Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 757/33434/23-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 757/33434/23-а Суддя (судді) першої інстанції: Мальцев Д.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., за участю секретаря: Яворської Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 04 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київського міської державної адміністрації) (Департамент територіального контролю міста Києва), третя особа: Головний інспектор з паркування (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Єфімов Д.О., про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київського міської державної адміністрації) (Департамент територіального контролю міста Києва), третя особа: Головний інспектор з паркування (інспекції) з паркування Департаменту теранспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Єфімов Д.О., про скасування постанови 1КІ 0000280803 від 28.06.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 04 липня 2025 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі Департамент територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), посилаючись на порушення Шевченківським районним судом м.Києва норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 28.06.2023 року інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Єфімовим Дмитром Олександровичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фото/відеозйомки, серії 1КІ 0000280803. Вказаною Постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 340 гривень. Підставою цього стало те, що, як вбачається з вказаної постанови, транспортний засіб «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_1 поставлено на стоянку на тротуарі, де немає місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, чим порушено п. 15.10 «б» ПДР України. Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством. Так, згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення правил зупинки тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України). Згідно з пп. "б" п.15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками). Відповідно до пп. "в" п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Ознаками застосування пп. "в" п. 15.10 ПДР України є стоянка легкових автомобілів та мотоциклів на краю тротуарів, та відстань щонайменше 2 м для руху пішоходів. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за здійснення стоянки на тротуарі (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками), тобто порушення вимог п.п. "б" п. 15.10 Правил дорожнього руху. Водночас, стоянка легкового автомобіля на тротуарі можлива у декількох випадках: а) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці; б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри. Отже, пп. "в" є виключенням із загальної заборони, передбаченої підпунктом "б" п.15.10 ПДР, як і при застосуванні табличок 7.6.2, 7.6.3., 7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи. Стаття 279-1 КУпАП містить процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). У разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 142 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч 1, 3 та 7 ст. 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), ч.ч. 1, 2 та 8 ст. 1521 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). З огляду на викладене, постанова щодо порушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення, а тому права позивача в даному випадку не порушені. Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Так, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до суду надано фотознімки, відповідно до яких належний позивачу транспортний засіб «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_1 , залишено для стоянки на тротуарі у місці, де немає місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками. Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана постанова містить посилання, що фотофіксація, що здійснена за допомогою АРМ Інспектора. Щодо посилання позивача на п.п. "в" п. 15.10 ПДР України, який визначає, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м, відтак, відсутній факт порушення Правил дорожнього руху, так само як і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України, то колегія суддів зазначає наступне. З наявних у справі матеріалів фотофіксації чітко вбачається, що належний позивачу транспортний засіб «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований не на краю тротуару, як передбачено п.п. "в" п. 15.10 ПДР України, а розміщено на значній відстані від краю тротуару, і в жодному разі не на краю. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що за правилами ПДР краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. Також колегія суддів зазначає, що зі змісту норми п.п. "в" п. 15.10 ПДР України вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійсюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Враховуючи, що матеріалами фотофіксації підтверджується здійснення позивачем стоянки безпосередньо на тротуарі, а не на краю тротуару, посилання позивача щодо дотримання останнім п.п. "в" п. 15.10 ПДР України є необґрунтованим. Відповідно до п.1.10 ПДР терміни, що наведені в цих правилах, мають таке значення: - автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу; - край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки; - проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги; - тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном. Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 750/3679/17 транспортний засіб має бути припаркований на краю тротуару, що примикає до проїзної частини та розташований таким чином, щоб він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху. Отже, однією з умов для застосування винятку щодо заборони стоянки на тротуарі для легкових автомобілів (якщо такі поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2м), є припаркування автомобілю на краю тротуару, який примикає до проїзної частини. Тобто, край тротуару, визначений однією з умов пп. "в" п. 15.10 ПДР України для стоянки легкових автомобілів та мотоциклів, це зовнішній край тротуару, який примикає до проїзної частини. Натомість, відповідно до фотознімків, належний позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху для транспортних засобів. За таких обставин, доводи позивача про дотримання ним пп. "в" п.15.10 ПДР є необґрунтованими та безпідставними, а тому позивача правомірно притягнуто до відповідальності за порушення п.п. "б" 15.10 ПДР. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів вважає, що долучені Відповідачем до матеріалів справи докази є належними та допустимими в розумінні КАС України, такими що підтверджують правомірність дій Відповідача. Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах даної адміністративної справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що притягуючи Позивача до відповідальності, Відповідач діяв на підставі та в межах вимог чинного законодавства. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 04 липня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київського міської державної адміністрації) (Департамент територіального контролю міста Києва), третя особа: Головний інспектор з паркування (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Єфімов Д.О. про скасування постанови - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Собків Я.М. Суддя Сорочко Є.О. Суддя Чаку Є.В.