Постанова 4857 № 307/3436/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 307/3436/25 пров. № А/857/39523/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суддя у І інстанції Чопик В.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тячів, дата складення повного тексту рішення 22 вересня 2025 року, ВСТАНОВИВ : 09 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕГА № 1860378 від 30 серпня 2025 року про накладення на позивача стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2025 року у справі №307/3436/25 вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у спірній постанові відсутні інформація про докази, якими підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 183 КУпАП, таких доказів не було надано відповідачем під час розгляду справи. Оскільки жодних доказів суду не надано, суд прийшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. У апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (далі ГУ НП) просило зазначене судове рішення скасувати та винести нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана позивачем складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376, а посилання позивача на порушення ГУ НП законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Представник ГУ НП у судовому засіданні у режимі відеоконференції підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як слідує із матеріалів справи, постановою ЕГА № 1860378 від 30 серпня 2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн за те, що він здійснив завідомо неправдивий виклик поліції по телефону « 102» та повідомив, що приватні охоронці на дамбі у с. Калини Тячівського району йому погрожували фізичною розправою, за що передбачена відповідальність за статтею 183 КУпАП. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як визначено статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 183 КУпАП передбачена відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Оцінюючи надані відповідачем докази, а саме відеозапис працівників поліції, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 під час виклику поліції розповів про обставин, що слугували здійснення повідомлення на телефонну лінію « 102» та вказав працівникам поліції на особу, яка погрожувала йому фізичною розправою і обзивала нецензурною лайкою. Таким чином, долученими до матеріалів справи відеозаписом не підтверджено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, яке за твердженням відповідача відбулося 30 серпня 2025 року та відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП. З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2025 року у справі №307/3436/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Постанова у повному обсязі складена 27 листопада 2025 року.