивач вважає, що як член сім`ї покійного військового пенсіонера має право згідно з частиною 1 статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на одержання сум пенсії, що підлягали йому виплаті і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Однак, листом від 28.01.2025 відповідачем відмовлено у виплаті недоотриманої суми пенсії померлого пенсіонера. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вказує, що відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Вказує, що ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією його паспорта. Поруч з цим, незважаючи на те, що за паспортними даними Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , це не спростовує того, що вона проживала разом зі своїм батьком, на момент смерті, за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому факт реєстрації особи за відповідною адресою не свідчить про її місце проживання саме за цією адресою. Адже чинне законодавство не обмежує особу в праві проживати за іншим місцем, аніж місце її реєстрації. 30.10.2025 року від позивачки надійшло клопотання про доручення доказів. У поданому клопотанні вона просить долучити до матеріалів справи №560/8676/25 за апеляційною скаргою Позивача на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. - копію листа Відповідача. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримував пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі №560/17672/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.08.2021 №ХС34739, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №560/14856/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.07.2021 з урахуванням доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14.07.2021 року, з урахуванням виплачених сум. На виконання зазначених рішень судів відповідачем нараховано 206616,79 грн та 58000,00 грн, які залишаються не виплаченими. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13.01.2025 Старокостянтинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 , як донька померлого пенсіонера, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про проведення виплати недоодержаної суми пенсії покійного чоловіка відповідно до ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Листом від 28.01.2025 відповідач відмовив у виплаті позивачу недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Відповідно до частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок), передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається заявником до органу, що призначає пенсію. Відповідно до пункту 9 розділу II Порядку до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи: 1) свідоцтво про смерть пенсіонера; 2) документи, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу; 3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника). Судом встановлено, що позивач звернувся до пенсійного органу у встановлений законодавством строк із заявою в порядку статті 61 Закону №2262-ХІІ. Разом із тим, до заяви позивач не додав документи передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Колегія суддів критично ставиться до посилання позивача на акт встановлення факту проживання від 25.04.2025, оскільки цей акт не міг бути наданий органу пенсійного фонду разом із заявою від 16.01.2025. Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що жодних доказів того, що позивач подавав Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області докази спільного проживання із померлим пенсіонером позивачем до суду не подано, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.