Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/7378/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5647/25 Справа № 210/7378/24 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 210/7378/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Вікторович Н. Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, УСТАНОВИВ: В грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, 20 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 39933120 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 10 000 грн, строком на 348 днів, зі сплатою відсотків на кожен день користування кредитом. 24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 39933120 від 20 вересня 2023 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , набуло ТОВ «ФК «Фінтраст Україна». Позивач зазначає, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за договором виконав повністю та надав грошові кошти в обумовленому Договором розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Оскільки, відповідач порушила умови договору, станом на дату звернення до суду відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 71 000 грн, з яких: 10 000 грн тіло кредиту, 49 000 грн - нараховані проценти первісним кредитором, 12 000 грн нараховані проценти за 60 календарних днів. Крім того, 20 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 7086720 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 5 000 грн, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків на кожен день користування кредитом. 24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 7086720 від 20 вересня 2023 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , набуло ТОВ «ФК «Фінтраст Україна». Позивач зазначає, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за договором виконав повністю та надав грошові кошти в обумовленому Договором розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Оскільки, відповідач порушила умови договору, станом на дату звернення до суду відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 631,50 грн, з яких: 5 000 грн тіло кредиту, 7 661,50 грн - нараховані проценти первісним кредитором, 5 970 грн нараховані проценти за 60 календарних днів. Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 своїх грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 89 631,50 грн, а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн. Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтрат Капітал» суму заборгованості в загальному розмірі 71 661,50 грн, а саме: вимоги позивача, які виникли на підставі Договору факторингу № 24.05/2024 загальною сумою 59 000 грн, які складаються з заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 10 000 грн тіло кредиту, 49 000 грн - нараховані проценти первісним кредитором; вимоги позивача, які виникли на підставі Договору факторингу № 27.05/24-Ф загальною сумою 12 661,50 грн, які складаються з заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5 000 грн, 7 661,50 грн - нараховані проценти первісним кредитором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтрат Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтрат Капітал», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтрат Капітал» у повному обсязі. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо відмови у стягненні з відповідача суми нарахованих новим кредитором процентів в розмірі 12 000 грн, які нараховані проценти за 60 календарних днів за кредитним договором № 39933120 від 20 вересня 2023 року, та суми нарахованих новим кредитором процентів в розмірі 5 970 грн, які нараховані проценти за 60 календарних днів за кредитним договором № 7086720 від 20 вересня 2023 року. Доводить, що проценти нараховано у передбаченому договором розмірі та в межах погодженого строку надання кредиту. В даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором і не носять штрафний характер. Апелянт зазначає, що кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 30 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк. Доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора. Відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК «Фінтрат Капітал» належне йому право вимоги. Нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволеню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованих новим кредитором процентів в розмірі 12 000 грн, які нараховані проценти за 60 календарних днів за кредитним договором № 39933120 від 20 вересня 2023 року та суми нарахованих новим кредитором процентів в розмірі 5 970 грн, які нараховані проценти за 60 календарних днів за кредитним договором № 7086720 від 20 вересня 2023 року, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України). Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається. Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору. При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора. Отже, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою. Зокрема, відступлення права вимоги за договором факторингу може здійснюватися в якості забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. У такому правочині невиконання клієнтом своїх зобов`язань зумовлює перехід права вимоги до фактора. За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора. У справі, яка переглядається, встановлено, що 20 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 39933120 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 10 000 грн, строком на 348 днів, зі сплатою відсотків на кожен день користування кредитом. 24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 39933120 від 20 вересня 2023 року укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 набуло ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна». Відповідно до умов договору факторингу № 24/05/2024, п. 1.1 розд.1, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав, або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом (проценти), пеню, інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників та підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог зазначаються у Реєстрі Боржників. У розділі договору факторингу «Терміни» визначено, що заборгованість - це грошові зобов`язання боржників перед клієнтом, що містяться в Реєстрі боржників, які належать до сплати Клієнту Боржниками у зв`язку з наданими кредитами, до суми заборгованості включається сума основного зобов`язання, плата за кредитом, відповідальність за порушення зобов`язань та інші платежі згідно кредитних договорів; право вимоги - право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів. Таким чином, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», відповідно до укладеного договору факторингу від 24 травня 2024 року, перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 39933120 від 20 вересня 2023 року у загальному розмірі 59 000 грн, які складаються 10 000 грн заборгованості за тілом кредиту, та 49 000 грн - нарахованих процентів первісним кредитором. Суд першої інстанції погодився із зазначеним розміром заборгованості, ці висновки суду скаржником не оспорюються, а отже колегією суддів не перевіряються. Разом з тим, відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 3993120 строк кредиту 348 днів: з 20 вересня 2023 року по 02 вересня 2024 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 24 травня 2024 року № 24/05/2024, строк дії Договору № 3993120 від 20 вересня 2023 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 12 000 грн (10000 грн * 2.00% = 200 грн*60 календарних дні = 12 000 грн). У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строк у надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 3993120 від 20 вересня 2023 року, а тому заборгованість вказаних нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, 20 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 7086720 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 5 000 грн, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків на кожен день користування кредитом. 