Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/20465/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20465/18 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю. за участю секретаря Коренко Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"-"Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И Л А До суду звернулось Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт"-"Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" із позовною заявою до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, в якій просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 18.09.2018 стосовно відмови у видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що здійснювались відповідно до контракту від 16.10.2015 №SIX/TCS/DJC/XX/2015-347-16/71-K. - зобов`язати Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України повторно розглянути лист-звернення Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" від 07.09.2018 № 27/25-6855. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025року адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.10.2015 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» укладено контракт з компанією «Thales Communications & Security S.A.S», Франція (продавець) № SIX/TCS/DJC/XX/2015-347-16/71-K, (далі контракт). Відповідно до умов контракту, продавець зобов`язався імпортувати ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» 6 комплектів систем радіоелектронної протидії TRC274 для потреб Міністерства оборони України. Відповідно до п. 3.2 контракту, поставка оплачених виробів здійснюється декількома партіями. Відповідно до п. 13.3.2, 5.2 контракту, (в редакції Додаткової угоди №9 від 30.11.2017 до контракту) строк поставки партії № 2 складає 8 місяців з дати отримання продавцем на свій банківський рахунок передоплати у розмірі 70% від загальної вартості партії №

2. На виконання положень контракту, 11.12.2017 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» в якості передоплати здійснило переказ коштів на суму 5252730,00 євро, що становить 70% від загальної вартості партії №2, на рахунок компанії «Thales Communications & Security S.A.S», які отримані продавцем, що підтверджується листом від 15.12.2017 № TN/TCS/RCP/YEW/EWR/PBP/jlp,17/0040/LET. Таким чином, строк поставки партії № 2 тривав до 13.08.2018. 07.09.2018 позивач звернувся до відповідача з листом-зверненням № 27/25-6855 про надання висновку щодо подовження строків розрахунків зовнішньоекономічними операціями за контрактом. Зі змісту звернення позивача слідує, що в якості обґрунтування наявності підстав для продовження строків розрахунків за контрактом він посилається на такі обставини: -поставка (імпорт) систем радіоелектронної протидії за Контрактом здійснюється для потреб Міністерства оборони України; -продукція прибула 30.08.2018 на міжнародний Польсько-Український кордон, де і знаходиться на даний час; -згідно листа продавця від 07.09.2018 №TN/SGF/RCP/HEW/CEW/PBP/jpl,18/0120/LET, вироби TRC274 партії №2 повертаються до Франції з метою переоформлення дозволу на експорт виробів TRC274 в Україну авіатранспортом та у зв`язку з цим перенести термін їх постачання до 09.10.2018. Враховуючи вище наведене, позивач просив відповідача надати висновок Міністерства економічного розвитку та торгівлі України щодо подовження строків розрахунків зовнішньоекономічними операціями за контрактом від 16.10.2015 №SIX/TCS/DJC/XX/2015-347-16/71-K. На підтвердження зазначеного, позивачем долучено копію контракту №27 від 16.10.2015 №SIX/TCS/DJC/XX/2015-347-16/71-K; додаткова угода до нього; копії листів від 15.12.2017 № TN/TCS/RCP/YEW/EWR/PBP/jlp,17/0040/LET; від 07.09.2018 № TN/SGF/RCP/HEW/CEW/PBP/jpl,18/0120/LET, копію висновку від 22.08.2018 №4102-09/544. Рішенням від 18.09.2018 № 4102-10/353 відповідач, посилаючись на підпункт 2 пункту 9 Порядку № 1409, дійшов висновку про відсутність правових підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що здійснюються відповідно до контракту, з причин невідповідності поданих резидентом документів законодавству. При цьому вказав на відсутність документів, які підтверджують перенесення строків поставки Партії 2 до 09.11.2028 та належним чином оформлені відповідні зміни до умов Контракту. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року № 1409 затверджено Порядок продовження строків здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Цей нормативний акт визначає детальний механізм віднесення операцій резидентів до тих, що виконуються у межах договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерних закупівель, гарантійного обслуговування, а також поставок складних технічних виробів і спеціалізованих товарів. Крім того, Порядок № 1409 регламентує умови надання висновків щодо можливості перевищення строків розрахунків, установлених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у межах відповідних зовнішньоекономічних операцій. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1409, для отримання висновку резидент зобов`язаний подати до Міністерства економічного розвитку визначений перелік документів. До таких документів належать: лист-звернення у довільній формі із зазначенням фактичного стану виконання зовнішньоекономічного договору (контракту), суми заборгованості та докладним обґрунтуванням потреби у продовженні строку розрахунків на конкретний період; належним чином засвідчена копія зовнішньоекономічного договору (контракту), що містить інформацію про адресу та банківські реквізити іноземних контрагентів; у разі укладення договору іноземною мовою - переклад цього документа українською мовою; копії матеріалів, які підтверджують фактичне здійснення зовнішньоекономічної операції: банківські платіжні документи, довідки банківських установ, вантажні митні декларації, коносаменти, акти приймання-передачі товару, виконаних робіт або наданих послуг. Пункт 7 Порядку № 1409 передбачає, що подані документи Міністерство економічного розвитку розглядає упродовж десяти робочих днів з моменту їх реєстрації, після чого приймає рішення про надання висновку або надсилає письмову відмову із зазначенням підстав. У пункті 9 Порядку № 1409 визначені підстави для відмови у видачі висновку. Такими підставами є: подання документів із порушенням вимог, установлених пунктом 4 Порядку; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність наданих резидентом документів вимогам чинного законодавства. Таким чином, Порядок № 1409 чітко регламентує як перелік документів, обов`язкових для подання, так і окремі, самостійні підстави для відмови. До таких підстав належать як ненадання повного комплекту документів, визначених пунктом 4 Порядку, так і встановлення факту невідповідності поданих документів вимогам законодавства. У спірному рішенні відповідач послався саме на невідповідність поданих документів законодавству. Проте він не конкретизував, який саме документ не відповідає вимогам, а також яким саме нормам права така невідповідність встановлена. Крім того, відповідач не вказав, якої правової поведінки, яких дій або яких конкретних нормативно визначених вимог повинен був дотриматися позивач, щоб отримати відповідний висновок. Така відсутність чіткої аргументації свідчить про необґрунтованість та невмотивованість спірного рішення. Посилання відповідача на неподання документів, що підтверджують перенесення строків поставки Партії 2 до 09.11.2028, а також відсутність належним чином оформлених змін до Контракту, суд визнав необґрунтованими. Адже пункт 4 Порядку № 1409 не містить вимоги подавати додаткові документи про зміну строків поставки або копії відповідних додаткових угод до договору. Таким чином, аргументація відповідача виходить за межі визначеного Порядком переліку документів. Додатково суд зауважив, що відповідач, окрім цього, зазначив невідповідність документів законодавству як окрему підставу для відмови, проте її також не обґрунтував. У цьому контексті слід урахувати загальні вимоги до правозастосовного акта індивідуальної дії, яким є рішення органу влади. Такий акт має бути не лише формально оформленим, але й юридично та фактично обґрунтованим, містити чіткі й зрозумілі мотиви та конкретні підстави для його прийняття. Узагальнене посилання на положення Порядку без конкретизації не може вважатися належним обґрунтуванням і, по суті, обмежує право особи бути належним чином поінформованою щодо вичерпного переліку документів, які від неї вимагаються. Невиконання цих вимог щодо форми, змісту та мотивації акта індивідуальної дії призводить до визнання такого акта протиправним. Позивач наголошує, що подав повний комплект документів, передбачених пунктом 4 Порядку № 1409, а документів, на які посилається відповідач у своєму рішенні (зокрема, документів щодо перенесення строків поставки та змін до Контракту), Порядок не передбачає. Отже, вимога відповідача подати такі документи фактично не ґрунтується на законі. Відсутність чіткого, визначеного переліку документів у правовій нормі суперечить принципу юридичної визначеності. Конституційний Суд України у рішенні від 20 червня 2019 року № 6-р наголосив, що юридична визначеність - складова принципу верховенства права - забезпечує передбачуваність правозастосування та захищає особу від свавільного втручання держави. Чіткість, однозначність та зрозумілість норм права дають громадянину можливість прогнозувати правові наслідки своїх дій і розраховувати на стабільність законодавства. Відповідно, нечітко сформульовані норми повинні тлумачитися у спосіб, найбільш сприятливий для особи. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що принцип юридичної визначеності вимагає застосування такого підходу, який забезпечує максимальний захист прав резидента у разі нечіткості нормативної бази. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини другої цієї ж статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме відповідач має довести правомірність своїх дій чи рішень. У даному випадку відповідач цього обов`язку не виконав і правомірності свого рішення не довів. Узагальнюючи результати повного та всебічного аналізу матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Н.В. Безименна А.Ю. Кучма Повне судове рішення складено « 26» листопада 2025 року.