Постанова Львівський апеляційний суд № 463/9266/24

Справа № 463/9266/24 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б Провадження № 22-ц/811/2667/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Цьони С.Ю., з участю: апелянта ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання дій та рішень неправомірними та зобов`язання до вчинення дій, проведення перерахунку,- ВСТАНОВИВ: В жовтні 2025 року позивачі звернулись до суду із позовом до Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання дій та рішень неправомірними та зобов`язання до вчинення дій, проведення перерахунку. В обґрунтування поданого позову покликаються на те, що відповідач систематично здійснює нарахування за послуги з опалення місць загального користування та допоміжних приміщень. Разом з тим, жодних доказів цього не надає. Наголошує, що факт включення системи опалення будинку АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 не доводить факт надання послуг центрального опалення місць загального користування та допоміжних приміщень. У наданих актах немає ніякої інформації про кількість і якість наданих послуг, а відтак такі є неналежними доказами. Окрім цього, оскільки опалювальні прилади та стояк опалення на обох сходових клітках відсутні, то такі не можуть вважатись опалюваними приміщеннями. Оскільки інших місць загального користування у будинку немає, а відтак опалення не здійснюється. В позові зазначили, що відповідач не надає детального розрахунку наданих послуг і не вказує яка частка із загального обсягу розприділяється на квартиру АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 у будинку АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_5 . Згідно листа відповідача, нарахування на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення здійснюються з розрахунку 8% від загального обсягу теплової енергії згідно показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії. Разом з тим, в квитанції зазначено лише загальна площа квартири. Вказане вказує на помилковість в проведенні нарахування послуг. Відповідачем на звернення позивачів не надано інформацію про кількість спожитих послуг та порядок розрахунків, як і відсутні докази правильності розрахунку. Факт надання послуг заперечують, жодних договорів не укладали. Вважають, що з незрозумілих причин їх не знято з обліку. Відповідач неодноразово звертався із заявами про видачу судового наказу та із позовами до суду з метою стягнення надуманої заборгованості. Проте, відповідачем не довів, що позивачі є споживачами послуг, а відтак нарахування є безпідставними. Також, відповідач, формуючи заявлену до стягнення суму, посилається на пункт 8 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, згідно якого, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Q3.6. поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Q°" буд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25%; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20%; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15%; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку. Проте, даний пункт підлягає до застосування лишу у випадку відсутності у відповідача даних щодо приміщень та трубопроводів в будинку. Відповідними відомостями відповідач мав можливість володіти, володів та володіє. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 червня 2025 в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання дій та рішень неправомірними та зобов`язання до вчинення дій, проведення перерахунку відмовлено. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ОСОБА_5 , подавши апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що відповідач систематично здійснює незаконні нарахування щодо позивачів за послуги, які не надаються, а невірною формулою, і не враховуючи, що позивачі відключені від мережі. Просить врахувати, що факт включення системи опалення будинку АДРЕСА_6 на опалення не доводить факту надання послуг центрального опалення місць загального користування та допоміжних приміщень у вказаному будинку. У наданих актах немає інформації про кількісні та якісні показники наданих послуг цетрального опалення місць загального користування допоміжних приміщень у будинку АДРЕСА_6 . Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вирішуючи спір, суд першої інстанції взявши до уваги, що відповідач належним чином не виконував умови договору, у зв`язку з чим вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення у повному обсязі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_2 та житловий будинок по АДРЕСА_7 приєднано до мереж централізованого опалення, де ЛМКП «Львівтеплоенерго» надає послуги з теплопостачання мешканцям будинків. Нарахування мешканцям здійснюється комерційним приладом обліку теплової енергії який обліковує кількість спожитої теплової енергії будинком відповідно до чинної методики, умов договору та положень закону. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_8 ; ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9 ; ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_10 , що сторонами не заперечується. Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Пунктом першим частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії визначено статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Зокрема, згідно з частиною 2 статті 10 цього Закону обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом IV Методики розподілу, пунктом 12 якого встановлено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/ нежитлових приміщень. Обов`язок споживачів відшкодовувати витрати на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення також визначений Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМ України від 21.08.2019 року № 830 (в подальшому «Правила…), пунктом 14 яких встановлено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №

315. А згідно з пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18 міститься висновок про те, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №703/58/16-ц зазначав, що підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку та на горищі. Оскільки житло відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку, вони зобов`язані нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами. Відповідно до розділу II Методики №315 загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Згідно з п. 2 розділу І Методики №315 загальнобудинкові потреби на опалення це витрати на опалення МЗК та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Порядок визначення та розподілу обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом IV Методики №315. Оскільки мешканці будинків не надали у встановленому порядку до виконавця розподілу комунальних послуг - ЛМКП «Львівтеплоенерго» даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, нарахування відповідач зобов`язаний та здійснює згідно чинного п. 8 розділу IV Методики №315. Відповідно до п. 8 розділу IV Методики №315 у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку. Згідно обліку ЛМКП «Львівтеплоенерго», будинок по АДРЕСА_2 двоповерховий, відповідно, обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби будинку становить 25% від кількості теплової енергії згідно показів будинкового лічильника. Пункт 12 розділу IV Методики №315 передбачає, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Водночас, у п. 11 розділу IV Методики №315 визначено: якщо проектом на будівлю/ будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком. Окрім цього, як вбачається з копії рішення Личаківського районного судом м.Львова у справі №463/11160/23 від 25.04.2024, яке набрало законної сили та не оскаржувалося, позов ЛМКП «Львівтеплоенерго» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 (позивача), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 7 139,47 грн заборгованості з постачання теплової енергії за період з 01грудня 2021 року по 31 жовтня 2023 року за адресою АДРЕСА_9 . Рішенням Личаківського районного суду м. Львова у справі 463/4692/23 від 11 березня 2024 року, яке набрало законної сили та не оскаржувалося, позов ЛМКП «Львівтеплоенерго» задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 а користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 3 777,17 грн заборгованості з постачання теплової енергії за період з 01грудня 2021 року по 30 квітня 2023 року за адресою АДРЕСА_11 . Вищевказаними рішеннями суду були встановлені обставини справи, зокрема, факт надання відповідачем послуги з постачання теплової енергії до будинку Медової Печери 23 та Медової Печери 21, прийнято за належний механізм розрахунку кількості та вартості фактично спожитої теплової енергії проведеної ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідно до вищевказаних пунктів Методики 315 (зі змінами та доповненнями), та встановлено обов`язок відповідачів по справах щодо сплати комунальних послуг. Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ОСОБА_5 залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 червня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 03 грудня 2025 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.