Постанова Львівський апеляційний суд № 463/2676/24

Справа № 463/2676/24 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б. Провадження № 22-ц/811/80/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді: Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю: секретаря Цьони С.Ю.; адвоката Жовтої А.С. представниці відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , на заочне рішення Личаківського районного суду міста Львова від 15 липня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зі згаданого відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 405 042 грн. 30 коп., з яких: сума заборгованості - 267 000 грн.; 3 % річних - 27 597 грн. 30 коп., інфляційні втрати - 138 042 грн. 69 коп., а також стягнути 4 052 грн. 42 коп. сплаченого судового збору та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач ОСОБА_1 отримав від позивача в позику 297 000 грн. із терміном повернення до 10.12.2020 року, однак в зазначений строк повернув лише 30 000 грн., а 267 000 грн. залишились неповернутими. На телефонні дзвінки позивача відповідач не відповідає та уникає зустрічей з ним, що змушує останнього звертатися до суду з даним позовом (а.с. 1-5). Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в сумі у розмірі 405 042 грн. 30 коп., з яких: сума заборгованості - 267 000 грн.; 3 % річних - 27 597 грн. 30 коп., інфляційні втрати - 138 042 грн. 69 коп., а також 4 052 грн. 42 коп. сплаченого судового збору та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 30-31). 05 грудня 2024 року ухвалою суду заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду міста Львова від 15 липня 2024 року було залишено без задоволення (а.с. 36-38, 79-80) і згадана представник оскаржила його в загальному порядку. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та «ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог», покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на неправильне застосування норм матеріального права. Стверджує, що «на виконання умов розписки від 07.10.2020 року ОСОБА_1 першим платежем було сплачено на користь Позивача, ОСОБА_3 , суму коштів у розмірі 30 000 грн. 00 коп. Згодом, Відповідачем, ОСОБА_5 було сплачено ще частину коштів у погашення заборгованості за розпискою, що підтверджується квитанціями про сплату грошових коштів, які додаються до заяви», однак наведене «не було взято судом до уваги». Вважає, що «ухвалюючи судове рішення про задоволення вимог в частині 3 % річних та інфляційних втрат» (27 597 грн. 30 коп. + 138 042 грн. 69 коп. = 165 639 грн. 99 коп.), судом «не взято до уваги, що нарахування інфляційних витрат та 3 % річних є незаконними в силу дії ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (а.с. 84-85). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивача (в судовому засіданні 14.04.2025 року; а.с. 137-140), перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82). Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (в тому числі і стороною відповідача/апелянта) те, що 07.10.2020 року між сторонами даного спору було укладено договір позики у формі розписки, згідно якого відповідач ОСОБА_1 отримав від позивача ОСОБА_4 в позику 297 000 грн. із терміном повернення до 10.12.2020 року (а.с. 8). При цьому обома сторонами спору визнається часткове повернення цієї позики, а саме: позивач стверджує, що відповідач повернув йому 30 000 грн., а відповідач стверджує, що повернув позивачу 88 643 грн. 06 коп. Зокрема, відповідач повернення позивачу 58 643 грн. 06 коп. обґрунтовує фотокопіями квитанцій, які ним було долучено до заяви про перегляд заочного рішення суду від 15.07.2024 року (а.с. 45-48, 63-64). Представник позивача подав до суду апеляційної інстанції заяву, у якій категорично заперечує сплату (перерахування) саме позивачу 58 643 грн. 06 коп. в рахунок погашення згаданої вище позики, покликаючись на те, що представлені стороною відповідача квитанції «просто не можливо прочитати, тобто з їх змісту не відомо кому, ким, скільки і якого числа перераховувались кошти», а «на квитанціях, які можливо прочитати, отримувачем зазначено АТ «ТАСКОМБАНК», проте, ОСОБА_4 не користується послугами даного банку, і ніколи не користувався». Звертає увагу на те, що «на деяких квитанціях отримувачем вказано ОСОБА_6 », в той же час, «позивач не має жодного відношення до ОСОБА_7 та навіть не знає хто він такий» (а.с. 186-187). В суді апеляційної інстанції представник відповідача/апелянта наведене вище у заяві представника позивача пояснила тим, що відповідач перераховував кошти на реквізити, які йому дав позивач, і така домовленість мала усний характер. За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів відхиляє за їх недоведеністю належними та допустимими доказами доводи сторони відповідача/апелянта про сплату (перерахування) останнім в рахунок погашення заборгованості по позиці суми у розмірі 58 643 грн. 06 коп. та вважає вірними висновки суду про стягнення з відповідача на користь позивача саме 267 000 грн. основної суми заборгованості. Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 27 597 грн. 30 коп. та 138 042 грн. 69 коп. інфляційних втрат за період з 12.10.2020 року по 22.03.2024 року позивач обґрунтовує посиланням на статтю 625 ЦК України. В той же час, Законом України№ 2120-IX від 15.03.2022 року «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено (зокрема) пунктом 18, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). З урахуванням наведеного вище стороні позивача було запропоновано провести перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період по 23 лютого 2022 року, який представником позивача і було подано до суду: згідно цього розрахунку за період з 11.12.2020 року по 23.02.2022 року 3 % річних становлять 10 739 грн. 42 коп., а інфляційні втрати 42 315 грн. 73 коп. (а.с. 150-152). Відповідачем поданий до суду позивачем новий розрахунок своїми розрахунками спростовано не було. Відтак, згідно з новими розрахунками до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 267 000 грн. основної суми заборгованості за договором позики, 42 315 грн. 73 коп. інфляційних втрат та 10 739 грн. 42 коп. 3 % річних, а всього 320 055 грн. 15 коп. (що становить 79,02 % від заявлених позовних вимог в сумі 405 042 грн. 30 коп.), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), а інші судові витрати у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13). Позивач ОСОБА_4 поніс судові витрати, які складались зі сплати судового збору до суду першої інстанції в розмірі 4 050 грн. 42 коп. (а.с. 14) за 5 000 грн. витрат за професійну правничу допомогу. 79,02 % від 4 050 грн. 42 коп. = 3 200 грн. 55 коп. 79,02 % від 5 000 грн. 00 коп. = 3 951 грн. 00 коп. 3 200 грн. 55 коп. + 3 951 грн. 00 коп. = 7 151 грн. 55 коп., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідач ОСОБА_1 сплатив 605 грн. 60 коп. судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення (а.с. 39) та 6 078 грн. 63 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 87), а всього 6 684 грн. 23 коп. 20,98 % (100 79,02) від 6 684 грн. 23 коп. = 1 402 грн. 35 коп., які і підлягають стягненню з позивача на користь відповідача (апелянта). Частиною 10 статті 141 ЦПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Різниця між судовими витратами, які слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_4 і навпаки, складає (7 151 грн. 55 коп. - 1 402 грн. 35 коп.) 5 749 грн. 20 коп. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , частково задовольнити. Заочне рішення Личаківського районного суду міста Львова від 15 липня 2024 рокускасувати і ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 частково задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 267 000 грн. основної суми заборгованості за договором позики від 07 жовтня 2020 року, 42 315 грн. 73 коп. інфляційних втрат та 10 739 грн. 42 коп. 3 % річних, а всього 320 055 (триста двадцять тисяч п`ятдесят п`ять) грн. 15 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5 749 (п`ять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн. 20 коп. в якості різниці судових витрат, які понесли сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 03 грудня 2025 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.