Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/7740/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7740/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Джабурія О.В., Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, прийняте у складі суду судді Ярощука В.Г. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначені пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №143250023155 від 17.07.2025, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в наслідок відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 , періодів роботи: з 10.10.1980 по 16.06.1981 та з 01.11.1981 по 01.03.1984 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.10.1980 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій зарахувати до стажу ОСОБА_1 , період роботи з 10.10.1980 по 16.06.1981 та з 01.11.1981 по 01.03.1984, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.10.1980року, при призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити недоотриману пенсію позивачу за період починаючи з 09 числа травня 2025 року по сьогоднішній день з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії №143250023155 від 17.07.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області: зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу при призначені пенсії за віком періоди роботи з 01.10.1980 по 16.06.1981, з 01.11.1981 по 01.03.1984 роки; повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, при цьому судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Цим рішенням, зокрема до страхового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності позивачки згідно трудової книжки від 28.10.1980 НОМЕР_1 у зв`язку із виправленням дати народження особи на титульній сторінці трудової книжки, яке не завірене належним чином; з 01.10.1980 по 16.06.1981, з 01.11.1981 по 01.03.1984 не враховано стаж на підставі показань свідків, оскільки до заяви не надано документи, які підтверджують факт пошкодження чи знищення майна підприємства. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції було помилково обрано спосіб захисту порушеного права позивача. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачка 10.07.2025 року звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. До звернення позивачем було надано документи необхідні для розгляду заяви, у тому числа трудова книжка НОМЕР_1 від 28.10.1980 року. Заяву на розгляд за принципом екстериторіальності було направлено до відповідача. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 143250023155 від 17.07.2025 позивачці відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058 в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Цим рішенням встановлено, що вік заявниці 63 роки 02 місяців 02 дні, страховий стаж становить - 20 років 01 місяць 17 днів За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу управлінням не зараховано: -періоди трудової діяльності позивачки згідно трудової книжки від 28.10.1980 НОМЕР_1 у зв`язку із виправленням дати народження особи на титульній сторінці трудової книжки, яке не завірене належним чином; - з 01.10.1980 по 16.06.1981, з 01.11.1981 по 01.03.1984 не враховано стаж на підставі показань свідків, оскільки до заяви не надано документи, які підтверджують факт пошкодження чи знищення майна підприємства. Вважаючи вищенаведене рішення про відмову у призначені пенсії протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 24 04.1989 по 16.07.1996; 04.07.1996 по 08.07.2001; 09.07.2001 по 02.01.2003; 03.01.2003 по 28.05.2003; 27.11.2003 по 18.06.2007; 15.07.2008 по 01.12.2008; 22.10.2009 по 14.06.2010; 21.07.2011 по 11.07.2022. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-ІV). Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (надалі також -Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Отже, підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа. Водночас, матеріали справи свідчать що страховий стаж позивача з 10.10.1980 по 16.06.1981 та з 01.11.1981 по 01.03.1984 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.10.1980 року не було зараховано з огляду на виправлення дати народження особи на титульній сторінці трудової книжки, що не було засвідчене роботодавцем. Порядок заповнення трудових книжок викладений в Інструкції ведення трудових книжок працівників, затверджених постановою Держкомпраці від 20 червня 1974 року №162 та спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 року №58. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301 визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, трудова книжка зберігається, як правило, у кадровій службі (службі управління персоналом), а відповідальність за неї несе керівництво. Так, Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. У постанові по справі №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. Згідно з пунктами 2.4, 4.1, 4.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» Міністерства праці України, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, усі записи, що здійснюються в трудовій книжці: про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу, але не пізніше тижневого строку видання такого наказу, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу, тобто, підстави звільнення, що зазначенні в наказі про звільненні, мають відповідати підставам, зазначеним у трудовій книжці. Так, у випадку звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Разом з тим, відповідно до вищевказаної Постанови №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазначена в ній, а отже, й не може впливати на її особисті права. Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Судом встановлено, що наявність зазначеного вище стажу роботи підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Виправлення, на яке посилається апелянт, є несуттєвим, а недоліки оформлення трудової книжки виявлені відповідачем, не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня. Разом із тим, якщо органи Пенсійного фонду мають сумніви у достовірності даних, то не позбавлені права з власної ініціативи витребовувати від підприємств та організацій необхідні відомості для перевірки наданих їм даних для призначення пенсії. За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач під час розгляду заяви про призначення пенсії позивачу допустився надмірного формалізму, та не зважаючи на підтвердження даними трудової книжки періодів роботи позивача не зарахував їх до страхового стажу, чим спростовуються доводи апеляційної скарги у цій частині. Крім того, згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення). Враховуючи положення статті 245 КАС України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії. За таких обставин, колегія суддів вважає, що зобов`язання відповідача зарахувати позивачці до страхового стажу при призначені пенсії за віком періоди її роботи з 01.10.1980 по 16.06.1981, з 01.11.1981 по 01.03.1984 роки, а також повторно розглянути відповідну заяву позивачки про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду, забезпечить ефективний захист порушених прав позивача та належне вирішення спору, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: О.В. Джабурія Суддя: Н.В. Вербицька