Ухвала КАС ВС № 521/6853/20

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 26 листопада 2025 року м. Київ справа №521/6853/20 адміністративне провадження №К/990/45815/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року (суддя Потоцька Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року (колегія у складів суддів Семенюка Г.В., Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.) у справі № 521/6853/20 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Юлії Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Крицького Олександра Васильовича, державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Махортова Ігоря Олександровича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання знести самочинно збудоване нежитлове приміщення, УСТАНОВИВ: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі також - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Юлії Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Крицького Олександра Васильовича, державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Махортова Ігоря Олександровича (далі також -відповідачі), в якому просило: - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.11.2016 (індексний номер: 32632195); - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 (індексний номер: 32746469); - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.03.2019 (індексний номер: 45895205); - зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, будинок 1 шляхом знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення, загальною площею 63,3 кв.м. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.04.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, відмовив у задоволенні позову. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, в якій третя особа, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, а натомість прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявлений п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Щодо дотримання змісту касаційної скарги в частині наведення обгрунтування заявлених підстав касаційного оскарження. Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). За правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Одночасно нормами ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 зазначеного Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Водночас ч. 3 ст. 334 КАС України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Згідно з приписами ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини. Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не вказав чітко на норми матеріального права, які були застосовані судами попередніх інстанцій неправильно, не навів умотивованих аргументів щодо того, у чому саме полягало таке неправильне застосування відповідних норм прав, натомість виклав фактичні обставини, процитував положення законодавства з наведенням окремих висновків з постанов Верховного Суду (без доведення при цьому подібності правовідносин), що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Одночасно скаржник не обґрунтував наявність у цьому випадку обставин, з якими п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України пов`язує виникнення підстав для розгляду в порядку касаційного провадження рішень судів, ухвалених у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження. Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до наведення опису фактичних обставин у поєднанні з незгодою позивача із наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів у справі - тобто, до їх переоцінки, що у свою чергу знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. У взаємозв`язку з цим слід зазначити, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України). У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 521/6853/20 залишити без руху.

2. Надати Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя А.А. Єзеров Суддя О.П. Стародуб