Постанова Одеський апеляційний суд № 509/348/25

Номер провадження: 22-ц/813/7213/25 Справа № 509/348/25 Головуючий у першій інстанції Спічак В.О. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.11.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., з участю секретаря Громовенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Комаха Тетяна Сергіївна на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Спічака В.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення запису про особу, як батька дитини з актового запису про народження дитини, - в с т а н о в и в: У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виключення запису про особу, як батька дитини з актового запису про народження дитини, в якому просив виключити відомості про батьківство ОСОБА_2 , як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження за №98 від 02 серпня 2024 року, зареєстрованого в Овідіопольському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо актового запису про народження Серія НОМЕР_1 від 02 серпня 2024 року. 28 липня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про відмову від позову, в якій просив прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 серпня 2025 року прийнята відмова позивача ОСОБА_2 від позову. Закрите провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення запису про особу, як батька дитини з актового запису про народження дитини. Клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Батуріна С.Є. про стягнення судових витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Роз`яснено сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду в частині стягнення з позивача на її користь судових витрат змінити, ухвалити постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 30000 грн. за надання професійної правничої допомоги, судові витрати в розмірі 4000 грн. за отримання професійної правничої допомоги за складання адвокатом апеляційної скарги, судовий збір у розмірі 605,60 грн., посилаючись на порушення норм процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги розмір понесених судових витрат, які у зв`язку з закриттям провадження та поданого безпідставного позову повинен відшкодувати ОСОБА_2 . Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Комаха Т.С. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволені клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення норм процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи та докази позивача щодо безпідставності заявленої вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката та вважає, що розмір гонорару у сумі 6000 грн. є завищеним та необґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Комаха Т.С. просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, ухвалу в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги. Ухвала суду в частині прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі сторонами не оскаржується та судом не переглядається. В судове засідання, призначене на 11 листопада 2025 року учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 167,168, 168 зв.б.). До суду від адвоката Комахи Т.С., яка представляє інтереси ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю (а.с. 169-170). Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, за наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне. Відповідно до частин 5, 6 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або про залишення позову без розгляду за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 9 статті 141 ЦПК України. Частиною 9 статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відповідно до положень частини 1 статті 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою. Як вбачається з роз`яснень, що містяться в п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була подана внаслідок необґрунтованих дій позивача. Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. Крім того, закриття провадження - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Отже, саме по собі відмова від позовних вимог, та закриття провадження по справі не є необґрунтованими діями позивача. Таким чином, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Чинне законодавство не містить визначення поняття «необґрунтовані дії позивача». Разом з тим, з системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема в постановах від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 12 листопада 2022 року в справі № 359/9512/17, від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18, від 28 серпня 2025 року в справі №357/5156/23. Апеляційний суд зазначає, що в даній справі не постановлено ухвали про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами відповідно до частини другої статті 44 ЦПК України. У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц зазначено, що для стягнення компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи, здійснених відповідачем, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, послався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України). При цьому, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, де, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. При цьому, Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що у січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виключення запису про особу, як батька дитини з актового запису про народження дитини, в якому просив виключити відомості про батьківство ОСОБА_2 , як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження за №98 від 02 серпня 2024 року, зареєстрованого в Овідіопольському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо актового запису про народження Серія НОМЕР_1 від 02 серпня 2024 року (а.с. 2-5). Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року, за клопотанням ОСОБА_2 призначена судова молекулярно-генетична експертиза (а.с. 67-68). Згідно з висновком експерта №524, ймовірність, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 є 99,999999999 % (а.с. 75-80). 18 липня 2025 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до суду про закриття провадження, у зв`язку з відмовою від позовних вимог (а.с. 85). 30 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Батурін С.Є. звернулась з заявою про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача (а.с. 86-93). На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу представником ОСОБА_1 - адвокатом Батуріним С.Є. до суду були надані: - копія договору про надання правничої допомоги від 05.03.2025 року, укладеного між ОСОБА_5 та адвокатом Батуріним С.Є.; - копія фіскального чеку ПРРО ДПС №3958842361 від 05.03.2025 року про оплату ОСОБА_1 гонорару в сумі 15000,00 грн.; - копія акту про виконання сторонами обов`язків по договору про надання правової допомоги від 05.03.2025 року складеного сторонами 28.07.2025 року. У відзиві на позовну заяву стороною відповідача визначено попередній розмір витрат на правничу допомогу в сумі 30000,00 грн. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 серпня 2025 року, прийнято відмову позивача від позову та закрито провадження, а також з позивача на користь відповідачки стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. (а.с. 116-120). При вирішенні питання про компенсацію понесених відповідачем витрат на правничу допомогу слід керуватися ч. 5 ст. 142 ЦПК України та зокрема встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Колегія суддів зауважує, що при застосуванні положень ст. 142 ЦПК України, судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Як свідчить судова практика, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень. Вбачається, що відповідачем не надано доказів і матеріали справи таких не містять, що дії позивача є необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення витрат відповідачем, як і відсутні докази про зловживання позивачем своїми процесуальними правами. З ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 серпня 2025 року про прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі вбачається, що ознак зловживання позивачем процесуальними правами не встановлено, а так само і не встановлено необґрунтованих дій позивача стосовно відповідача. Більш того, будь яких заперечень з приводу закриття провадження по справі сторона відповідача не висловлювала. В той же час, відповідачка не оскаржувала вищенаведену ухвалу суду та не просила змінити її мотивувальну частину, де судом надавалася чи не надавалася оцінка обґрунтованості дій позивача. З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що відсутні правові підстави для стягнення витрат з відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, оскільки у справі не встановлено, що позивач пред`явив завідомо безпідставний позов чи вчиняв будь-які умисні дії на затягування розгляду справи, а його звернення до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, тому оскаржувану ухвалу в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу необхідно скасувати, а у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що витрати на правничу допомогу є завищеними, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, з підстав того, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, приймаючи відмову від позову та закриваючи провадження, судом першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу не було встановлено, що дії позивача визнані необґрунтованими. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Комаха Т.С. підлягає частковому задоволенню, ухвала суду в оскаржуваній частині скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про залишення заяви ОСОБА_6 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу без задоволення. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 27 листопада 2025 року. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Комаха Тетяна Сергіївна задовольнити частково. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 серпня 2025 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу скасувати. Ухвалити постанову. Заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 27 листопада 2025 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецького ______________________________________ С.М. Сегеда