Постанова Волинський апеляційний суд № 161/3304/24

Справа № 161/3304/24 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/1303/25 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 листопада 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., секретар судового засідання Русинчук М. М., з участю представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , поданою від його імені представником ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2025 року, В С Т А Н О В И В : У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що17 липня 2023 року між ним і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, що підтверджується розпискою, згідно якої ОСОБА_3 отримала у позику від нього кошти у розмірі 95 541,34 грн, які зобов`язалася повернути до 31.12.2023. Оскільки у вказаний термін відповідач кошти не повернула, чим порушила взяті на себе зобов`язання, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 95 541,34 грн та судові витрати по справі. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2025 року в позові відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 від імені позивача ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову та відшкодування судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 від імені відповідача ОСОБА_3 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу заперечила і просить залишити її без задоволення. Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, позивач та його представник у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Крім того, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у їх з позивачем відсутності. Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду в частині вирішення питання розподілу судових витрат змінити з таких підстав. Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до положень статті 11 ЦК України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, керуючись дійсним змістом та достовірністю документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, його умов. Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року в справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року в справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 569/1646/14, від 14 квітня 2020 року в справі № 628/3909/15 та від 21 липня 2021 року в справі № 758/2418/17. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою, кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20). Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії. Зі змісту наданої позивачем розписки від 17 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 позичає ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 95 541,34 грн. ОСОБА_5 зобов`язується їх повернути в повному обсязі до 31.12.2023 (т.1 а.с.10). Відповідач ОСОБА_3 категорично заперечувала про укладення договору позики з позивачем та підписання цієї розписки, про що останній зазначає сам у своїй позовній заяві та у зв`язку із чим судом першої інстанції призначалася почеркознавча експертиза. Із висновку судової почеркознавчої експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4877 від 14.02.2025 вбачається, що підпис біля імені Яна Ленгер, а також цифровий запис дати повернення коштів «31.12.23 р.» на розписці від 17.07.2023 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (т.1 а.с.146-157). Посилання в апеляційній скарзі на неналежність цього доказу відхиляються апеляційним судом, оскільки експертом досліджено усі надані судом зразки почерку та підписів відповідача, а підстав описувати і відображати їх всі на фототаблицях нормативними документами не вимагається. Посилання в апеляційній скарзі на необхідність призначення судом апеляційної інстанції додаткової почеркознавчої експертизи та заявлене зазначене клопотання відхилено апеляційним судом, оскільки останнє не ґрунтується на нормах процесуального законодавства як щодо призначення саме додаткової експертизи, так і щодо призначення такої експертизи судом апеляційної інстанції без заявлення такого клопотання у суді першої інстанції без поважних причин. Ураховуючи наведені обставини, а саме те, що договір позики у вигляді розписки від 17.07.2023 відповідач ОСОБА_3 не підписувала, тому відсутні підстави для визнання факту укладення між сторонами договору позики за розпискою та необхідності виконання відповідачем зобов`язань, зазначених у цій розписці. Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду в цій частині, яке ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і додержанням норм процесуального права. Щодо вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат апеляційний суд доходить таких висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат відповідача і заявила про їх стягнення з позивача (т.1 а.с.47-49). 09 травня 2025 року представник відповідача подала суду клопотання про приєднання доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, які просила стягнути з позивача (т.1 а.с.180-182). На підтвердження понесених витрат представник відповідача подала договір про надання правової/правничої допомоги від 17.01.2024 та акт до договору від 05.05.2025, у якому наведено види наданих юридичних послуг, їх вартість та витрачений час. До ухвалення судом рішення у справі сторона відповідача розмір понесених витрат не змінювала. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Згідно акту до договору від 05.05.2025 адвокатом Татарин В. М. відповідачу ОСОБА_3 зазначено надання таких послуг: 1) ознайомлення у суді із матеріалами справи з подальшою консультацією щодо перспектив розгляду цієї справи, процедури і строків витрачено 2 години, вартість 2 000 грн; 2) підготовка та подання до суду заяви про повернення позовної заяви витрачено 1 годину, вартість 1 000 грн; 3) підготовка та подання до суду відзиву з додатками (з попереднім надісланням копії відзиву стороні позивача) витрачено 4 години, вартість 4 000 грн; 4) підготовка та подання до суду письмових пояснень з оригіналом документів для проведення у цій справі експертизи витрачено 1 годину, вартість 1 000 грн; 5) ознайомлення у суді з матеріалами судової справи після проведення експертизи та надходження висновку експерта витрачено 1 годину, вартість 1 000 грн; 6) представництво інтересів відповідача у судових засіданнях 12.04.2024, 20.05.2024, 29.05.2024, 10.09.2024, 28.04.2025 вартість 1 500 грн за 1 годину, разом 7 500 грн; 7) представництво інтересів відповідача у судовому засіданні 29.05.2025 (авансовий платіж) 1 500 грн за одну годину; 8) подання до суду заяви про видачу копії судового рішення у справі та оригіналу виконавчого листа, а також фактичне отримання цих документів у канцелярії суду після набрання судовим рішення у цій справі законної сили витрачено 2 години, вартість 2 000 грн. Загальна сума витрат 20 000 грн. Апеляційний суд частково погоджується із незгодою позивача в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та доходить висновку про необхідність зменшення розміру стягнутих судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу з таких підстав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Із підписаного відповідачем і адвокатом акту прийому-передачі виконаних робіт вбачається, що в цей перелік включено послуги, які не є такими у розумінні поняття «правнича допомога», а тому їх вартість необхідно виключити зі стягнення з позивача. Апеляційний суд доходить висновку, що не підлягають відшкодуванню позивачем послуги, зазначені у п. п. 1, 5, 6 акту, оскільки п. 3 включає у себе п. 1; по п. 5 немає необхідності адвокату, який зареєстрований в «Електронному суді», ознайомлюватися в суді зі справою, яка повністю відображена в електронному кабінеті адвоката; а п. 6 не є правничою допомогою в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Щодо п. 4 про участь адвоката у судових засіданнях 12.04.2024, 20.05.2024, 29.05.2024, 10.09.2024, 28.04.2025 вартість 1 500 грн за 1 годину, разом 7 500 грн, то суд апеляційної інстанції, дослідивши протоколи судових засідань, встановив, що у цих судових засіданнях адвокатом затрачено 3 години 20 хвилин, у зв`язку із чим відшкодуванню підлягає сума 5 000 грн. Ураховуючи наведене, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 11 000 грн. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, а саме стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, зроблені без належного дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду в цій частині. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану від його імені представником ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2025 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 11 000 (одинадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді