Постанова 4855 № 320/57616/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/57616/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА Іменем України 25 листопада 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Чаку Є.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Державної подоткової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення Головного управління ДПС в Київській області № 1455/10-36-24-13/ НОМЕР_1 від 24.09.2024, у зв`язку з чим поновити з 01.10.2024 реєстрацію в якості платника Єдиного податку ФОП ОСОБА_1 . Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачем 03.12.2024 подано через підсистему "Електронний Суд" заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Київській області від 24.09.2024 № 1455/10-36-24-13/ НОМЕР_1 на період до набрання законної чинності рішення по судовій справі. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 заяву позивача ОСОБА_1 від 03.12.2024 про забезпечення позову задоволено: вжито заходи забезпечення адміністративного позову до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/57616/24 шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24.09.2024 № 1455/10-36-24-13/ НОМЕР_1 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2024. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 апеляційні скарги Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2024. Головним управлінням ДПС у Київській області 12.12.2024 та Державною податковою службою України 19.12.2024 подані клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у задоволенні заяв відмовлено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким скасувати заходи забезпечення позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для застосування заходів забезпечення позову були відсутні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Положеннями частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Відповідно до частини другої статті 151 КАС заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб. Згідно пункту 1 частин першої та другої статті 151 КАС позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Частинами першою, четвертою-шостою статті 154 КАС передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися для захисту відповідного права заявника та на період вирішення та розгляду справи до ухвалення судового рішення в межах цієї справи. Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Тобто, таке забезпечення існує як правило до зникнення підстав для його забезпечення, усунення певних оскаржуваних порушень самим суб`єктом владних повноважень виключно до ухвалення судового рішення в межах цієї справи. Забезпечення позову за своєю правовою природою має тимчасовий характер. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 та від 28.10.2020 у справі № 140/2474/20. Статтею 157 КАС встановлені підстави, випадки та умови за яких раніше застосовані заходи забезпечення позову можуть бути скасовані. Так, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина перша). У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням (частина шоста). Оцінка підстав застосування заходів забезпечення позову є застосовною також і для вирішення питання скасування заходів забезпечення позову (подібні мотиви наведені Верховним Судом у пункті 63 постанови від 07.04.2020 по справі № 826/13413/18). Відтак, називаючи окремі випадки для скасування заходів забезпечення позову, норми чинного законодавства не обмежують коло підстав, за яких раніше застосовані заходи забезпечення позову можуть бути скасовані. У даному апеляційному провадженні, відповідач наголошує на тому, що у суду першої інстанції не було підстав для застосування заходів забезпечення позову, а вжиття судом таких заходів є неправомірним. Так, скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не вказав, те, яким конкретно чином невжиття заходів забезпечення позову унеможливить здійснення господарської діяльності, з якими контрагентами будуть розірвані ділові відносини та чому, яка кількість працівників буде вивільнена та яке буде утруднення, або неможливість відновлення господарської діяльності. Вказує про те, що позивачем не було надано доказів наявності фактичних обставин з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Також скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала не містить будь-яких даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав і свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує, що підставам для застосування заходів забезпечення позову та оцінку доводам позивача щодо необхідності їх застосування надано в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2024, яка не є предметом даного апеляційного оскарження. Більше того, вказана ухвала переглядалася в апеляційному порядку, за результатами якого Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.10.2025 дійшов висновку про обґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову. Вказані ухвала від 06.12.2024 та постанова від 15.10.2025 набрали законної сили та є обов`язковими для виконання на всій території України. У даному випадку суд апеляційної інстанції не вправі піддавати сумніву вказані судові рішення, оскільки такі не є предметом оскарження у цьому апеляційному провадженні. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ухвала про забезпечення адміністративного позову незгадана законодавцем у пунктів 37.2 статті 37 Податкового кодексу України у якості правової підстави тимчасового характеру для увільнення учасника суспільних правовідносин від виконання податкового обов`язку і за власною правовою природою не може бути використана за таким призначенням; нормами Податкового кодексу України не передбачено зупинення дії рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку - юридичної особи на період адміністративного або судового оскарження. Проте, колегія суддів наголошує, що судове рішення, зокрема ухвала про забезпечення позову, застосовується в силу своєї дії, яка має силу закону, а не у силу наявності вказівки про це у певному спеціальному законі (зокрема у Податкового кодексі України). З огляду на це, згадані доводи апеляційної скарги відхиляються судом апеляційної інстанції. Відтак, колегія суддів погоджується із відсутністю законодавчих умов для скасування заходів забезпечення позову, які були застосовані судом у даній справі раніше на підставі ухвали, яка набрала законної сили та є чинною. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким відмовлено у задоволенні заяв про скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя Є.В. Чаку Повний текст постанови складений 26.11.2025.