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/2-Ф4, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 7086720 від 27 травня 2023 року укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 набуло ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна». Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу за цим договором позивач (фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна»(клієнта) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Згідно із пунктом 1.2 договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до фактора (позивача) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Таким чином, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу від 27 травня 2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у загальному розмірі 12 661,50 грн, які складаються з заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5 000 грн та 7 661,50 грн - нарахованих процентів первісним кредитором. Суд першої інстанції погодився із зазначеним розміром заборгованості, ці висновки суду скаржником не оспорюються, а отже колегією суддів не перевіряються. Разом з тим, станом на дату укладання Договору факторингу від 27 травня 2024 року № 27.05/24-Ф, строк дії Договору № 7086720 від 20 вересня 2023 року не сплив, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 5 970 грн (5 000 грн * 1,99% = 99,5 грн*60 календарних днів = 5 970 грн). У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строк у надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 7086720 від 20 вересня 2023 року, а тому заборгованість вказаних нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Згідно частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21). Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із доводами позивача в тому, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося ним в межах строку користування кредитом з урахуванням вимог чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги в цій частині, неправильно застосував наведені вище норми матеріального права та не врахував, що внаслідок зміни кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора. Натомість зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі статті 1048 ЦК України. Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, установлені судом правовідносини продовжували існувати з попереднім змістом, а відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення із відповідачки процентів за користування кредитом, нарахованих позивачем після укладання договору факторингу. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» про стягнення із ОСОБА_1 нарахованих за Договором факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року процентів за період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року (60 календарних днів) в сумі 12 000 грн та про стягнення із ОСОБА_1 нарахованих за Договором факторингу № 27.05/2024-Ф від 27 травня 2024 року процентів за період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року (60 календарних днів) в сумі 5 970 грн не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позову. За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України). Відповідно до положень частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного з відповідачки стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 3 633,60 грн - за подання апеляційної скарги. ТОВ «ФК» Фінтраст Україна» в особі представника - адвоката Городніщевої Є.О. в апеляційній скарзі також просило відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000,00 грн, а також достягнути понесені в суді першої інстанції витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Предметом позову ТОВ «ФК «Фінтраст Україна`є стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 89 631,50 грн, а справа розглядалась в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача. Підготовка представником позивача позовної заяви не вимагали аналізу великого обсягу документів та значних затрат часу. З огляду на правовідносини, які склалися між сторонами, їх регулювання незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно яких існує судова практика, а також, що складнощів щодо процесу доказування чи витребування доказів у позивача не виникало, суд першої інстанції вважав, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним, а тому зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час зменшив розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки, до суми 4 000 грн, з чим колегія суддів погоджується. Вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу у цій справі при апеляційному розгляді, колегія суддів, керуючись вимогами статей 133, 137, 141 ЦПК України та виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, дійшла висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 3 000 грн, як таких, що підтверджуються долученими до позовної заяви доказами.. Розмір такого стягнення судових витрат є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому не порушуватиме права позивача на компенсацію коштів, які він був змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді першої інстанції внаслідок задоволення його позовних вимог, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення із ОСОБА_1 нарахованих за Договором факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року процентів за період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року (60 календарних днів) в сумі 12 000 грн та в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення із ОСОБА_1 нарахованих за Договором факторингу № 27.05/2024-Ф від 27 травня 2024 року процентів за період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року (60 календарних днів) в сумі 5 970 грн та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» проценти за період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року (60 календарних днів) в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн за Договором факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року процентів за період з 24 травня 2024 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» проценти за період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року (60 календарних днів) в сумі 5 970 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн за Договором факторингу № 27.05/2024-Ф від 27 травня 2024 року. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн та витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року. Головуючий: Судді: